Рішення № 7713297, 01.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.02.10 р.                     Справа № 23/286                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Дортехмонтаж” м. Донецьк

до відповідача: Дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк

про стягнення 43 336,19 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Справа слухалась 05.01.2010р. В засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2010р. В засіданні, яке відбулось 26.01.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 01.02.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Дортехмонтаж” м. Донецьк, звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача, дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” м. Донецьк, 27 824,2 грн. боргу, 13 550,39 грн. інфляційних та 1 961,6 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 11/0107 від 11.01.2007р. щодо оплати вартості поставленого товару за накладними, поіменованими у позові;

-          направлення відповідачу листів та претензії № 5 від 03.03.2009р., які залишились без відповіді та задоволення;

-          ст.ст. 193, 216 Господарського кодексу України (далі – ГК);

-          ст.ст. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Клопотання позивача про відкладення справи слуханням за 07.02.2010р. суд відхиляє, оскільки згідно ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) справа повинна бути розглянута не пізніше 04.02.2010р.

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач пропустив строк позовної давності для стягнення штрафних санкцій; він не отримував від позивача рахунку, необхідного для оплати вартості отриманого товару; за приписами ст. 625 ЦК річні та інфляційні є неустойкою. Крім того, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв’язку зі скрутним фінансовим становищем.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 11/0107 від 11.01.2007р. (далі – договір № 11/0107), згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався здійснити поставку покупцю (відповідачу) демонтоване бар’єрне огородження, а покупець – прийняти та оплатити його вартість (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          кількість і вартість товару зазначається у специфікаціях і накладних (п. 1.2 договору);

-          покупець оплачує товар ... в наступному порядку: 30% вартості відповідної партії товару покупець оплачує у якості попередньої оплати, решту 80 % - після фактичного здійснення поставки товару на підставі відповідних рахунків (п. 2.1 договору);

-          строк поставки товару – протягом 7 календарних днів з моменту здійснення покупцем оплати товару згідно п. 2.1 (п. 3.1 договору);

-          поставка товару здійснюється покупцем на умовах самовивезення зі складу постачальника своїм транспортом і за свій рахунок (п. 3.2 договору);

-          постачальник зобов’язаний повідомити покупця про готовність передачі товару протягом строку, встановленого п. 3.1 договору (п. 3.3 договору);

-          договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007р. (п. 7.1 договору).

Сторони підписали між собою і специфікації №1-№4 до договору № 11/0107, в яких зазначили асортимент товару, який підлягав поставці, кількість та ціну товару.

Представники відповідача на підставі довіреностей серії ЯЛЮ № 407807 від 03.08.2007р., № 407714 від 24.05.2007р. та № 407624 від 28.02.2007р. за накладними № 2 від 28.02.2007р., № 1 від 28.02.2007р., № 31-05-07 від 31.05.2007р. та № 03-08 від 03.08.2007р. отримали товар на загальну суму 27 824,20 грн. в рахунок виконання умов договору № 11/0107. Представник відповідача підтвердив факт отримання підприємством товару за вищезазначеними накладними, однак борг визнав лише в сумі 20 410,98 грн. (див. протокол судового засідання від 05.01.2010р.).

Пунктом 2.1 договору № 11/0107 не визначено строк оплати товару, оскільки в сукупності платежів попередньої плати (30 %) та подальшої оплати після здійснення поставки (80%) виходить що всю вартість товару сторони дорівняли до 110%, що математично некоректно.

Позивач не подав суду доказів відсилки (вручення) листів № 2 від 01.03.2007р. та № 7 від 28.04.2007р. відповідачу, а відповідач заперечив факт їх отримання (див. протокол судового засідання від 05.01.2010р.).

Претензію № 5 від 03.03.2009р., отриману відповідачем 06.03.2009р., суд розцінює як вимогу згідно ч. 2 ст. 530 ЦК про стягнення з відповідача 12 824,20 грн. На решту суми боргу – 15 000 грн. (27 824,2 - 12 824,2) позивач не надав суду доказів пред’явлення вимоги за ст.530 ЦК. Тому суд відмовляє позивачу у позові щодо стягнення 15 000 грн. боргу за накладними № 31-05-07 від 31.05.2007р., № 1 від 28.02.2007р., № 2 від 28.02.2007р. та частково № 03-08 від 03.08.2007р. і стягує з відповідача на користь позивача борг на суму 12 824,2 грн. за накладною № 03-08 від 03.08.2007р. При цьому суд зауважує, що строк оплати 12 824,2 грн., як частини суми вартості товару за накладною № 03-08 від 03.08.2007р., настав з 14.03.2009р.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність доказів відсилки (вручення) рахунків, тому що згідно ст.613 ЦК відповідач повинен довести, що без цих документів оплата неможлива.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК суд стягує з відповідача на користь позивача: річні за період з 14.03.2009р. по 25.11.2009р. з суми 12 824,2 грн. – суму 266,67 грн.; інфляційні за квітень – жовтень 2009р. з суми 12 824,2 – суму 507,53 грн. В решті вимог щодо стягнення річних та інфляційних суд позивачу у позові відмовляє у зв’язку з необґрунтованістю.

Оскільки річні та інфляційні не є штрафними санкціями суд відхиляє клопотання відповідача про їх зменшення.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з дочірнього підприємства “Донецький облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 32001618) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дортехмонтаж” (м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6а, ЄДРПОУ 34053406) – 12 824 грн. 20 коп. боргу, 266 грн. 67 коп. річних, 507 грн. 53 коп. інфляційних, 135 грн. 98 коп. витрат на сплату держмита та 74 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог позивачу у позові відмовити.

Суддя