Постанова № 77127924, 08.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6490/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Спаскіна О.А. , Мельнікової Л.В.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції - Мороко А.С.) від 25.06.2018р. (повний текст рішення складено 04.07.2018р.) по справі №820/6490/17

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до суду із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив:

- підтвердити обґрунтованість умовного арешту майна ФОП ОСОБА_1 застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15;

- накласти арешт на кошти на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з відмовою платника податків в реалізації контролюючим органом права на проведення документальної перевірки, начальником Головного управління ДФС у Харківській області прийнято рішення №4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017 про застосування адміністративного арешту майна платника податків. В зв'язку з чим, податковий орган просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_1 та накласти арешт на кошти відповідача, які перебувають на його рахунках.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції неправильно застосував норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) та дійшов неправомірного висновку про відсутність правових підстав для підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна ФОП ОСОБА_1 застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15, а також накладення арешту на кошти на рахунках платника податків.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що наказом ГУ ДФС у Харківській області № 7432 від 01.12.2017 призначено проведення документальної позапланової перевірки самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань своєчасності реєстрації платника акцизного податку з реалізації пального, повноти нарахування та сплати акцизного податку за період з 01.07.2017 по 30.09.2017, проведення вказаної перевірки наказано провести з 05.12.2017 тривалістю 5 робочих днів.

Співробітниками контролюючого органу 05.12.2017 року здійснено вихід на перевірку за адресою реєстрації самозайнятої особи ОСОБА_1: АДРЕСА_1.

У зв'язку з відмовою відповідача від допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, ГУ ДФС у Харківській області складено акт недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки № 4960/20-40-13-15/267710941.

На підставі п.п. 94.2.3 п. 94.1 ст. 94 ПК України, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна самозайнятої особи ОСОБА_1 № 4433/ФОП/20-40-13-15 від 11.12.2017, у зв'язку з відмовою від допуску посадової особи контролюючого органу до проведення перевірки.

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим. Таким чином, оскільки арешт майна відповідача, застосованого на підставі рішення податкового органу не підтверджено судом, відсутні підстави для застосування арешту коштів на рахунках відповідача, оскільки такий арешт є складовою загального арешту майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно положень п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 статті 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Тобто, арешт майна може бути застосований за наявністю хоча б однієї з визначених статтею 94 ПК України обставин.

Під час розгляду справи встановлено, що фактичною підставою для прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна слугував факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення у відношенні нього документальної перевірки.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у п. 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Враховуючи вимоги ст. 94 ПК України, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що на час подання адміністративного позову, особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів були визначені положеннями ст. 183-3 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017 р.), згідно п. 2 ч. 1 якої, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

За приписами частини 8 вищевказаної статті Кодексу, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Право звернутися з вимогами до суду в тому числі й про підтвердження обґрунтованості арешту в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті подання (ч. 6 ст. 183-3 КАС України, в редакції до 15.12.2017 р.).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що 12.12.2018 податковий орган звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням в порядку ст.183-3 КАС України, в якому просив підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (п.н. НОМЕР_1), застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15.

Ухвалою суду від 13.12.2017 відмовлено у прийнятті подання у зв'язку з наявністю спору про право відповідно до п.2 ч. 5 ст. 183-3 КАС України (в редакції чинній на момент звернення).

21.12.2017 року контролюючий орган звернувся до суду із даним позовом у загальному порядку.

Згідно п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, однією з підстав припинення адміністративного арешту майна платника податків є відсутність протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, на час звернення до суду та розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв'язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 22.05.2018 року по справі №820/2040/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для підтвердження обґрунтованості умовного арешту майна відповдіача, застосованого на підставі рішення начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 11.12.2017 за № 4433/ФОП/20-40-13-15.

З приводу заявлених позовних вимог про накладення арешту на кошти на кошти на рахунках платника податків ФОП ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Згідно п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках платника податків.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.05.2018 року по справі №820/2312/17 та №820/4710/16.

Відтак, зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на правові приписи законодавства, яке регулює спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та як наслідок, відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018р. по справі №820/6490/17 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 16.10.2018 р.