Рішення № 77134785, 16.10.2018, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/13008/16-ц

Провадження № 2/712/2172/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 14 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 895/06-034-453.

Відповідно до умов п.1.1. кредитного договору Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 15 250 доларів США зі сплатою 9 % річних та кінцевим строком погашення заборгованості до 13 серпня 2015 року, а Відповідач зобов’язався повернути кредит і сплатити за його користування відсотки та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором перед відповідачем виконав, надавши відповідачу кредит в сумі 15 250 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов’язань позичальника, 14.08.2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 1-895/06-034-453.

Згідно умов п.п. 1.1. договору поруки, Поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку передбаченому Договором.

26 травня 2010 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 895/06-034-453 від 14 серпня 2008 року, відповідно до якої сторонами узгоджено новий графік погашення кредиту.

Відповідно до п.4.1.Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником терміну сплати відсотків, визначених в п.2.4. Кредитного договору, а також прострочення строку повернення кредиту, визначених п.1.1., Відповідач сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Всупереч умов кредитного договору відповідач 1 не здійснювала своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам чим порушила взяті на себе договірні зобов’язання.

Станом на 12.08.2016 року заборгованість за кредитним договором становить по кредиту та процентам у розмірі 14 385 доларів США 44 центів, з яких:

-7 410 доларів США – заборгованість за кредитом;

-2 740,19 дол. США – заборгованість за процентами;

-3206,33 доларів США– пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;

-1028,92 доларів США – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

Просять суд стягнути з відповідачів на їх користь в солідарному порядку суму боргу по поверненню кредитних коштів в розмірі 14385,44 доларів США та сплачений судовий збір.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, в судове засідання призначене на 08.10.2018 року не з’явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в солідарному порядку як поручителя по кредитному договору № 895/06-034-453 від 14 серпня 2008 року. В обгрунтування заперечень вказував на те, що в данному випадку слід застосовувати правову позицію Верховного Суду України у справі №6-53цс14 від 17.09.2014 року. Так, згідно розрахунку заборгованості останній платіж за кредитом здійснений позичальником у 2012 році, а тому у банка виникло право на пред’явлення вимоги до поручителя у 2012 році, а банк звернувся до поручителя лише 21.11.2016 року, тобто після закінчення шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов’язання, яке визначено частинами, що вказує на припинення поруки з підстав, визначених ч.4 ст.559 ЦК України. Крім того, посилався на збільшення відповідальності поручителя, відповідно до умов Додаткової угоди №1 до договору кредиту № 895/06-034-453 від 14 серпня 2008 року, без згоди поручителя, після чого був збільшений щомісячний платіж по кредиту до 200 долларів США, що також свідчить про припинення поруки. Також вказував, що банк звернувся до суду щодо стягнення заборгованості за кредитом поза межами позовної давності, оскільки графіком встановлений термін поверненняч кожного щомісячного платежу за кредитом. Також вказував на те, що стягнення пені по відсотках, яка розрахована поза межами строку кредитування (13.08.2015 року) є необгрунтованою, а розрахунок пені по кредиту банк мав право здійснити лише по листопад 2015 року.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м.Черкаси Троян Т.Є. від 14.08.2018 року скасовано заочне рішення від 23.02.2017 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, розгляд справи призначений в порядку загального позовного провадження.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Між сторонами виникли правовідносини, які ґрунтуються на вимогах положень статей Цивільного кодексу України щодо загальних положень про зобов’язання, наслідки та відповідальність за порушення зобов’язання, положень про договір кредиту та правових наслідків недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 1054, 1055, 1050 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 14 серпня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 895/06-034-453. Відповідно до умов якого Банк надав Відповідачу 1 кредит у сумі 15 250 доларів США зі сплатою 9 % річних та кінцевим строком погашення заборгованості до 13 серпня 2015 року, а Відповідач зобов’язався повернути кредит і сплатити за його користування відсотки та комісійну винагороду в сумі, в строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Додатковою угодою №1до договору кредиту №895/06-034-453 від 14.08.2008 року буловнесено зміни в договір кредиту, а сааме пункт 1 договору кредиту, яким передбачений новий порядок погашення кредиту – збільшено щомісячний платіж до 200 доларів США.

Банк виконав свої зобов’язання в повному обсязі та видав Відповідачу 1 кредит в сумі 15 250 доларів США.

На момент видачі кредиту АКБСР «Укрсоцбанк» мав діючу банківську ліцензію №5 від 29.12.2001 року та Дозвіл №5-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частини четвертої статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу, виданого 29.07.2003 року.

Вказаний дозвіл був генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, на підставі якого Відповідач 1 отримав кредит в іноземній валюті (п.10 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, не вносила щомісяця суми, достатні для погашення процентів та тіла кредиту згідно з графіком платежів.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, загальний розмір заборгованості позичальника станом на 12.08.2016 року за кредитним договором становить по кредиту та процентам у розмірі 14 385 доларів США 44 центів, з яких: 7 410 доларів США ( в гривневому еквіваленті з розрахунку 1-н долар США 24,850409 – 184 141,53 грн.) – заборгованість за кредитом; 2 740,19 дол. США 68 094,91 грн.) – заборгованість за процентами; 3206,33 доларів США ( 79678,55 грн.) – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 1028,92 доларів США (25 569,16 грн.) – пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами.

При цьому, в розрахунку банком вірно обрахована заборгованість за процентами, яка обмежується строком виконання договору, який встановлений згідно п.1.1.1 Договору кредиту – до 13 серпня 2015 року. Зазначене відповідає і правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в Постанові №444/9519/12 від 28.03.2018 року щодо права кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом, яке припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Стосовно стягнення пені суд виходить з наступного.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.1. Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником терміну сплати відсотків, визначених в п.2.4. Кредитного договору, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених п.1.1., Відповідач сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявлено про застосування строку позовної давності по пені.

До вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік згідно із ст. 258 ЦК України, який обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається за правилами ст. 253 ЦК України з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок та нараховується за кожен день у межах позовної давності за основною вимогою. (Верховний Суд України в справі № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року)

Позивач звернувся з даним позовом до суду 21.11.2016 року.

Банком заявлена вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 1028,92 доларів США за період з 13.08.2015 року по 13.08.2016 року.

Оскільки нарахування процентів по кредиту припиняється після спливу строку виконання кредиту (13.08.2015 року), то пеня по процентам може бути обрахована та стягнута за період 12 міс. (з 13.08.2015 року по 13.08.2016 року), та заявлена до суду не пізніше ніж 13.08.2016 року.

Однак з позовом банк звернувся з пропуском даного строку, тому в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення відсотків слід відмовити.

В частині стягання пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд прийшов до висновку про часткове задоволення даної вимоги.

Банк просить стягнути пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 13.08.2015 року по 29.07.2016 року в розмірі 3 206, 33 доларів США.

Суд враховує, що пеня по кредиту може бути стягнута за період 12 міс. в межах строку загальної позовної давності (3 роки).

Оскільки, рік, що передує зверненню позивача до суду із відповідним позовом, становить з 21.11.16 року по 21.11.2015 року, а тому із наведеного розрахунку періоду до стягнення підлягає сума, обрахована починаючи з 21.11.2015 року по кінцеву дату, зазначену банком у розрахунку – 29.07.2016 року, що за розрахунком суду складає 2177,67 доларів США.

Виконання позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою.

Так, 14 серпня 2008 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (ПАТ «Укрсоцбанк») та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 1-895/06-034-453.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору поручитель ОСОБА_2 поручився за виконання позичальником ОСОБА_1 зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку передбаченому Договором.

Пунктом 2.1. договору поруки встановлений зміст забезпеченого порукою зобовязань, та встановлені його умови.

Відповідно до п.2.3. договору поруки у разі збільшення розміру забезпеченого порукою зобов’язання без внесення змін до цього договору, порука зберігається, а поручитель відповідає перед кредитором лише частково, в обсязі, визначеному в п.2.1 цього договору.

Суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України. Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Верховний Суд України в постанові від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14 та в постанові від 17 вересня 2014 року в справі №6-53цс14 зазначив: якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Порука це строкове зобовязання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб’єктивне право кредитора.

Припинення поруки повязане, зокрема, із закінченням строку її чинності. Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (один рік від настання строку виконання зобовязань). Тому, навіть, якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Як вбачається з п.1 Договору кредиту повернення боргу здійснюється окремими самостійними зобов’язаннями.

Згідно до п.6.2 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань.

Таким чином, строк дії поруки договором не встановлений, а повернення боргу здійснюється окремими частинами.

За таких обставин, суд вважає обгрунтованим твердженння представника Відповідача 2 про припинення дії поруки з підстав ч.4 ст.559 ЦК України, оскільки позов до поручителя пред’явлений у листопаді 2016 року, тобто поза межами шестимісячного строку з моменту вчинення останніх платежів позичальником у 2012 році.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2, з підстав закінчення строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Оскільки у позові в частині стягнення до поручителя ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст.559 ЦК України, суд не бере до уваги заяву представника відповідача 2 ОСОБА_2 про застосування позовної давності до вимог банку про стягнення заборгованості по кредиту.

Крім того, суд враховує, що безпосередньо від позичальника- Відповідача 1 такої заяви не надходило.

Пунктом 12 Постанови Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року, передбачено, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК України

Враховуючи викладене, а також те, що у матеріалах справи міститься дозвіл на здійснення валютних операцій, суд вважає за необхідне частково задовольнити позов та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором, яка складається з заборгованості за кредитом – 7 410,00 доларів США, заборгованості за відсотками – 2 740,19 доларів США – всього 10 150 доларів США 19 центів та пені за несвоєчасне повернення кредиту сумі 2177,67 доларів США.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, в зв’язку з частковим задоволенням позову, з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 4592,77 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки дані судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 78, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 258, 253, 509, 526, 527, 530, 546, 548, 549, 551, 553, 611, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, п/р 29091805130003 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість за Кредитним договором № 895/06-034-453 від 14.08.2008 року в розмірі 12327,86 доларів США (дванадцять тисяч триста двадцять сім доларів 86 центів), яка складається із заборгованості за кредитом – 7410, 00 доларів США, заборгованості за відсотками – 2740,19 доларів США, пені – 2177,67 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (місцезнаходження: 03150 м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019, п/р 29091805130003 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) судовий збір в розмірі 4592,77 грн. (чотири тисячі п’ятсот дев’яносто дві гривні 77 коп.)

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України подається до Апеляційного суду Черкаської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення через Соснівський районний суд м. Черкаси.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений 16.10.2018 року.

Головуючий: Т.Є. Троян