Рішення № 7712946, 01.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2010 р.           Справа 2/185-09

за позовом:Приватного підприємства "Дуко", 21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 66

до:Приватного підприємства "Грандзернотранс", 21050, м.Вінниця, пл.Жовтнева, 1/213

про стягнення 9 594 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

позивача : Сосновський В.І. - за довіреністю;

Борецький В.С. - директор ПП "Дуко";

Вороліс С.В. - за довіреністю;

відповідача : Дідиченко О.О. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Приватного підприємства "Дуко" до Приватного підприємства "Грандзернотранс" про стягнення заборгованості в сумі 9594,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 01.09.2009р. порушено провадження у справі №2/185-09 та призначено її до розгляду в засіданні на 07.10.2009р.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції про її скасування.

Ухвалою від 19.10.2009 року Житомирський апеляційний господарський суд відмовив у прийнятті апеляційної скарги Приватного підприємства "Грандзернотранс".

Вдруге не погоджуючись з винесеними судовими актами, відповідач звернувся до касаційної інстанції про їх скасування.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.12.2009 р. касаційну скаргу ПП "Грандзернотранс" повернуто без розгляду та справу повернуто до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 30.12.2009 року розгляд справи призначено на 01.02.2010 року.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, зазначених у поданому ним відзиві № 6 від 27.01.2010 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

04.06.2009 року та 05.06.2009 року між ПП "Дуко" (продавець) та ПП "Грандзернотранс" (покупець) укладено договори купівлі-продажу продукції відповідно № 17 та № 19.

Відповідно до п. 1.1. договорів № 17 та № 19 продавець зобов"язався продати, а покупець купити відповідно 150 тонн та 50 тонн пшениці 6 класу.

Згідно п. 1.2. договорів загальна сума по двом договорам на момент їх укладення складає 195 000,00 грн.

У відповідності до видаткової накладної № РН-0000005 від 08.06.2009 року позивач відвантажив, а відповідач отримав згідно довіреності № 46 від 04.06.2009 року 189,84 тонн пшениці 6 класу на загальну суму 185094,00 грн.

Однак, в порушення умов укладених договорів відповідач не здійснив повного розрахунку із позивачем за поставлену ним продукцію, а лише частково здійснив оплату на суму 175500,00 грн.

30.06.2009 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 27 з вимогою погашення заборгованості в сумі 9594,00 грн. за отриману пшеницю. Однак, зазначена претензія була залишена без відповіді відповідачем, а розрахунку з позивачем так і не було проведено.

В зв"язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 9594,00 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Як визначає стаття 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладені між сторонами у справі договори № 17 від 04.06.2009 року та № 19 від 05.06.2009 року є договорами купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці пшениці відповідачу належним чином, що підтверджується наявними у справі видатковою накладною № РН-0000005 від 08.06.2009 року, а також довіреністю № 46 від 04.06.2009 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладених договорів купівлі-продажу № 17 від 04.06.2009 року та № 19 від 05.06.2009 року не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за отриману пшеницю, в зв'язку з чим за ним утворився борг в сумі 9594,00 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Посилання відповідача на ту обставину, що позивач не виконав свої зобов"язання згідно умов укладених договорів та те, що видаткова накладна № РН-0000005 від 08.06.2009 року не є доказом виконання умов вказаних договорів, так як відносини з приводу поставки пшениці виникли на бездоговірній основі, судом не беруться до уваги, оскільки не підтверджено жодним належним письмовим доказом по справі.

Крім того, як вбачається із довіреності № 46 від 04.06.2009 року, відповідач отримав 200 тонн пшениці, як і вказувалось у договорах, та як зазначив позивач, будь-яких інших зобов"язань по поставці пшениці, крім тих, які виникли на підставі укладених договорів, у нього із відповідачем не було.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 9594,00 грн., оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 30.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 9594,00 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 610, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Грандзернотранс", 21050, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1/213 (ідентифікаційний код - 35445786, р/р 26004962482062 в ВФ ВАТ "Пумб" м. Київ, МФО - 322755) на користь Приватного підприємства "Дуко", 21100, м. Вінниця, вул. Соборна, 66 (ідентифікаційний код - 33762797, р/р № 26000889 в ВФ ВАТ "Кредитпромбанк" м. Вінниця, МФО - 302623) 9594,00 грн. - боргу, 102,00 грн.. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 лютого 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- ПП "Дуко" (21100, м.Вінниця, вул.Соборна, 66);

3 - відповідачу-ПП "Грандзернотранс" (21050, м.Вінниця, пл.Жовтнева, 1/213).