Рішення № 77092691, 04.10.2018, Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 480/1279/17

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2018 року

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря судового засідання Довженко О.А., розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач)звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі - відповідач) про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 28 вересня 2005 року померла його мати ОСОБА_3, після смерті якоївідкрилася спадщина, яка складається, у тому числі, з земельної ділянки, площею 7,26 гектарів, яка розташована на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Зазначена земельна ділянка належала його матері на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК № 005971, що був виданий ОСОБА_2 сільською радою народних депутатів Миколаївського району Миколаївської області 13 квітня 2001 року.

Також позивач вказує на те, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3, він фактично прийняв спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця, оскільки фактично проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, фактично утримував та розпоряджався вказаною земельною ділянкою, при цьому отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначене спадкове майно він не може, оскільки в нього відсутній оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК № 005971, що був виданий спадкодавцю ОСОБА_3 13 квітня 2001 рокуОСОБА_2 сільською радою народних депутатів Миколаївського району Миколаївської області.

Посилаючись на законність набуття права власності на нерухоме майно спадкодавцем, позивач просив визнати за ним у порядку спадкування за законом право власності на зазначений вище об'єкт нерухомого майна – земельну ділянку.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, при цьому 04.10.2018 подав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав і просив задовольнити їх у повному обсязі, також просив розглядати справу за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, при цьому 04.10.2018 також подала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити; судове засідання просила проводити без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської областіу судове засідання не з'явився, при цьому 11.05.2018 відповідач також подав суду заяву, в якій просив розглядати справу без участі його представника та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши в судовому засіданні наявні у справі письмові докази, суд дійшов такого.

28 вересня 2005 року ОСОБА_3 померла у віці 86 років у с. Новоюр'ївка, Миколаївського району Миколаївської області (а. с. 8).

Позивач ОСОБА_1є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, як її син (а. с. 9).

Як слідує з копії рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 15 жовтня 2008 року, яке набрало законної сили 28 жовтня 2008 року, після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном у вигляді грошових вкладів, що належали померлій, і крім цього на день смерті ОСОБА_3, ОСОБА_1 проживав разом із ОСОБА_3, а отже таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до вказаного вище рішення суду за ОСОБА_1 визнано право власності на грошові вклади, які відкриті в філії Миколаївського відділення № 5421/040 Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", у тому числі, на ім'я ОСОБА_3 (а. с. 13).

В матеріалах справи міститься копія Державного акту на право приватної власності на землю - земельної ділянки, площею 7,26 гектари, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, наданої ОСОБА_3на підставі рішення 14 сесії 23 скликання ОСОБА_2 сільської Ради народних депутатів від 22 березня 2001 року № 2.Вказаний Державний акт на право приватної власності на зазначену вище земельну ділянку виданий ОСОБА_3 13 квітня 2001 року та зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 2109(а. с. 10).

Як слідує з Інформаційної довідки Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48917037 від 31 серпня 2018 року, після смерті 28 вересня 2005 року ОСОБА_3 спадкова справа не відкривалася. Отже, інших спадкоємців, які б мали намір звернутися до нотаріального округу з питанням оформлення свого спадкового права після смерті ОСОБА_3, крім позивача ОСОБА_1 не має. (а. с. 28 - 29).

При цьому, 18 грудня 2017 року приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої 28 вересня 2005 року ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не подано необхідних документів для вчинення нотаріальної дії ( а. с. 45).

Разом з тим, незважаючи на відмову нотаріального органу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з положеннями ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3, крім позивача ОСОБА_1 не має.

Таким чином, згідно з положеннями ст. ст. 1217, 1218 ЦК України позивач успадкував усі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті останнього. До таких успадкованих позивачем прав відноситься і право на вищезазначену земельну ділянку, яке фактично було набуте спадкодавцем ОСОБА_3на законних підставах та у незаборонений спосіб.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1) ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому воно підлягає захисту шляхом визнання за позивачем права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Крім цього, згідно з ч. 4 ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Заява відповідача про визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 81, ч. 4 ст. 206, ст. ст. 258, 259, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем ІНФОРМАЦІЯ_2(зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; номер і серія паспорта ЕО 181797) право власності на земельну ділянку, площею 7,26 гектари, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 28 вересня 2006 року, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК № 005971.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н. О. Шаронова

04.10.2018