Рішення № 7712930, 01.02.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

01 лютого 2010 р.           Справа 2/146-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла", 04073, м.Київ, проспект Московський,9, корпус 6

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД", 21000, м.Вінниця, вул.Порика, 28

про стягнення 91959,77 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Муконіна Н.Ю. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД" про стягнення 91959,77 грн. заборгованості, в тому рахунку 87171,32 грн. - основного боргу, 3835,54 - інфляційних, 952,91 грн. - 3% річних, за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27 липня 2009 року порушено провадження по справі № 2/146-09 та призначено до розгляду на 26.08.2009 року.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою відповідач звернувся з апеляційною скаргою до апеляційної інстанції про її скасування.

Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2009 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 27 липня 2009 року.

Вдруге, не погоджуючись з винесеним судовим актом відповідач звернувся з касаційною скаргою до касаційної інстанції про її скасування.

Постановою від 05.11.2009 року Вищий господарський суд України ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 13.08.09 р. залишено без змін, касаційну скаргу ТОВ "Новобуд ЛТД" без задоволення та справу повернуто до господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 16.12.2009 року розгляд справи призначено на 01.02.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Разом з тим, позивач подав заяву № б/н від 01.02.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 91805,42 грн., в тому рахунку 82052,42 грн. - основного боргу, 7466,77 грн. - інфляційних, 2286,23 грн. - 3% річних.

Відповідач в судове засідання 01.02.2010 року не з"явився, витребуваних ухвалою суду від 16.12.2009 року документів не надав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи № 2/146-09 згідно ухвали суду від 16.12.2009 року.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "Тіккуріла" на підставі видаткових накладних № Ті00005507 від 24.06.2008 року на суму 3773,34 грн., № Ті00005508 від 24.06.2008 року на суму 18741,86 грн., № Ті00005509 від 24.06.2008 року на суму 3484,80 грн., № Ті00008425 від 09.09.2008 року на суму 5428,80 грн., № Ті00008427 від 09.09.2008 року на суму 55742,52 грн. поставило ТОВ "Новобуд ЛТД" товар на загальну суму 87171,32 грн.

В свою чергу, ТОВ "Новобуд ЛТД" не було здійснено оплати за поставлений товар.

Відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України 22.12.2008 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 489/2 з вимогою погашення заборгованості в сумі 101171,32 грн. за поставлений товар. Однак, зазначена вимога була залишена без відповіді відповідачем, а повного розрахунку з позивачем так і не було проведено, лише частково відповідач перерахував грошові кошти в сумі 14000,00 грн.

В зв"язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 87171,32 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.Зокрема, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що визначаються законами, а також із дій осіб, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договори, які можуть укладатися як письмово так і усно. Укладенням усної угоди є виконання сторонами певних зобов'язань у момент їх вчинення, зокрема, передача матеріальних цінностей, видача накладних тощо.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дії позивача по передачі товару відповідачу та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії згідно ст.ст.11, 655, 692 ЦК України є підставою виникнення у відповідача обов’язку сплатити заборгованість за отриманий у позивача товар у повному обсязі.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення норм закону не виконав свого обов"язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 87171,32 грн., про що свідчить відсутність доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 82052,42 грн. з урахуванням поданої позивачем заяви № б/н від 01.02.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, оскільки є обгрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Розглянувши подану позивачем заяву № б/н від 01.02.2010 року про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення боргу в сумі 5118,90 грн., оскільки відповідач частково провів розрахунки із позивачем на зазначену суму, що також вбачається із акту звірки взаємних розрахунків від 31.07.2009 року, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7466,77 грн. - інфляційних, 2286,23 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, заявлені до стягнення позивачем 7466,77 грн. - інфляційних, 2286,23 грн. - 3% річних підлягають задоволенню, оскільки нараховані відповідно до чинного законодавства та фактично відповідають матеріалам справи.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 16.12.2009 року відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в сумі 82052,42 грн., в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

При розподілі державного мита судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 943,54 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням № 1653 від 11.06.2009 року. Як вбачається із позовної заяви ціна позову, на момент звернення до суду, складає 91959,77 грн. Враховуючи вимоги встановлені підпунктами а) п.2 ст.3 Декрету КМУ "Про державне мито" розмір державного мита, який підлягав сплаті позивачем відповідно до вказаних підпунктів з врахуванням математичного заокруглення мав би становити 919,60 грн.

Внесення державного мита у більшому розмірі ніж передбачено чинним законодавством є підставою для їх повернення відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Декрету КМУ "Про державне мито", ст.47 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 612, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД", вул. В. Порика, 28, м. Вінниця, 21030 (ідентифікаційний код - 23060175, р/р 2600826 у філії ВАТ "Кредитпромбанк" м. Вінниця, МФО- 302623) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла", 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 6 (ідентифікаційний код - 24726322, р/р 26004186111 у ВАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО - 300175) 82052,42 грн. - основного боргу, 7466,77 грн. - інфляційних, 2286,23 грн. - 3% річних, 918,05 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита, 311,97 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Припинити провадження в частині стягнення 5118,90 грн. боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. Зайве сплачене державне мито в розмірі 23,94 грн. за платіжним дорученням № 1653 від 11.06.2009 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 2/146-09, підлягає поверненню з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла", 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корпус 6 (ідентифікаційний код - 24726322, р/р 26004186111 у ВАТ "СЕБ Банк" м. Київ, МФО- 300175).

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 02 лютого 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "Тіккуріла" (04073, м.Київ, проспект Московський,9, корпус 6);

3 - відповідачу- Товариству з обмеженою відповідальністю "Новобуд ЛТД" (21000, м.Вінниця, вул.Порика, 28);

4- представнику позивача Муконіній Н.Ю. (04112, м.Київ, вул.Олени Теліги, 1а).