Ухвала суду № 77088275, 09.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.10.2018

Справа № 320/7137/18

Провадження № 1-кп/320/991/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Урупи І.В.

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора — ОСОБА_1,

обвинувачених – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2– адвоката ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5М,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12018080140002659 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч. 2 ст. 186 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 31.08.2018 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_1, за яким 17 серпня 2018 року до обвинувачених застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 14.10.2018, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 04 вересня 2018 року призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Прокурор вважає можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України.

Інші учасники судового провадження думку прокурора підтримали.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Прокурор також заявив клопотання про продовження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обраних під час досудового розслідування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_4 проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник – адвокат ОСОБА_5М, проти заявленого прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечували, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 КПК України, просили застосувати більш м’який запобіжний захід.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора підлягають задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_2 та ОСОБА_317 серпня 2018 року застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою строком до 14.10.2018.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжних заходів відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спливають, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, співучасника у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому враховується тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_2, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_2 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, тому перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від суду.

Отже, вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, за яким він обвинувачується, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 на більш м’який на теперішній час немає.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків, співучасника у цьому ж кримінальному провадженні. При цьому враховується тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3, обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до шести років, він офіційно не працевлаштований, постійного джерела доходів не має, тому перебуваючи на свободі може вчинити інше кримінальне правопорушення, при цьому суд враховує, що в провадженні Кіровського районного суду м. Кіровограда знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, де відносно останнього обрано запобіжний захід у вигляді застави. ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, місця проживання на території м. Мелітополя та мелітопольського району немає, стійких соціальних зв’язків також не має.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_3 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочину, за яким він обвинувачується, може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, потерпілого, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 на більш м’який на теперішній час немає.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинувачених на даний час продовжують існувати, на переконання суду даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочину передбаченого за ч. 2 ст. 186 КК України який у відповідності до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжкого злочину.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваних не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованих запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених до 60 днів.

Мотивованих клопотань про зміну обвинуваченим запобіжних заходів не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 331, 314- 316, 371, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 186 КК України на 17.10.2018 на 14 год. 30 хв. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілого, обвинувачених та їх захисників, надіславши їм виклики.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України продовжити до 07 грудня 2018 року включно.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України продовжити до 07 грудня 2018 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: