Рішення № 7713298, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 23/285                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Дортехмонтаж” м.Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк

про стягнення 20 058,98 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 05.01.2010р. В засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2010р. В засіданні, яке відбулось 26.01.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 01.02.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Дортехмонтаж” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк, 11 851,55 грн. боргу, 6 846,51 грн. інфляційних та 1 360,92 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 03/0306 від 03.03.2006р. щодо оплати вартості товару отриманого відповідачем за видатковою накладною № 7 від 27.12.2006р.;

-          надсилання відповідачу листів та претензії № 5 від 03.03.2009р. про сплату боргу, які залишились без задоволення;

-          ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України (далі – ГК);

-          ст.ст. 526, 536, 624, 625, 692, 837, 854 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Заяву позивача про відкладення розгляду справи за 07.02.2010р. суд відхилив, тому що згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) строк розгляду справи закінчується 04.02.2010р.

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення річних та інфляційних; розрахунок річних та інфляційних виконаний з порушенням чинного законодавства; річні та інфляційні за своєю правовою природою є неустойкою. Крім того, відповідач заявив суду клопотання про зменшення річних та інфляційних у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 03/0306 поставки від 03.03.2006р. (далі – договір № 03/0306,) згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу) демонтоване бар’єрне огородження, а покупець – прийняти та оплатити його вартість (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          кількість і вартість товару зазначаються у специфікаціях і накладних (п. 1.2 договору);

-          покупець оплачує товар ... в наступному порядку: 50% вартості відповідної партії товару покупець оплачує у якості попередньої оплати, решта 50 % - після фактичного здійснення поставки на підставі відповідних рахунків (п. 2.1 договору);

-          строк поставки товару – протягом 7 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати товару згідно п. 2.1 (п. 3.1 договору);

-          поставка товару здійснюється покупцем на умовах само вивезення зі складу постачальника своїм транспортом і за свій рахунок (п. 3.2 договору);

-          постачальник зобов’язаний повідомити покупця про готовність передачі товару протягом строку, встановленого п. 3.1 договору (п. 3.3 договору);

-          договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2006р. (п. 7.1 договору).

Сторони підписали і специфікацію № 4 до договору № 03/0306.

Представник відповідача Борщева Л.Г. яка діяла згідно довіреності серії ЯЛЮ № 407573 від 23.12.2006р. за накладною № 7 від 27.12.2006р. отримала товар на суму 26 851,55 грн. Факт отримання товару представник відповідача підтвердив (див. протокол судового засідання від 05.01.2010р.). Позивач зазначає, що вартість неоплаченого товару складає 11 851,55 грн. Відповідач не надав суду доказів оплати решти вартості цього товару. Тому суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення боргу в сумі 11 851,55 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неотримання ним від позивача рахунку тому, що: умови договору № 03/0306 не містять у тексті посилань, що строк оплати відштовхується від дня отримання рахунку – там лише зазначено, що оплата здійснюється на підставі рахунку; відповідач не довів суду того, що у рахунку могли бути ті вихідні дні, які відсутні у накладній № 7 від 27.12.2006р. (позов подано за даними, які містились у накладній) і без чого він не міг виконати свого обов’язку (ч.1 ст.613 ЦК).

Зважаючи на те, що відповідач мав отримувати товар своїм транспортом на складі позивача (п. 3.2 договору), позивач повинен був повідомляти відповідача про готовність товару для його передачі (п. 3.3 договору), а відповідач отримав товар 27.12.2006р., суд дійшов висновку, що відповідач знав, що 50% вартості товару він повинен був оплатити до 27.12.2006р. Тому суд дійшов висновку, що прострочка оплати 50% вартості товару, як попередня оплата, почалася з 27.12.2006р. Тому згідно ч.2 ст.625 ЦК суд стягує з відповідача на користь позивача: річні за період з 27.12.2006р. по 11.09.2007р. (259 днів), але не з всієї суми, а лише з 13 425,77 грн. (50%) в сумі 285,80 грн.; інфляційні з суми 13 425,77 грн. за період з січня по серпень місяці 2007р. (див. методологію нарахування інфляційних згідно листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р.) в сумі 838,7 грн. В решті вимог позивача щодо стягнення річних та інфляційних за вищевказані періоди суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Пунктом 2.1 договору не встановлено, коли саме слід оплатити решту 50% вартості товару – тобто, строк оплати не визначений. Представник позивача не надав суду доказів відсилки (вручення) листів № 15 від 09.04.2008р. та № 20 від 14.05.2008р. відповідачу, а останній не підтвердив їх отримання. Претензію № 5 від 03.03.2009р., яку відповідач отримав 06.03.2009р., суд розцінює як вимогу, передбачену ч.2 ст.530 ЦК. Тому оплата решти 50 % вартості товару повинна була бути здійснена відповідачем до 14.03.2009р. У зв’язку з цим, суд стягує з відповідача на користь позивача: річні за період з 14.03.2009р. по 25.11.2009р. (з суми 11 851,55 грн.) в сумі 250,34 грн.; інфляційні за період з березня по вересень 2009р. (з суми 11 581,55 грн.) в сумі 530,09 грн. В решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних на суму 11 851,55 грн. суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Клопотання відповідача про зменшення розміру річних та інфляційних суд відхилив, тому що: не подано доказів скрутного фінансового становища відповідача; річні та інфляційні не є штрафною санкцією. З цього ж приводу суд не приймає до уваги і заперечення про застосування строку позовної давності в один рік – у даному випадку застосовується строк позовної давності в три роки.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 613, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дортехмонтаж” (м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 34053406) - 11 851 грн. 55 коп. боргу, 536 грн. 14 коп. річних, 1 368 грн. 79 коп. інфляційних, 137 грн. 56 коп. витрат на сплату держмита та 161 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя