Рішення № 77099626, 11.10.2018, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10058/17

пр. № 2/759/1579/18

11 жовтня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шум Л.М.

при секретарі Прокопенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2017 р. звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 12.04.2017 р. між відповідачами було укладено договір №157 про відступлення прав вимоги, за яким відступлено право вимоги за: договором №253/07-А про надання споживчого кредиту від 26.11.2007 р., з урахуванням всіх змін до нього, укладений між АКБ «Золоті ворота», правонаступником якого є ПАТ «Золоті ворота» та ОСОБА_1; договором застави, договрі поруки №253/П-А-07 від 26.11.2007 р., укладений між банком та позивачем. Позивач зазначає, що укладені договори порушують права кредитора, оскільки збільшується сума боргу, встановлена між позивачем та новим кредитором. Крім того, новий кредитор не є юридичою особою, не включений до реєстру фінансових або банківських установ, не має ліцензії на здійснення діяльності щодо факторингових операцій, а тому не може бути стороною договору факторингу. Позивач просить визнати недійсним договір №157 про відступлення прав вимогивід 12.04.2017 р., визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором застави від 12.04.2017 р.

Ухвалою суду від 27.09.2017 р. відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 11.04.2018 р.розпочато підготовче провадження.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача ПАТ «Банк Золоті ворота» у судовому засіданні протии позову заперечував з підстав необгрунтованості, безпідставності позовних вимог, в письмових запереченнях від 05.05.2018 р. зазначив, що рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 20.03.2017 р. затверджено умови продажу активів банку, в тому числі до ТОВ «Національна електронна біржа» предано лот - право вимоги за догвором №253/07-А від 26.11.2007 р. із забезпеченням: автомобіль «Форд», 2007 року випуску. Переможцем аукціону визнано ОСОБА_2 Сторони уклали договір №157 про відступлення прав вимоги за договором кредиту, застави, поруки від 26.11.2007, боржником за яким є ОСОБА_1 Договір про відступлення прав вимоги за договором застави посвідчено нотаріально. Правові підстави для визнання вказаних договорів недійсними відсутні.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначив, що оспорюваний договір укладено з дотриманням усіх істотних його умов, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином (а.с. 25, причини неявки суду не відомі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Встановлено, що відповідно до протоколу електронних торгів від 11.04.2017 р., замовником та власником активів (майна) якого було ПАТ «Банк «Золоті ворота», передано до складу лоту право вимоги за договором №253/07-А від 26.11.2007 із забезпеченням Форд Фокус, 2007 року випуску. 10.04.2017 відбулись електронні торги, переможцем якого визнано ОСОБА_2 (а.с. 62).

12.04.2017 р. пАТ «Банк Золоті Ворота» та ОСОБА_2 уклали договір про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого Банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до: фізичної особи позичальника/заставодавця та фізичної особи поручителя, зазначених в додатку №1 до цього договору, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (а.с. 4-7).

Посилання позивача на те, що між Банком та ОСОБА_2 укладено договір факторингу, клієнтом якого може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки відповідач ОСОБА_2 не є суб'єктом підприємницької діяльності, тому договір від 12.04.2017 підлягає визнанню недійсним суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договору відступлення права вимоги (цесії), визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, за загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд приходить до висновку, що відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи зазначені норми права та встановлені фактичні обставини справи, зміст оскаржуваних договорів та їх правову природу, суд дійшов висновку про те, що договір, укладений між ПАТ «Банк «Золоті ворота» та ОСОБА_2 від 12.04.2017 р., є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, як зазначає позивач, що зумовлює відсутність передбачених статтями 203, 215 ЦК України підстав для визнання його недійсним та визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором застави.

Вказані положення узгоджуються з висновками, зазначеними постановою Верховного суду від 21.02.2018 р. (справа N 753/2665/16-ц).

З огляду на викладене, при викладених обставинах позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 204, 215, 509,510, 512, 514, 516, 627, 628, 1077, 1079 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Банк Золоті Ворота», третя особа: ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про відступлення прав вимоги - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Суддя: