Рішення № 77088874, 02.10.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1391/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Б.П. Топольницькій

за участю представників:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» до Малого приватного підприємства фірми «Фартон» про стягнення 463572,10 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства фірми “Фартон” про стягнення 463572,10 грн., у т.ч. нарахованих за період з 16.06.2016 р. по 27.06.2018 р. 3% річних у розмірі 85380,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 378191,28 грн., посилаючись на наступне.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року по справі №916/1833/16 повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” до Малого приватного підприємства фірма “Фартон” про стягнення основного боргу в розмірі 1400000,00 грн. та позивач вказує, що в процесі судового розгляду даної справи Одеським апеляційним господарським судом було достеменно встановлено, що між позивачем та відповідачем в спрощений спосіб було укладено договір купівлі-продажу тепловозу ТЕМ-2 №5502.

Як зазначає позивач, в підтвердження досягнутих між сторонами домовленостей відповідач виставив позивачу рахунки від 27.02.2015 р. №16 та від 17.06.2015 р. №80 на перерахування попередньої оплати за тепловоз ТЕМ-2 №5502, які були повністю оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 27.02.2015 р. №73 та від 17.06.2015 р. № 191, але власні зобов’язання з передачі у власність позивача товару, а саме тепловозу ТЕМ-2 №5502 відповідач не виконав, у зв’язку з чим позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись вимоги від 24.02.2016 р. та від 16.03.2016 р. про передачу тепловозу у повній комплектації та всієї документації до нього, які були залишені без задоволення. У зв’язку з цим 06.06.2016 року ним направлено відповідачу вимогу від 06.06.2016 р. про повернення грошових коштів, сплачених в якості передплати за тепловоз ТЕМ-2 №5502 в загальному розмірі 1400000,00 грн. Проте, вказана вимога відповідачем була проігнорована, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 1400000,00 гривень, які були фактично перераховані відповідачу в рахунок попередньої оплати за тепловоз ТЕМ-2 №5502. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року у справі № 916/1833/16 підтверджено факт існування у відповідача зобов’язання повернути позивачу сплачені за тепловоз ТЕМ-2 №5502 грошові кошти в розмірі 1400000,00 грн., яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 по справі №916/1833/16, а відтак підлягає виконанню. Таким чином позивач вважає, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. по справі № 916/1833/16 встановлено безумовне зобов’язання Малого приватного підприємства фірма “Фартон” сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” заборгованість в розмірі 1400000,00 грн.

Наразі позивач вказує, що оскільки відповідачем на день подання позову не сплачено заборгованість, відповідно у позивача існує право за положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2018 р. позовну заяву ТОВ “Магістраль-Юг” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1391/18, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 06 серпня 2018 р.

29.08.2018 р. до господарського суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з його перебуванням у відпустці.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2018 р. у справі № 916/1391/18 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 17 вересня 2018 р.

У підготовче засідання представник відповідача не з’явився.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.09.2018 р. у справі № 916/1391/18 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 02 жовтня 2018 р.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також представник відповідача у судові засідання не з’явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду про відкриття провадження у справі від 12.07.2018р. (а.с. 42) та про розгляд справи (а.с. 58, 62).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як з’ясовано судом, між ТОВ «Магістраль-Юг» та МПП фірмою «Фартон» був укладений у спрощений спосіб договір купівлі-продажу тепловозу ТЕМ-2 №5502.

Малим приватним підприємством фірмою “Фартон” виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Магістраль-Юг” рахунки № 16 від 27.02.2015 р. на суму 900000,00 грн. та № 80 від 17.06.2015 р. на суму 500000,00 грн. на оплату тепловозу ТЄМ-2 № 5502.

27.02.2015 р. ТОВ “Магістраль-Юг” згідно платіжного доручення № 73 від 27.02.2015 р. перераховано МПП фірмі “Фартон” 900000,00 грн. в якості передплати за тепловоз ТЄМ-2 № 5502 на підставі рахунку № 16 від 27.02.2015 р.

Також 17.06.2015 р. ТОВ “Магістраль-Юг” згідно платіжного доручення № 191 від 17.06.2015 р. було перераховано МПП фірмі “Фартон” 500000,00 грн. в якості оплати за тепловоз ТЄМ-2 № 5502 на підставі рахунку № 80 від 17.06.2015 р.

25.02.2016 р. позивач направив відповідачу вимогу б/н від 24.02.2016 р. про передачу тепловозу у повній комплектації та всієї документації на нього протягом 7 днів згідно ст. 530 ЦК України.

17.03.2016 р. позивач повторно направив відповідачу вимогу б/н від 16.03.2016 р. про передачу тепловозу.

Як вказує позивач, вказані вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення. У зв’язку з цим 06.06.2016 року позивачем була направлена відповідачу вимога б/н від 03.06.2016 р. про повернення коштів, сплачених в якості передплати за тепловоз в сумі 1400000,00 грн., відповідно до положень ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку кошти за передоплату тепловозу ТЕМ-2 №5502 не повернув, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Так, рішенням господарського суду Одеської області від 19.09.2016 . у справі № 916/1883/16 у задоволенні позову ТОВ “Магістраль-Юг” відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. вказане рішення господарського суду Одеської області від 19.09.2016 р. у справі №916/1833/16 скасовано, позов ТОВ “Магістраль-Юг” задоволено, а саме стягнуто з Малого приватного підприємства фірми “Фартон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль-Юг” суму 1400000 грн. основного боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 44100 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2017 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 916/1833/16 залишено без змін.

Під час розгляду вказаної справи № 916/1833/16 колегія суддів апеляційної інстанції в своїй постанові дійшла висновку, що відповідач, отримавши сплачені позивачем кошти в якості попередньої оплати 1400000 грн. за тепловоз ТЕМ-2 №5502, після невиконання своїх зобов'язань щодо передачі позивачу тепловозу, зобов'язаний був повернути позивачу сплачені грошові кошти в сумі 1400000 грн.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, факт нездійснення відповідачем поставки позивачу тепловозу ТЄМ-2 № 5502 та існування у відповідача обов’язку щодо повернення сплачених ТОВ „Магістраль-Юг” грошових коштів у сумі 1400000,00 грн. не підлягають доказуванню у даній справі.

22.02.2017 р. господарським судом Одеської області на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. по справі № 916/1833/16 видано відповідний наказ по стягнення з Малого приватного підприємства фірми “Фартон” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Магістраль-Юг” суми 1400000,00 грн. основного боргу та витрат по сплаті судового збору в сумі 44100,00 грн.

В силу приписів ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Однак, як вказує позивач та не спростовано відповідачем, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у справі № 916/1833/16 не виконана, грошові кошти в розмірі 1400000,00 грн. Малим приватним підприємством фірмою “Фартон” не повернуто. В свою чергу позивач вважає, що оскільки відповідачем на день подання позову не сплачено заборгованість, відповідно у позивача існує право за положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення та вказує, що датою виникнення у МПП фірма “Фартон” зобов’язання повернути грошові кошти у сумі 1400000,00 грн. є 16.06.2016 р., а тому позивачем розраховано інфляційні втрати за період з 16.06.2016 р. по 27.06.2018 р. та 3% річних за період з 16.06.2016 р. по 27.06.2018 р.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред’явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов’язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Між сторонами такий розмір процентів не визначався.

Поряд з цим суд не погоджується з доводами позивача про те, що початком прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання з повернення коштів є 16.06.2016 р., виходячи з наступного.

Так, за змістом норми положень ч. 2 ст. 693 ЦК внаслідок неналежного виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. У даному випадку позивач як покупець, вже обравши на власний розсуд відповідний варіант поведінки шляхом пред’явлення вимоги про повернення суми попередньої оплати, не може вимагати в подальшому виконання відповідачем зобов’язання з поставки товару, оскільки це суперечить принципу справедливості, добросовісності та розумності. При цьому саме внаслідок порушення відповідачем строку поставки обумовленого товару виконання договору в подальшому втратило інтерес для позивача, чим й було обумовлено пред’явлення вимоги про повернення коштів.

Судом встановлено, що позивач, враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки оплаченого товару та неповернення останнім сплаченої суми передплати, виходячи з вимог ст. 530 ЦК України, звернувся з листами-вимогами від 24.02.2016 р. та від 16.03.2016 р. до відповідача про повернення сплаченої передплати за товар. Після отримання останньої вимоги у відповідача в силу вимог ст. 530 та ст. 693 ЦК України виникло зустрічне зобов'язання повернути позивачу сплачені в якості попередньої оплати грошові кошти. Проте, відповідач встановленого законом обов'язку повернути грошові кошти позивачу не виконав, у зв’язку з чим такий обов’язок було покладено на відповідача в судовому порядку шляхом стягнення суми передоплати.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар (тепловоз). За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г.

Виходячи з наведеного, до моменту стягнення з відповідача в судовому порядку суми попередньої оплати (09.02.2017 р. – дата постанови суду), у відповідача існувало зобов’язання з повернення суми попередньої оплати, що є фактично поверненням суми авансу, а не грошовим зобов'язанням, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин положень ч. 2 ст. 625 ЦК України. Так, на вказану суму можливо нараховувати лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України. При цьому слід зазначити, що в постанові ОАГС від 09.02.2017 року у справі № 916/1833/16 не було встановлено факту існування у відповідача простроченого грошового зобов’язання з повернення суми передоплати за період, що був предметом розгляду у вказаній справі.

Натомість після стягнення вказаної суми передоплати судом апеляційної інстанції згідно постанови ОАГС від 09.02.2017 року у справі № 916/1833/16 у відповідача виникло грошове зобов’язання (зобов’язання зі сплати коштів). Так, аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Як з’ясовано судом та не спростовано відповідачем, після ухвалення судом апеляційної інстанції постанови у справі № 916/1833/16 від 09.02.2017 р., яка з моменту її прийняття набрала законної чинності та є обов’язковою до виконання, до теперішнього часу відповідачем не була здійснена сплата коштів.

У постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15 та Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 зроблено висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення.

За таких обставин, суд вважає, що прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання розпочалось з 10.02.2017 р., тобто з наступного дня після стягнення з МПП фірми “Фартон” згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р., яка набрала законної сили 09.02.2017 р. Тому, на думку суду, право позивача щодо нарахувань за положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України виникло саме з 10.02.2017 р.

Враховуючи вищенаведене та з огляду на встановлення судом початку періоду прострочення відповідачем сплати коштів в розмірі 1400000,00 грн. з 10.02.2017 р., судом самостійно перераховано 3% річних за період з 10.02.2017 р. до 27.06.2018 р. (кінцевий строк, обраний позивачем), що за розрахунком суду складають 57879,45 грн. (1400000,00 грн./100% х3%/365 дн. х 503 дн.).

Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 57879,45 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз’яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем зобов’язання зі сплати коштів, а також враховуючи встановлений судом період прострочення з 10.02.2017 р. по 27.06.2018 р., судом самостійно перераховано інфляційні втрати за період з 10.02.2017 р. по 27.06.2017 р., виходячи з наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та положень законодавства. Так, за розрахунком суду сума інфляційних збитків складає 242200,00 грн. (1400000,00 грн. (сума боргу) х 1,173 (сукупний індекс інфляції) – 1400000,00 грн.).

Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 242200,00 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Магістраль-Юг” обґрунтовані частково, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, проте підлягають частковому задоволенню з огляду на необґрунтовано визначену позивачем дату початку нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 4501,19 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» до Малого приватного підприємства фірми «Фартон» про стягнення 463572,10 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Малого приватного підприємства фірми «Фартон» (66300, Одеська область, м. Подільськ, вул. Комсомольська, буд. 37; код ЄДРПОУ 31164773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» (54025, м. Миколаїв, просп. Героїв Сталінграду, буд. 87-В; код ЄДРПОУ 31096185) інфляційні втрати в сумі 242200/двісті сорок дві тисячі двісті/грн. 00 коп., 3% річних в сумі 57879/п’ятдесят сім тисяч вісімсот сімдесят дев’ять/грн. 45 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 4501/чотири тисячі п’ятсот одна/грн. 19 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Магістраль-Юг» до Малого приватного підприємства фірми «Фартон» відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 р.

Суддя В.С. Петров