Рішення № 7713433, 25.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.10 р.                     Справа № 9/159                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Мельничук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+”, м.Донецьк

до відповідача: Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство”, м.Маріуполь

про стягнення 12025грн.06коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Чернобаєва М.О. – юрисконсульт (за довіреністю б/н від 16.11.2009р.);

від відповідача: Пефти О.К. – начальник юридичної служби (за довіреністю №2126 від 04.08.2008р.).

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 12025грн.06коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на видаткові накладні №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р., №323 від 28.08.2006р., рахунки на оплату №262 від 05.07.2006р., №402 від 28.08.2006р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЛХ №561265 від 17.07.2006р., ЯЛХ №561469 від 28.08.2006р., банківські виписки, вимогу №042 від 17.11.2009р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №48 від 10.01.2010р., відповідно з яким проти позовних вимог заперечує, посилаючись на пропуск стоку позовної давності.

Крім того, 25.01.2010р. відповідачем надана заява про розстрочення заборгованості.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+”, м.Донецьк та Комунальним підприємством „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство”, м.Маріуполь досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 27398грн.58коп., що підтверджується видатковими накладними №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р., №323 від 28.08.2006р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 03.12.2009р., 23.12.2009р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів на видаткових накладних №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЛХ №561265 від 17.07.2006р., ЯЛХ №561469 від 28.08.2006р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на вищезазначених накладних та довіреностями на отримання ТМЦ серії ЯЛХ №561265 від 17.07.2006р., ЯЛХ №561469 від 28.08.2006р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи) та прийнята відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених видаткових накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

В матеріалах справи наявні рахунки №262 від 05.07.2006р. на суму 27724грн.50коп. та №402 від 28.08.2006р. на суму 1143грн.90коп., однак суд не розглядає їх в якості грошової вимоги за товар, поставлений за видатковими накладними №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р., №323 від 28.08.2006р., оскільки вказані рахунки не містять посилань на відповідні накладні та ціни у рахунках не співпадають із цінами, вказаними у накладних. Крім того, ухвалою від 13.01.2010р. суд зобов`язав позивача надати письмові пояснення щодо підстави, на якій виписувались рахунки №262 від 05.07.2006р., №402 від 28.08.2006р. та стосовно скасування зазначених рахунків; а відповідача суд зобов`язав надати докази виставлення зазначених рахунків позивачем на підставі видаткових накладних №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р., №323 від 28.08.2006р. Проте доказів у підтвердження того, що рахунки №262 від 05.07.2006р., №402 від 28.08.2006р. були виставлені саме за видатковими накладними №234 від 18.07.2006р., №240 від 20.07.2006р., №323 від 28.08.2006р. сторонами не представлено. Одночасно, у письмових поясненнях б/н та дати позивач зазначив, що вказані вище рахунки виписані не конкретно на суму поставки за наявними у справі накладними, а для того, щоб відповідач (покупець) мав змогу ознайомитись із ціновою політикою підприємства позивача.

Таким чином, оскільки доказів зворотного сторонами не представлено, суд не приймає до уваги рахунки №262 від 05.07.2006р., №402 від 28.08.2006р. в якості грошової вимоги за поставлений товар.

За твердженням позивача, отриманий товар був частково оплачений відповідачем на суму 15373грн.52коп. (що підтверджує доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок за відповідний період), у зв`язку з чим зазначає, що несплаченим залишився борг в розмірі 12025грн.06коп.

У зв`язку з несплатою залишку боргу позивачем на адресу відповідача 20.11.2009р. була направлена вимога №042 від 17.11.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар, яка отримана представником відповідача 24.11.2009р. (докази направлення вимоги та її отримання відповідачем наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги, тобто в даному випадку з 02.12.2009р.

Заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності судом не приймаються, оскільки відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України). Оскільки вище судом встановлено, що строк оплати отриманого товару настав 02.12.2009р., тому строк позовної давності спливає 02.12.2012р., а отже вимоги позивача є таким, що заявлені в межах строку позовної давності.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції на день пред`явлення позову не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 12025грн.06коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 12025грн.06коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+”, м.Донецьк щодо стягнення заборгованості в розмірі 12025грн.06коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, як було зазначено вище, відповідачем надана заява №193 від 22.01.2010р., відповідно з якою останній просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на чотири місяці.

В обґрунтування вказаної заяви відповідач посилається на важке фінансове становище підприємства.

Відповідно до ч.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Господарський суд зазначає, що підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 83 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочення виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Наразі, представник позивача не заперечував проти розстрочення виконання рішення суду строком на три місяці, про що останнім зазначено у судовому засіданні 25.01.2010р. (протокол судового засідання від 25.01.2010р.).

З огляду на викладене, враховуючи наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення, суд вважає за доцільне заяву Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство”, м.Маріуполь задовольнити частково та розстрочити виконання рішення по справі №9/159 строком на три місяці.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+”, м.Донецьк до відповідача, Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство”, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 12025грн.06коп. – задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства „Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство” (за адресою: вул.Варганова, 7, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, р/р 26002011201 в філії ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 335786, код ЄДРПОУ 03361508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СВ-пласт+” (за адресою: проспект Київський, 9, м.Донецьк, 83054, р/р 260080801012747 в Донецькій філії ВАТ „Кредобанк”, МФО 335753, код ЄДРПОУ 32842774) суму основного боргу в розмірі 12025грн.06коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 120грн.25коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №9/159 строком на три місяці шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частинами, починаючи з лютого 2010р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 25.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Текст рішення підписано 28.01.2010р.