Постанова № 77128205, 08.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 1640/2454/18Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Бондара В.О. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К,Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018, (суддя Л.О. Єресько, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039) по справі № 1640/2454/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа Полтавський обласний військовий комісаріат

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерство оборони України (далі - відповідач), третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат (далі - третя особа, Полтавський ОВК), про визнання протиправним та скасування пункту 11 Протоколу № 60 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 15.06.2018 щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві"; зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду 2 групи з 21.04.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.18 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Полтавський обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене пунктом 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 як інваліду війни 2 групи з 21.04.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти останньої та просив суд залишити її без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 28.10.1985 по 04.11.1987 проходив дійсну строкову службу в лавах Збройних Сил та з 24.03.1986 року по 04.11.1987 проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, де приймав участь в бойових діях.

Згідно витягу з Протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв’язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1166 від 17.03.2016 мінно-вибухова травма та осколкові поранення голови, лівої руки і лівої ноги, сержанта у відставці ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наслідком яких стали ЗЧМТ (контузія головного мозку) та рубці: два в потиличній ділянці справа, розмірами 1,0 см в діаметрі та О,8х0,2 см, по внутрішній поверхні лівого передпліччя, 1,2 см в діаметрі, по долонній поверхні лівої кисті, розмірами 1,3х0,2 см, в ділянці нігтьової фаланги першого пальця лівої кисті, розмірами 1,0х0,2 см, в ділянці нігтьової фаланги п'ятого пальця лівої кисті, розміром 1,5х0,2 см, по тильній поверхні лівої кисті в проекції· третьої п'ясткової кістки, розмірами 5,5х0,2 см та по передньо - внутрішній поверхні лівого колінного суглобу, розмірами 4,5х0,3 см, що підтверджується актом судово-медичного дослідження ( обстеження) № 342 від 07.03.2016 року «Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи», та які у подальшому призвели до розвитку: «Стійких відділених наслідків ЗЧМТ (контузії головного мозку, 1987р.) у вигляді хронічної дисциркуляторної енцефалопатії П ст. змішаного генезу (післятравматична, . гіпертонічна) з стійким цефалгічним синдромом, астеноневротичним синдромом. ІХС: Дифузного кардіосклерозу.СН П-А ст. ФК П. Гіпертонічної хвороби П ст., ступінь 2, ризик 3. Ангіопатії судин сітківки обох очей. Розповсюдженого остеохондроз хребта, стану після оперативного видалення міжхребцевої кили L4-L5 з корінцевим синдромом L5 справа, стійким больовим синдромом, м'язево-тонічним синдромом, порушенням статика-динамічної функції хребта», що підтверджується медичними документами,- травми, контузія, поранення, захворювання, ТАК, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 16/.

У зв’язку з наявністю травми, поранень, контузії та захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби позивачу рішенням Полтавської МСЕК була призначена друга група інвалідності з 21.04.2016, що підтверджується довідкою № АВ 0188669 від 11.05.2016 /а.с. 14-15/.

У зв'язку із позивач звернувся до військового комісара Полтавського ОМВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності.

Листом від 23.01.2018 Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив ОСОБА_1, що згідно з переліком документів, визначених Порядком та умовами призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, підставою для виплати допомоги, зокрема, є документ, що свідчить про причини та обставини поранення. Пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) підтверджуються довідкою, виданою військовою частиною або достовірними документами про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи). Відповідно до вимог телеграми Державного секретаря Міністерства оборони України від 31 січня 2017 року №248/3/6/307, документи на розгляд щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги направляти до Департаменту фінансів України лише ті, що відповідають Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2013 року №975, тільки за наявності всіх документів зазначених у пункті 10, 11 вищезазначеного Порядку. Оскільки копію документа, що свідчить про причини та обставини травм не було надано, матеріали не можуть бути поданими на розгляд розпорядника бюджетних коштів на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони.

Не погоджуючись із такою відмовою ОСОБА_1 направив скаргу із документами до Полтавського обласного військового комісаріату, за результатами розгляду якої відповідач листом №12/183 від 31.01.2018 надав позивачу аналогічну Полтавського ОМВК відповідь та крім іншого зазначив, що за отриманням необхідних документів можливе та доцільне особисто звернутися до Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, за адресою: 142117, Московська область, м. Подольськ, вул. Кірова, 77 та філіал військово-медичних документів Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації, за адресою: 191180, м. Санк-Петербург, пров. Лазаретний, 2.

Позивач не погоджуючись із фактичною відмовою Полтавського ОВК скласти та направити до уповноваженого суб'єкта висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 816/361/18 позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Полтавський об'єднаний військовий комісаріат про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії задоволено.

Визнано протиправною викладену у листі №12/183 від 31.01.2018 Полтавського ОВК відмову у складанні висновку про наявність у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду війни 2 групи з 21.04.2016, інвалідність настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направленні документів на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Зобов’язано Полтавський ОВК скласти висновок про наявність у ОСОБА_1 права на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 та статей 16-16.3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", як інваліду війни 2 групи з 21 квітня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та направити на розгляд Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Вказане рішення набрало законної сили 13.04.2018.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 816/361/18 Полтавським ОВК складено та направлено директору Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який з 21.04.2016 визнаний інвалідом 2 групи, зазначивши, що командування вважає що ОСОБА_1 має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Разом із висновком направлено копії документів: рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі № 816/361/18, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2018, довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія 7-66 ТЕ № 0265711 від 30.07.2007, довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія 7-66ТЕ № 0004761 від 02.09.2008, довідки МСЕК про встановлення інвалідності серія АВ № 0188669 від 21.04.2016; витягу з протоколу ВЛК про встановлення причинного зв'язку поранення ( травми, контузії, каліцтва), акту судово-медичного дослідження; військового квитка, паспорта та ідентифікаційного коду /а.с. 40/.

Пунктом 11 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги сержанту в запасі ОСОБА_1 (Полтавський ОВК), якого 04.11.1987 звільнено зі строкової військової служби та 30.07.2007 під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ групи внаслідок загального захворювання (довідка МСЕК серія 7-66 ТЕ № 0265711 від 30.07.2007), а 21.04.2016 під час повторного огляду органами МСЕК - інвалідом П групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0188669 віл 12.05.2016), оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ... , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 № 975. Висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 19.02.2016 № 5/559 та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 17.03.2016 № 1166, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення. Висновок про причинний зв'язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які не подано на розгляд комісії /а.с. 41/.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Полтавського ОВК від 10.07.2018 № 12/1503 /а.с. 12/.

Не погодившись із вищевказаним рішенням Міністерства оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову частині зобов'язання призначити ОСОБА_1 , як інваліду 2 групи з 21.04.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії), захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразову грошову допомогу, передбаченої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, відповідно до п. «б» статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки за змістом скасованого рішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не було вирішено через не надання відповідачем правової оцінки документам, надісланих разом із висновком Полтавського ОВК.

Таким чином, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1О, як інваліду війни 2 групи з 21.04.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та прийняти відповідне рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи із змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративних судів, останній не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Суд зазначає, що в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року за № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у справах: “Кумпене і Мазере проти Румунії” від 17.12.2004 року, “Фадєєва проти Росії” від 09.06.2005 року завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи и державної влади.

Отже позовні вимоги щодо зобов'язання прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року як інваліду 2 групи з 21.04.2016, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії) захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з врахуванням пункту "б" статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому ці вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі № 1640/2454/18 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2018 по справі № 1640/2454/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено та підписано 16.10.2018 р.