Рішення № 7709910, 22.01.2010, Нововолинський міський суд Волинської області

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2010 року справа № 2-124/10 м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Галушки О.Г.,

при секретарі Дячук С.Л.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2Ф,

представника відділення виконавчої

дирекції ФСНВ ОСОБА_3,

представника ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську, Державного підприємства "Волиньвугілля" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

встановив:

17 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі ОСОБА_5), Державного підприємства "Волиньвугілля" про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров’я на виробництві. Свої вимоги обґрунтовує тим, що працюючи на шахті №7 «НВ» Шахтоуправління «Октябрьське» на підземних дільницях в шкідливих підземних умовах більше 30 років , в тому числі машиністом гірничих виймальних машин (вугільного комбайну) з 1967 по 1995 рік ушкодив здоров’я внаслідок отриманого професійного захворювання. .

Заключенням Нововолинської МСЕК від 29.04.1994 р . йому спочатку було встановлено 25 % втрати професійної працездатності через професійне захворювання: антракосилікоз, емфізема легень з дихальною недостатністю, а пізніше 13.01.1995 року додатково, ще 35% втрати професійної працездатності.

Адміністрацією шахти № 5 «НВ», яка була правонаступником ліквідованої шахти № 7НВ», йому було призначено суми відшкодування шкоди та одноразову допомогу за 25% втрати працездатності внаслідок профзахворювання (наказ № 269 від 26.05.1994 р.)

Разом з тим, заподіяну моральну шкоду підприємство- шахта №5 «НВ» йому не відшкодувало. На теперішній час шахта №5 «НВ» входить до складу ДП «Волиньвугілля». Крім цього, за висновком МСЕК 21.11.2005 року йому було встановлено 5% втрати професійної працездатності внаслідок виробничої травми отриманої 27.03.1988 року під час роботи в шахті, а саме травмування другого пальця лівої руки. Загальний відсоток втрати працездатності становить на теперішній час 65% . Враховуючи характер фізичних та моральних страждань їх постійну тривалість позивач оцінює заподіяну моральну шкоду в розмірі 55 000 грн., з яких просить присудити до стягнення з ОСОБА_5 соціального страхування 5 000 грн., а з ДП «Волиньвугілля» 50 000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 ушкодив здоров’я внаслідок отриманого професійного захворювання, працюючи на шахті №7 «НВ» Шахтоуправління «Октябрьське» на підземних дільницях в шкідливих підземних умовах більше 30 років , в тому числі машиністом гірничих виймальних машин (вугільного комбайну) з 1967 по 1995 рік.

Заключенням Нововолинської МСЕК від 29.04.1994 р . йому було встановлено 25 % втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання антракосилікозом, емфіземою легень з дихальню недостатністю.

Адміністрацією шахти № 5 «НВ», яка була правонаступником ліквідованої шахти № 7НВ», йому було призначено суми відшкодування шкоди та одноразову допомогу за 25% втрати працездатності внаслідок профзахворювання. Моральна шкода не виплачувалась. Шахта № 5»НВ» в даний час входить до складу ДП «Волинсьвугілля»

Заключенням Нововолинської МСЕК від 13.01.1995 р. позивачеві додатково було встановлено ще 25% втрати професійної працездатності внаслідок вібраційної хвороби та 10% внаслідок кохлеарного невриту. Загальний відсоток втрати працездатності становив 60%. Крім цього, ОСОБА_1 визнано інвалідом 3-ї групи від професійного захворювання.

Представник позивача вважає, що окрім отримуваних ОСОБА_1 страхових виплат, за ушкоджене здоров’я на виробництві він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у важких фізичних, душевних, психічних стражданнях, завданих йому трудовим каліцтвом. Просить позов задовольнити і на користь позивача стягнути з ОСОБА_5 соціального страхування 5 000 грн., а з ДП «Волиньвугілля» 50 000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року згідно якого,частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов’язку ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу, має відшкодовувати роботодавець згідно ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ДП «Волиньвугілля» ОСОБА_4 позов визнав частково і пояснив, що всі відшкодування позивачу ОСОБА_6 здійснює ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві згідно чинного Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Вини підприємства в тому, що позивач отримав професійне захворювання є, але слід врахувати шкідливі фактори з якими при прийнятті на роботу на шахту був ознайомлений ОСОБА_1 Беручи до уваги ці обставини, просить задоволити позов частково в розумних межах.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

В судовому засіданні встановлено, позивач ОСОБА_1 з 27.04.1961 року по 29.01.1995 року працював на шахті №7 «НВ» Шахтоуправління «Октябрьське» на підземних дільницях в шкідливих підземних умовах , що стверджується копією трудової книжки (а.с.5-7).

Рішеннями Нововолинської МСЕК 29.04.1994 року позивачу ОСОБА_1 спочатку було встановлено 25 % втрати працездатності, а згодом 13.01.1995 р. додатково ще було встановлено ще 25% втрати професійної працездатності внаслідок вібраційної хвороби та 10% внаслідок кохлеарного невриту. Загальний відсоток втрати працездатності становив 60% та встановлено 3-ю групу інвалідності від профзахворювання. (а.с. 9,12,16).

Відповідно до ст.ст.1,15,21,28,34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Представник відповідача ОСОБА_5 соціального страхування, заперечуючи позов посилається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія частини 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” щодо відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року була зупинена, в подальшому дія цієї норми зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”. Відповідно Закону України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» норма про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 взагалі виключена.

Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, не може погодитися з такими доводами представника відповідача ОСОБА_5, враховуюче наступне.

У відповідності зі ст.ст.21,28 Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов’язки відповідача відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

У відповідності зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Відповідно до ч.2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст.237-1 цього ж Кодексу передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Разом з тим, суд вважає, що право на відшкодування моральної шкоди у позивача ОСОБА_1 виникло з моменту встановлення йому МСЕК втрати професійної працездатності, а саме з 29 квітня 1994 року та з 13 грудня 1995 року. На той період часу відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачеві повинен нести роботодавець, яким на даний момент являється ДП «Волиньвугілля».

Висновком МСЕК від 21.11.2005 року ОСОБА_1 було додатково встановлено 5% втрати професійної працездатності за отриману виробничу травму, а тому в цій частині має нести відповідальність за спричинену моральну шкоду ОСОБА_5, оскільки до спірних правовідносин має застосовуватисяст.34 Закону України ««Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до роз’яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області слід стягнути 1000 гривень на відшкодування моральної шкоди, а з ДП «Волиньвугіллі» 9 000 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, на підставі ст.ст.8,22 Конституції України, ст..ст.13, 21, 28, 30, ч. 3 ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», ст.153, ст.173, ст.237-1 КЗпП України, ст.13, ст.14 Закону України "Про охорону праці" - суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області в користь ОСОБА_1 1 000 ( одну тисячу) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров’я на виробництві.

Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в користь ОСОБА_1 9 000 (дев’ять тисяч) грн. на відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.

Стягнути з Державного підприємства "Волиньвугілля" в дохід держави 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області, Державного підприємства "Волиньвугілля" з кожного по 7 (сім) грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи шляхом зарахування на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області).

Стягнути з відділення виконавчої дирекції ОСОБА_5 соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області, Державного підприємства "Волиньвугілля" з кожного по 350 (триста п’ятдесят) грн.. за надання правової допомоги.

В решті заявлених вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Г.Галушка