Вирок № 77104610, 11.10.2018, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2326/17

Провадження № 1-кп/353/88/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Лущак Н.І.

за участю: секретаря судового засідання - Риндич О.М.,

прокурорів - Мельника І.Л., Гарасимика Т.О.,

обвинуваченого та цивільного відповідача ОСОБА_1,

захисника та представника цивільного відповідача - адвоката – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження N 12017090230000346 від 21.09.2017 року по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого,має на утриманні одну неповнолітню дитину, особи з інвалідністю другої групи, згідно ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого ОСОБА_3 в небезпечний для життя стан.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин:

20.09.2017 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, рухаючись автодорогою місцевого значення сполученням «Снятин -Городенка» в напрямку м. Городенка, між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3 «а», 2.3 «б», 2.9 «а», 10.1, 12.1, 12.2, 13.1 Правил дорожнього руху України, зокрема, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан транспортного засобу, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, проявив неувагу до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не справився з керуванням транспортного засобу, з’їхав з проїжджої частини дороги на узбіччя з правої сторони від проїжджої частини дороги та, не дотримуючись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, який йшов з велосипедом в попутному напрямку по узбіччю, розташованому справа від проїжджої частини дороги, внаслідок чого ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження.

За результатами проведення судово-медичної експертизи від 26.10.2017 року у ОСОБА_3 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичного вивиху правого плеча, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани лоба, які могли утворитися від дії тупих твердих предметів, якими можуть бути виступаючі частини автомашини, скоївшої наїзд і відносяться:

а) закритий перелом обох кісток лівої гомілки в верхній і середній третині зі зміщенням відломків, травматичний вивих правого плеча - до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров’я і не є небезпечні для життя;

б) закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана лоба - до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

- п. 1.5, в якому зазначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

- п. 2.3 згідно якого, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б),бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.9 а), відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння;

- п. 10.1, який зобов'язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п. 12.1, який вказує, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

- п.12.2, в якому зазначено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- п.13.1, у відповідності до якого водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Крім того, після здійснення наїзду на пішохода ОСОБА_3, водій ОСОБА_1, будучи причетним до скоєння даної дорожньо-транспортної пригоди, в порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження, розуміючи, що поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та усвідомлюючи те, що залишає без допомоги особу, яка внаслідок отриманих травм позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, маючи реальну можливість надати потерпілому допомогу, не виконав свого обов'язку, покладеного на нього законом і загальновизнаними нормами моралі, не переконався, чи потребує потерпілий допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу та з метою уникнути відповідальності за скоєне, на автомобілі причетному до ДТП з місця пригоди поїхав, чим завідомо залишив без допомоги потерпілого ОСОБА_3, який перебував у небезпечному для життя стані та був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан та був зобов'язаний і мав змогу надати потерпілому допомогу.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, визнав повністю, підтвердив обставини вчинених ним кримінальних правопорушень відповідно до викладеного, суду показав, що 20.09.2017 року була дуже сильна гроза, близько 21 год. 00 хв. він з ОСОБА_4 рухався автомобілем марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, який йому належить на праві власності, автодорогою в напрямку м. Городенка зі швидкістю близько 45-50 км/год. Між населеними пунктами с. Потічок та с. Стецева Снятинського району Івано-Франківської області він відчув удар у праву сторону автомобіля, однак не придав цьому значення, оскільки вважав ще це була козуля. Наступного дня, зранку біля 08 год., до нього зателефонували працівники поліції та запитали де він знаходиться і в якому стані перебуває його автомобіль, чи є на ньому пошкодження. Вийшовши на вулицю, побачив, що на його автомобілі пошкоджена права фара та лобове скло, про що він повідомив працівників поліції. Вказав, що не знав, що вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, від чого останній отримав тілесні ушкодження. Також зазначив, що зранку, коли побачив пошкоджений автомобіль, випив 50 грам горілки. Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 про стягнення з нього матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, просив закрити, оскільки ним добровільно відшкодовано заподіяну шкоду.

У вчиненому ОСОБА_1 щиро розкаюється, дуже шкодує, що так сталось, потерпілому повністю відшкодував завдані кримінальним правопорушенням збитки, останній не має до нього претензій матеріального та морального характеру, він розуміє, що вчинив неправильно, запевняє суд, що більше такого не повториться, просить його суворо не каратита не позбавляти волі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оскільки обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушеннях, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, а учасники судового провадження не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1у вчинених кримінальних правопорушеннях знайшла своє підтвердження у судовому засіданні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, оскільки він, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також завідомо залишив без допомоги особу, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він мав змогу надати їй допомогу та сам поставив потерпілого ОСОБА_3 в небезпечний для життя стан.

У судових дебатах прокурор Мельник І.Л. просив визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та з урахуванням всіх обставин справи призначити йому покарання за ч. 1 ст. 286 КК України – 5 місяців арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК України – 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 1 рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України просив звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного йому основного покарання у виді 1 року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 3 роки. Стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на залучення експерта. Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_2 у судових дебатах просив ОСОБА_1 суворо не карати, не позбавляти волі та не позбавляти права керувати транспортними засобами, тому що останній являється особою з інвалідністю другої групи, обвинувачений використовує транспортний засіб як засіб існування, для роботи.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також те, що покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і те, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Згідно ч. 2 ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, відносяться до злочинів невеликої тяжкості.

Суд враховує дані про особу винного, а саме те, що він згідно ст. 89 КК України не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений,має на утриманні одну неповнолітню дитину, дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, негативно ставиться до вчиненого, являється особою з інвалідністю другої групи. Також судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка має право керувати транспортним засобом категорії «А»,«В», «С1» та «С», що підтверджується долученою до матеріалів провадження копією посвідчення водія ПВГ 051184, виданого 13.03.2009 року (Т. 1 а.с. 107).

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування завданих збитків, активне сприяння розкриттю злочину, обвинувачений шкодує про вчинене та те, що потерпілий ОСОБА_3 не має до нього претензій матеріального та морального характеру, просить обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого, суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, складеної Снятинським районним сектором з питань пробації Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції, від 12.12.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає із співжителькою у орендованому будинку, місце проживання та матеріально-побутові умови його влаштовують, дуже шкодує про вчинене ДТП, однак, не усвідомлює серйозності наслідків недотримання правил дорожнього руху. Згідно довідок Снятинської ЦРЛ ОСОБА_1 на обліках в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, постійної роботи не має, займається ремонтом взуття на дому. ОСОБА_1 не підтримує стосунки із особами з кримінальним минулим, цінує сімейні стосунки, шкодує, що мало бачить дочку через погані стосунки із дружиною, з якою не проживає через часті сварки. Беручи до уваги високий ризик вчинення обвинуваченим повторного правопорушення та середній рівень небезпеки, що становить обвинувачений для суспільства, інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_1, його спосіб життя, історію правопорушень та відношення до скоєних злочинів, Снятинський районний сектор з питань пробації вважає, що його виправлення без позбавлення волі на певний строк можливе (Т. 1 а.с. 60-62).

За таких обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, у виді арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами, та у межах санкції ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України слід призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Беручи до уваги фактичні обставини справи, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання – щире каяття, визнання вини, добровільне відшкодування завданих збитків, активне сприяння розкриттю злочину, обвинувачений шкодує про вчинене, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілого, який просить обвинуваченого не позбавляти волі, позицію прокурора висловлену у судових дебатах щодо міри покарання обвинуваченому, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1без відбуття основного покарання у виді позбавлення волі, а тому на підставі ст. 75 КК України його слід звільнити від відбування такого покарання з випробовуванням, встановивши необхідний іспитовий строк та відповідні обов’язки з числа передбачених ст. 76 КК України.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 заподіяної йому матеріальної шкоди в сумі 45739 грн. 03 коп., затрат на правову допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп., моральної шкоди в сумі 30000 грн. 00 коп. слід закрити, так як відсутній предмет спору, оскількиобвинуваченим добровільно відшкодовано вказані кошти, що підтверджується відповідною заявою потерпілого ОСОБА_3 (Т. 2 а.с. 1).

Арешт, накладений ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 року, на автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2002 року випуску, який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить обвинуваченому ОСОБА_1 – скасувати згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів та витрат на залучення експерта суд вирішує відповідно до вимог ст.ст. 100, 124 КПК України.

Питання щодо обрання та зміни запобіжного заходу судом не вирішується, оскільки учасниками процесу відповідних клопотань не заявлялось.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 286 КК України – 3 (Три) місяці арешту з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (Один) рік;

- за , ч. 1 ст. 135 КК України – 1 (Один) рік позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - 1 (Один) рік позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (Один) рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного йому основного покарання у виді 1 (Одного) року позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 2 (Два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов’язки протягом іспитового строку:

- періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Провадження за цивільним позовом ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 заподіяної йому матеріальної шкоди в сумі 45739 (Сорок п’ять тисяч сімсот тридцять дев’ять) грн. 03 коп., затрат на правову допомогу в сумі 5000 (П’ять тисяч) грн. 00 коп., моральної шкоди в сумі 30000 (Тридцяти тисяч) грн. 00 коп. закрити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 06.02.2018 року, на автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2002 року випуску, який згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить обвинуваченому ОСОБА_1.

Речові докази по справі:

- автомобіль марки «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1, залишити йому як власнику;

- чоловічу кепку, кросівок на ліву ногу, мобільний телефон «Нокія», два рюкзаки, велосипед «Staljer», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, залишити йому;

- двірник вітрового скла автомобіля, металевий утримувач номерного знаку автомобіля, уламки скла фари автомобіля, уламки багажника та заднього болотника велосипеда, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Снятинського ВП Косівського ВП ГУНП в Івано-Франківськійобласті, знищити.

Стягнути із ОСОБА_1 1863 (Одну тисячу вісімсот шістдесят три) грн. 30 коп. процесуальних витрат на користь держави за проведення інженерно-транспортних експертиз № 4.2-736/17 від 24.10.2017 року, № 4.2-735/17 від 31.10.2017 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку суду не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Головуючий Н.І.Лущак