Рішення № 77134044, 09.10.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/5798/16-ц

Провадження № 2/643/2748/18

09.10.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Букреєвої І.А., за участі секретаря судового засідання – Саілян Д.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, держаний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

АБ «УКРГАЗБАНК» (далі – «Банк») звернувся до Московського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 85 в літ.В-5 по вул. Тимурівців, буд.31 в м. Харкові.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.12.2007 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_4 укладений Кредитний договір № 20, відповідно до якого останній отримав від Банку кредит в розмірі 2 644 000,00 доларів США, на строк з 26.12.2007 року по 25.12.2012 року, та зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами виходячи із 12,5 % річних.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов’язань перед Банком 09.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки за № 16/08-Б. Відповідно до пункту 2.1.1. цього договору, предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок літ. В-5, розташований по вул. Тимурівців, 31, в м. Харкові, загальною площею 6422,9 кв. м., житловою площею 2285,6 кв. м. Відомості про іпотеку 09.06.2008 року внесені до Державного реєстру іпотек, реєстраційний номер № 7356523, на відчуження нерухомого майна накладена заборона.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2008 року за № 2-1404/10 на користь Банку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно стягнуто 1664543,02 грн. та 2630252,33 долара США.

11.09.2009 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено рішення, яким договір іпотеки, укладений 09.06.2008 року між Банком та ОСОБА_4, ОСОБА_5 визнано недійсним, запис про іпотеку виключено з Державного реєстру іпотек.

Рішенням від 04.04.2012 року судова колегія по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області Рішення суду першої інстанції від 11.09.2009 року скасувала; в задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 до АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання договору іпотеки недійсним - відмовила.

Як стало відомо позивачуАДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, відчужена без згоди Банку неодноразово, останнім власником є ОСОБА_3 на підставі Договору дарування від 29.12.2016 року, серія та номер: 6-1513, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7.

На теперішній час рішення суду про стягнення суми не виконано. Банком проведена оцінка вартості іпотечної квартири, яка є часткою предмету іпотеки, за висновком експерта ринкова вартість квартири визначена у 484 300,00 грн. З урахуванням розміру заборгованості Боржника, з посиланням на ст. ст. 525, 575 ЦК України, ст. 23 Закону України «Про іпотеку», на підставі Кредитного договору та договору іпотеки, Банк просить звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, шляхом надання Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «УКРГАЗБАНК» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 484 300,00 грн. з наданням АБ «УКРГАЗБАНК» всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату Договору дарування квартири посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 29.12.2016 р., серія та номер: 6-1513, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати та подавати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача, ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача, який діє на підставі довіреності, проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, державний нотаріус Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились, про день, час, місце слухання справи повідомлені належним чином і суд розглянув справу за їх відсутності, на підставі наданих доказів.

Суд, вислухавши представників сторін, вивчивши наявні в матеріалах справи письмові докази, приходить до наступного.

26.12.2007 року між АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір, відповідно якого ОСОБА_4 отримав від Банку кредит в розмірі 2644000,00 доларів США, зі строком повернення до 25.12.2012 року, та сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та розмірах, встановлених в кредитному договорі.

З метою забезпечення повного та своєчасного виконання боргових зобов’язань перед Банком, 09.06.2008 року між Банком з одного боку, та ОСОБА_4, ОСОБА_5 - з іншого боку, укладено Договір іпотеки № 16/08-Б.

Відповідно до п. 2.1.1 цього договору, предметом іпотеки виступив багатоквартирний житловий будинок літ В-5, розташований по вул. Тимурівців, 31, в м. Харкові, загальною площею 6422,9 кв.м., житловою площею 2285, 6 кв.м., що має 123 квартири.

Відомості про договір іпотеки та заборону на нерухоме майно нотаріусом внесені до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна 09.06.2008 року.

Пунктом 3.2.8 укладеного кредитного договору передбачено, що «в разі невиконання Позичальником зобов’язань, передбачених цим договором відшкодування заборгованості здійснюється Банком шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки».

Пунктом 3.1.6 Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель/Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразового чи неодноразового прострочення Іпотекодавцем сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту або порушення інших умов кредитного договору, за рахунок коштів, виручених від реалізації предмету іпотеки одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами.

Це узгоджується з положеннями статті 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Боржником ОСОБА_4 належним чином грошові зобов’язання перед Банком не виконані, про що свідчить рішення Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2008 року за № 2-1404/10 про стягнення на користь Банку солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 3 664 801,99 доларів США та 23 800 945,13 грн. в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору від 26.12.2007 року.

Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» суд, при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої в ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», або продажу предмету іпотеки з прилюдних торгів, що встановлено в ст. 41 ЗУ «Про іпотеку».

Такий шлях визначений сторонами в розділі 6 Іпотечного договору та передбачає надання право продажу Іпотекодержателю предмету іпотеки.

Судом також приймаються до уваги положення статті 23 Закону України «Про іпотеку», де передбачено, що у разі переходу права власності на предмет Іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Як стало відомо, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була відчужена квартира АДРЕСА_2 літ «В-5» в м. Харкові, власником якої став ОСОБА_8 на підставі Договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_6 20.06.2011 року за реєстровим № 1395.

На час укладання угоди, зазначена квартира під забороною відчуження не перебувала, оскільки відомості щодо цього з Державного реєстру іпотек виключені на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2009 року.

Пізніше право власності на квартиру АДРЕСА_3 набула ОСОБА_3, на підставі Договору дарування квартири посвідченого 29.12.2016 року, серія та номер: 6-1513, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7.

В подальшому, рішенням судової колегії по цивільним справам апеляційного суду Харківської області від 04.04.2012 року рішення суду першої інстанції від 11.09.2009 року скасовано; в задоволенні позову ОСОБА_4 О.1., ОСОБА_5 до АБ «УКРГАЗБАНК» про визнання договору іпотеки недійсним, виключення запису з реєстру іпотек - відмовлено.

Пунктами 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, яке набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

За таких умов, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотеки виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 643/18839/13-ц з тотожнім предметом та підставами позову.

ОСОБА_3, до якої перейшло право власності на зазначену квартиру, набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов’язки за іпотечним договором, укладеним Банком з ОСОБА_4, ОСОБА_5, у тому обсязі, на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, оскільки, відчуження даної квартири здійснено без згоди Іпотекодержателя, ані на прилюдних торгах, ані під час ліквідаційної процедури.

Заборгованість за кредитним договором № 20 від 26.12.2007 року не сплачена.

Вимога Банку про повернення заборгованості по кредиту від 12.11.2012 року № 4027 направлена ОСОБА_8, яка повернута у зв’язку із закінченням строку зберігання, вимога залишена без відповіді.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Спірна квартира була подарована ОСОБА_8 ОСОБА_8 ОСОБА_9, в період коли «Дарувальнику» достеменно було відомо, що квартира, яка призначається в дар, на момент укладання договору дарування була обтяжена іпотекою і щодо неї Банком/стягувачем здійснюються дії по зверненню стягненню з метою задоволення боргу, тобто дії ОСОБА_8 направлені на ухилення від звернення стягнення на квартиру.

Висновком спеціаліста від 14.03.2016 року ринкова вартість квартири № 85, розташованої у літ.В-5 будинку №31 по вул. Тимурівців, в м. Харкові складає 484 300,00 грн.

Порівняльний аналіз суми заборгованості по кредитному договору від 26.12.2007 року з вартістю не тільки предмету іпотеки, а її частки (вищевказаної квартири), свідчить про співмірність заявлених вимог з вартістю предмету іпотеки, якій належить зверненню в рахунок погашення боргу.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку» визначено поняття предмету іпотеки, яким «можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

-нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

-нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

-нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Як вбачається з Іпотечного договору, предметом іпотеки є жилий будинок літ.В-5, загальною площею 6422,9 кв. м., житловою площею 2856 кв. м. (в будинку розташовано 123 квартири), з єдиним реєстраційним номером 31 по вул. Тимурівців в м. Харкові, якій зареєстрований на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Але, під час виключення запису з Державного реєстру іпотек та зняття заборони з цього будинку на підставі судового рішення від 11.09.2009 року, власниками цієї будівлі квартирам присвоєні окремі реєстраційні номери (у тому числі, спірній квартирі - номер 85).

Саме на спірну квартиру № 85 відповідач набув право власності та здійснив державну реєстрацію за собою на неї, як на окремий об’єкт нерухомості.

Отже, фактично відбулось виділення частки предмету іпотеки в натурі і реєстрація права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Доводи представника відповідача про те, що спірна квартира не могла бути предметом іпотеки на підставі того, що в іпотеку 09 червня 2008 року було передано будинок в цілому, який складається з 123 квартир, є безпідставними, оскільки квартира № 85 знаходиться в зазначеному будинку.

На момент укладання іпотечного договору банк та іпотекодавець не могли визначити окремі квартири як предмет договору, оскільки квартири не були виділені в натурі, не було оформлено майнові права на них. Тому в іпотеку передавався весь житловий будинок (включаючи усі 123 квартири, з яких він складався).

Наведе дозволяє суду зробити висновок, що дія Іпотечного договору 16/08-Б від 09.06.2008 року розповсюджується на спірну квартиру № 85 як частку предмету іпотеки - багатоквартирного будинку №31 літ. В-5 по вул. Тимурівців в м. Харкові.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на загальні засади цивільного судочинства щодо змагальності сторін (ст. 12 ЦПК України), законності та обґрунтованості рішення (ст. 263 ЦПК України), в межах заявлених позовних вимог та виходячи з принципу презумпції правомірності правочину, суд приходить до висновку,що позовна заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору № 20 від 26.12.2007 року позичальника ОСОБА_4 у розмірі 4 539 595, 58 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру № 85, що розташована у літ. «В-5» будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові, що є частиною житлового будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові та яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Реалізацію предмета іпотеки - квартири № 85, що розташована у літ. «В-5» будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові, що є частиною житлового будинку № 31 по вулиці Тимурівців у м. Харкові та яка належить на праві власності ОСОБА_3 провести шляхом надання АБ «УКРГАЗБАНК» права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною 484 300, 00 грн. з наданням АБ «УКРГАЗБАНК» всіх повноважень продавця, в тому числі права отримання у нотаріуса дублікату Договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, 29.12.2016 року за реєстровим № 6-1513, здійснювати будь-які платежі за продавця, отримувати та подавати будь-які документи, довідки, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства АБ «УКРГАЗБАНК» судовий збір у розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів.

Повний текст рішення складено 16.10.2018 року.

Суддя: І.А. Букреєва