Ухвала суду № 77093908, 12.10.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2050/18

Провадження № 2/496/1184/18

У Х В А Л А

12 жовтня 2018 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

До суду надійшла заява про забезпечення позовних вимог, яка обґрунтована тим, що ОСОБА_3 може здійснити дії спрямовані на забудову або освоєння земельної ділянки в інший спосіб, отримавши на це від компетентних органів відповідні дозволи та узгодження. Крім того, може вільно розпорядитись нею, в тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, іпотеки, тощо. Просить накласти арешт на земельну ділянку та заборонити вчиняти певні дії стосовно земельної ділянки.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Об’єктом даного спору є земельна ділянка загальною площею 1,2482 га, на яку ОСОБА_3 (відповідач) має правовстановлюючі документи: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, серія та номер: 43034151 від 31.08.2015 р.

Позивач відстоює позицію, що ОСОБА_3 отримала право власності на досліджувану земельну ділянку незаконно, з порушенням порядку оформлення такої ділянки та, в тому числі, без фактичного розроблення проекту землеустрою на більшу частину такої земельної ділянки площею 0.8000 га.

Земельна ділянка ОСОБА_3 загальною площею 1,2482 га частково накладається на земельні ділянки ОСОБА_1, тобто відповідачами оформлено право власності на користь ОСОБА_3 фактично на частину земельних ділянок Позивача без дотримання встановленого законодавством порядку та всупереч волі власника суміжних земель - ОСОБА_1 Доказом відсутності волі власника є висновок експерта від 25.01.2018 р. № 495-П за результатами проведення почеркознавчої експертизи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.09.2017 р. за № 12017160250000743. Згідно з висновком було підтверджено посилання ОСОБА_1 про те, що підпис Позивача на документах у складі землевпорядної документації стосовно ділянки ОСОБА_3 виконаний не Позивачем, а іншою невстановленою особою.

Саме з сукупності вказаних підстав Позивачем оспорюється як право власності відповідача, так і рішення органів державної влади та місцевого самоврядування щодо отримання ОСОБА_3 права власності на досліджувану земельну ділянку.

Доказами можливості та очевидної вірогідності здійснення відповідачем ОСОБА_3 перелічених дій є віднайдене представниками ОСОБА_1 оголошення на веб-сайті Агентства нерухомості «Рубікон» про продаж земельної ділянки площею 1,24 га промислового призначення поблизу станції Усатове. До такого оголошення прикріплені графічні матеріали з відображенням на них місцезнаходження земельної ділянки, її конфігурації та площі, а також чітко визначених планів її забудови.

Щоб уникнути відчуження спірної земельної ділянки, що може суттєво ускладнити або унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову, а також уникнути затягування судового розгляду даної справи, внаслідок можливої потреби в залученні нового власника землі, необхідне застосувати заходи забезпечення позову, які б унеможливили розпорядження ОСОБА_3 спірною ділянкою, тому необхідно накласти на неї арешт.

Накладаючи арешт на земельну ділянку, суд виходить з того, що зазначений об’єкт матеріального світу не псується внаслідок арешту, а арешт полягає в забороні здійснювати юридично значимі дії відносно них. Права власності на них не припиняється.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та або грошові кошти, що належить або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно до ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Стосовно вимог заяви щодо заборони вчиняти певні дії, суд вважає їх необґрунтованими та зайвими.

Крім того, суб’єкти державної реєстрації прав на нерухоме майно не можуть вчиняти будь-яких дій щодо об’єкту нерухомості при наявності арешту майна, тому вимога щодо заборони їм вчиняти певні дії є зайвою.

Згідно до ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Потреба у зустрічному забезпеченні в даному випадку відсутня.

Враховуючи викладене, заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, Біляївської районної державної адміністрації Одеської області про скасування рішень органу місцевого самоврядування та визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно – задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 5121084200:04:001:0780, площею 1,2482 га, цільове призначення для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована за адресою: Одеська обл., Біляївський район, селище Усатове, вулиця Залізничників, 19-в, яка належить ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: 65055, м. Одеса, вул. Крушельницького, буд. 17, п/б) на підставі виданого Реєстраційною службою Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області свідоцтва на право власності на нерухоме майно, серія та номер: 43034151 від 31.08.2015 р.

В іншій частині заяви – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала суду є виконавчим документом відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»

Визначити стягувачем - ОСОБА_1 (65062, АДРЕСА_1, РНОКПП – НОМЕР_2, боржником – ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса місця проживання: 65055, м. Одеса, вул. Крушельницького, буд. 17, п/б)

Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Біляївський районний суд Одеської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Буран В.М.

12 жовтня 2018 року