Рішення № 77123362, 16.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2936/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській областіпровизнання протиправною та скасування вимоги,У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2484 від 13.03.2018 на суму 8204,41 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є пенсіонером та інвалідом ІІ групи довічно. Одночасно позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 2 групи (20%). Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач звільнена від сплати єдиного внеску. Проте відповідачем без належних правових підстав сформовано вимогу про сплату боргу з єдиного соціального внеску.

Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач самостійно визначила суму єдиного внеску подаючи звіт від 08.01.2018 на суму 8448 грн. ФОП ОСОБА_1 було повторно подано звіт 18.01.2018 на суму 0 грн, проте Порядком № 435 не передбачено повторне подання Звіту за один й той самий період після граничного терміну подання звіту, а також не передбачено виправлення зазначеного типу помилок. За таких обставин відповідач вважає, що вимога про сплату боргу є законною та обґрунтованою.

В свою чергу, позивач направив відповідь на відзив, відповідно до якого зазначає, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вона може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Однак заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування вона не подавала, договору про таку добровільну участь не укладала. Щодо посилання відповідача на Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, позивач зауважує, що Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідно до Конституції України має вищу юридичну силу, а тому у випадку суперечності підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону. Крім того, позивач зазначає, що 17.01.2018, у строки визначені законом, нею подано відповідну звітність за 2017 рік про відсутність самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 26.09.2018 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 03.10.2018 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є пенсіонером по інвалідності довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та копією довідки МСЕК (а.с. 8, 9).

Разом з тим, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку 2 групи (20%), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10, 11).

З огляду на матеріали справи позивач 08.01.2018 подала до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою Д 5.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту, ОСОБА_1 17.01.2018 подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою Д 5, в якому зазначила про відсутність самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок (а.с. 28).

Головним управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 13.03.2018 сформовано та надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-2484-17У в сумі 8204,41 грн (а.с. 6).

Вважаючи зазначену вимогою протиправною позивач звернулась до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частина 5 статті 4 Закону передбачає, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В свою чергу, відповідно до статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що згідно з цим законом в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, ОСОБА_1 є особою, що звільнена від сплати за себе єдиного внеску як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером по інвалідності.

Відповідно до статті 6, пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Відповідно до пункту 3 Розділу ІІІ Порядку фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.

Так, з огляду на матеріали справи позивачем 08.01.2018 сформовано та подано до органу доходів та зборів Звіт за формою Д 5 (а.с. 20) в якому, як зазначає відповідач самостійно визначила суму єдиного внеску на суму 8448 грн.

У подальшому, 17.01.2018 ОСОБА_1 сформовано та подано до органу доходів та зборів Звіт за формою Д 5 (а.с. 28) про відсутність самостійно визначеної суми, на яку нараховується єдиний внесок. Вказаний звіт прийнято відповідачем 17.01.2018, відповідно до штампу з вх.. № 8606.

Відповідач до свого відзиву також долучив копію звіту ОСОБА_1 від 18.01.2018, який відповідно до квитанції № 2 не внесено до реєстру застрахованих осіб у зв'язку з помилкою за кодом 09 (в жодному рядку не зазначена сума, на яку нараховується єдиний внесок).

Відповідно до пункту 1 Розділу V Порядку у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку. Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

Таким чином, враховуючи вказані норми законодавства, позивач як особа, що звільнена від сплати єдиного внеску, відповідно до Порядку не повинна була подавати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Однак, ОСОБА_1 помилково подано зазначений звіт до органу доходів та зборів, а можливості скасування, анулювання, подання виправленого звіту без зазначення в ньому суми внесків Порядок не передбачає, що призвело до порушення, звуження її прав.

В свою чергу, враховуючи вимоги частини 5 статті 4 Закону позивач, як особа, що звільнена від сплати єдиного внеску може бути платником єдиного внеску виключно за умови добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абзацу 2 п. 5.2 розділу V Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів країни від 09 вересня 2013 року № 455, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за № 1622/24154 (далі - Інструкція № 455) заява про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування подається за формою згідно з додатком 2 до Інструкції № 455.

Проте, як зазначає позивач, що не заперечується і відповідачем, ОСОБА_1 заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не подавалось та договору про добровільну участь не укладалось.

Відповідно до ст.. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

В даному випадку Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» має вищу юридичну силу ніж Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому застосуванню підлягає саме Закон.

Крім того, згідно п. 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо необґрунтованості вимоги про сплату боргу, а як наслідок, задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № Ф-2484 від 13.03.2018 на суму 8204,41 грн визнати протиправною та скасувати.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.

Дата складення повного рішення суду - 16.10.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб