Рішення № 77095977, 12.10.2018, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/4558/16-ц

Провадження № 2/636/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

02 жовтня 2018 року Чугуївський міський суд Харківської області

у складі : головуючого - судді Гуменного З.І.,

за участю секретаря - Шикової К.Р.,

представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про визнання заповіту недійсним та права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом та від права спадкування на обов'язкову частку у спадщині, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про визнання заповіту недійсним та права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а ОСОБА_2 звернувся до суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом та від права спадкування на обов'язкову частку у спадщині. ОСОБА_3 в заяві вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько, ОСОБА_4, який на день смерті був зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2011 року, серія НОМЕР_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коробочкинської сільської ради, р. №68, її покійному батькові належав житловий будинку АДРЕСА_1 (оригінал документу знаходиться у відповідача). Право власності на вказаний будинок зареєстроване в КП «Чугуївське МБТІ».

Також покійному батькові належала земельна ділянка, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради, але її розмір, цільове призначення ОСОБА_3 не відомо, та земельний пай на підставі сертифікату (оригінали документів знаходяться у відповідача).

Спадкоємцями першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_4 були: дружина - ОСОБА_6, син - ОСОБА_2, донька - ОСОБА_3 (копія свідоцтва про одруження додається).

ОСОБА_3 вчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька до Чугуївської державної нотаріальної контори, але право власності на спадок не оформила.

Її мати - ОСОБА_6 до нотаріальної контори не звернулася, так як на момент смерті чоловіка вона була зареєстрована та мешкала разом з ним, здійснювала за ним догляд.

Тому вона вважала, що фактично прийняла спадщину згідно приписів ч.3 ст.1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати- ОСОБА_6

На день смерті їй належала земельна ділянка - пай, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради, але її розмір, цільове призначення ОСОБА_3 не відомо та земельний пай на підставі сертифікату (оригінали документів знаходиться у відповідача).

Спадкоємцями першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_6 є її діти: син - ОСОБА_2, донька - ОСОБА_3.

ОСОБА_3 вчасно подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері до Чугуївської державної нотаріальної контори, але із-за того, що вони не можуть з відповідачем дійти згоди стосовно розподілу спадку і у неї відсутні оригінали правових документів на спадкове майно, вона вимушена звернутися з позовом до суду.

ОСОБА_3 є пенсіонером за вислугою років, а з квітня 2016 року має право на отримання пенсії по старості, але з огляду на те, що вказану пенсію їй невигідно отримувати, так як вона менша за розміром від тієї, що отримує, не здійснювала перехід на пенсію по старості.

25.09.2013 року ОСОБА_6 склала заповіт, який було посвідчено Михайловою І. А., секретарем Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області реєстровий № 313. Згідно цього заповіту мати заповіла все своє майно ОСОБА_2 Про це ОСОБА_3 дізналася лише в ході розгляду даного спору про визнання права власності на спадок.

Згідно ст.1257 Цивільного кодексу України заповіт складений особою волевиявлення якої не було вільним і не відповідало його волі за позовом заінтересованої особи може бути визнаним недійсним.

ОСОБА_3 вважає, що підпис у заповіті поставлений не матір'ю, а якщо вона і звернулася до Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області і знаходилась там у приміщенні, то це було проти її волі.

ОСОБА_2 взагалі перешкоджав їй спілкуватися з матір'ю. Коли вона приїздила, щоб провідати матір і він був там присутній, вчиняв скандали, старався її і членів її сім'ї всіляко принизити. На протязі багатьох років вів себе як господар у батьківському домі, не допускав її обробляти навіть клаптика землі. Мати не мала права голосу в домі. Почувала себе залежною, підневільною, дуже боялась відповідача. В його відсутність жалілась доньці на нього з приводу того, що він розпоряджався всім її майном на свій розсуд, незважаючи на її волевиявлення.

ОСОБА_2 в заяві вказав, що він є сином ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім нього у батьків була донька - ОСОБА_3.

Після смерті батьків відкрилася спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та двох земельних ділянок площею 3,68 га кожна на території Коробочкинської сільської ради. Мати 25.09.2013 року оформила на нього заповіт в Коробочкинській сільській раді, який не був ні змінений, ні відмінений, про що мається відповідна відмітка секретаря сільської ради.

Він у визначений законом строк звернувся до Чугуївської нотаріальної контори Харківської області про намір прийняти спадщину.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтримала свої вимоги та не визнала зустрічний позов ОСОБА_2 і була допитана в якості свідка, пояснивши суду, що після смерті батьків вона подала заяву про прийняття спадщини, про заповіт вона не знала і їй про нього ніхто не повідомив. З батьками в неї стосунки були нормальні. Брат відповідач по справі створював перепони в спілкуванні з матір'ю останній період часу. Не пускав в двір, сварився. Вона як могла так і допомагала матері, купувала ліки, харчі. Заповіт матір'ю був складений під впливом брата та вона не могла давати звіт своїм діям, керувати ними.

ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнав, підтримав свої позивні вимоги та пояснив, що його сестра ОСОБА_3 не приймала ніякої участі в допомозі стареньким батькам, приїздила в село вкрай мало, хворим батькам не допомагала, ніякої участі у підтримці родичів не приймала.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши докази, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Допитані свідки:

ОСОБА_8 сусідка батьків пояснила суду, що останнім часом між сторонами існував конфлікт, і ОСОБА_3 не мала можливості спілкуватися з матір'ю, хоча приїздила та допомагала їй;

ОСОБА_9, тітка сторін, теж підтвердила про конфлікт між ОСОБА_3. та ОСОБА_2;

ОСОБА_10, подружка ОСОБА_3, підтвердила факт того, що ОСОБА_3 допомагала батькам та підтримувала з ними нормальні стосунки;

ОСОБА_11, чоловік позивача ОСОБА_3, пояснив суду, що теща останній час забувала про те що робила, були провали в пам'яті, хотіли забрати батьків до себе, був конфлікт з братом дружини ОСОБА_2, останній приїздив до батьків, але ненадовго;

ОСОБА_12, син позивача по первісному позову, підтвердив факт існування конфлікту між матір'ю та дядьком;

ОСОБА_13, сусідка батьків: ОСОБА_4 та ОСОБА_6, в своїх поясненнях вказала, що сім'я ОСОБА_6 жила дружно, потім щось трапилось, ОСОБА_6 наприкінці життя втратила пам'ять, забувалась, ОСОБА_3 регулярно приїздила до батьків;

ОСОБА_14, односельчанин покійних батьків, - ОСОБА_3 допомагала батькам до шлюбу;

ОСОБА_15, син відповідача по первісному у позову, - ОСОБА_3 в 2007 році відмовилась допомагати батькам, в похованні дідуся участі не приймала, на ґрунті заповіту виник конфлікт, батько -ОСОБА_2 викликав міліцію;

ОСОБА_16, дружина відповідача, пояснила суду, що в серпні 2007 року між її чоловіком та ОСОБА_3 трапився конфлікт, після смерті батька чоловік фактично проживав в с. Коробочкине, ОСОБА_3 за останні 9 років до матері не приїздила;

ОСОБА_17, родич відповідача, своїми показами підтвердив, те, що вони разом їздили в с. Коробочкине та доглядали кожен своїх батьків;

ОСОБА_18, ОСОБА_5, ОСОБА_19 ОСОБА_20, ОСОБА_21 своїми показами підтвердили, факт конфлікту та участі ОСОБА_2 в допомозі батькам.

Даючи оцінку показам допитаних свідків, суд встановив факт конфлікту між сторонами та відсутність ненадання допомоги померлим батькам з боку ОСОБА_3

Як встановлено в судовому засіданні сторони є рідними братом і сестрою, і даний факт не оспорюється.

ОСОБА_4, який помер, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьками сторін по справі і даний факт теж сторонами не оспорюється.

Померлі батьки проживали за адресою: АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.11.2011 року, серія НОМЕР_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Коробочкинської сільської ради, р. №68 вищевказаний будинок зареєстрований на батька і йому належала земельна ділянка площею 3,68 га, кадастровий НОМЕР_3, згідно державного акту на право приватної власності НОМЕР_2, виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 10.12.2002 року № 333, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області.

На момент смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на вищевказане майно.

Спадкоємцями першої черги, згідно ст. 1261 ЦК України, після смерті ОСОБА_4, були: дружина - ОСОБА_6, син - ОСОБА_2, донька - ОСОБА_3

Дружина померлого, ОСОБА_6 спадщину прийняла фактично, так як на момент смерті проживала з ОСОБА_4, зі слів позивача та копії відповіді Чугуївської державної нотаріальної контори від 29.12.2016 року № 7088/01-16 ОСОБА_3 подала заяву 28.12.2016 року нотаріусу про прийняття спадщини після померлих батьків (а.с.19).

25 вересня 2013 року ОСОБА_6 склала заповіт на свого сина ОСОБА_2, який посвідчений секретарем Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області (а.с.32), даний заповіт не відмінений.

Згідно ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, місцем відкриття спадщини в порядку ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця. Право на спадкування відповідно до ст.1223 ЦК України мають, особи визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту чи по іншим причинах право на спадкування мають особи, визначені у статях 1261-1265 цього кодексу.

Таким чином, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 були: його дружина - ОСОБА_6, та діти- ОСОБА_2, ОСОБА_3 Спадщину фактично прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_6 а сторони в шестимісячний строк, передбачений ст.1270 ЦК України, заяв про прийняття спадщини нотаріусу не подали.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 523 від 22.06.2018 року, ОСОБА_6 в період часу, якому відповідає складання заповіту 25.09.2013 року, хронічного, стійкого психічного розладу не виявляла. ОСОБА_6 за представленими даними у період часу, якому відповідає складання заповіту, 25.09.2013 року, відповідно до свого психічного стану була здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.30-32 т.2)

У судовій практиці виникають питання стосовно усунення від права на спадкування з підстав ухилення від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК). До предмету доказування по даній категорії справ відноситься безпорадний стан спадкодавця, потреба в отриманні допомоги, винний характер ухилення від надання допомоги з боку спадкоємця. При цьому наявність хвороби на час смерті, їх тривалий характер, давність набуття не свідчать про безпорадний стан за життя чи на час смерті.

Таким чином, підстави для визнання заповіту недійсним, передбачені ч. 1 ст. 225 ЦК України, відсутні, також відсутні докази того, що складання заповіту проведено проти волі ОСОБА_6, відповідно до приписів ст. 231 ЦК України.

Що стосується зустрічного позову ОСОБА_2 про усунення від спадкування ОСОБА_3, то підстав, передбачених ст.1224 ЦК України, немає.

Стосовно усунення від права на спадкування з підстав ухилення від надання допомоги спадкодавцю, який через похилий вік, хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (ч. 5 ст. 1224 ЦК). До предмету доказування по даній категорії справ відноситься безпорадний стан спадкодавця, потреба в отриманні допомоги, винний характер ухилення від надання допомоги з боку спадкоємця. При цьому наявність хвороби на час смерті, їх тривалий характер, давність набуття не свідчать про безпорадний стан за життя чи на час смерті.

На підставі викладеного суд відмовляє в зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від спадкування

У статті 1241 Цивільного кодексу України визначено право певних осіб на отримання частки спадкового майна, незалежно від змісту заповіту закон гарантує визначену частку спадщини, яка називається обов'язковою часткою.

Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця в силу прямої вказівки закону.

Перелік таких осіб, визначений вищевказаною статтею Цивільного кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. До цього переліку входять лише особи, які належать до першої черги спадкоємців за законом і є малолітніми, неповнолітніми, повнолітніми непрацездатними дітьми спадкодавця (в тому числі усиновленими), непрацездатною вдовою (вдівцем), непрацездатними батьками (усиновителями) та дітьми, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років, та чоловіки - 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Неповнолітні особи, які набули повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у тому разі, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також неповнолітня особа, яка записана матір'ю або батьком дитини) також мають право на обов'язкову частку, якщо на час відкриття спадщини не досягли вісімнадцяти років, оскільки вони продовжують належати до категорії неповнолітніх.

Продовження особою трудової діяльності після досягнення загального пенсійного віку не позбавляє права на обов'язкову частку у спадщині.

Обов'язкова частка у спадщині визначається в розмірі половини від тієї частки, яка належала б кожному зі спадкоємців, що мають право на неї, при спадкуванні за законом, незалежно від змісту заповіту.

Право на обов'язкову частку в спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців на її отримання, а також місця проживання спадкоємця.

Таким чином, ОСОБА_3, яка має право на пенсію за віком то в неї є право на обов'язкову частку спадщини, в масу якої входить все рухоме та не рухоме майно, яке залишилось після смерті матері, яка фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, в цій частині позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області, Чкаловська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про визнання заповіту недійсним та права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину жилого будинку АДРЕСА_1, та на 1/4 частину земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_3, згідно державного акту на право приватної власності НОМЕР_4 виданого на підставі розпорядження Чугуївської райдержадміністрації від 10.12.2002 року № 333, яка розташована на території Коробочкинської сільської ради Чугуївського району Харківської області, після смерті матері ОСОБА_6.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом та від права спадкування на обов'язкову частку у спадщині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -

Повний текст виготовлений 12.10.2018.