Рішення № 77087174, 05.10.2018, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/313/18

Провадження № 2/391/195/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.10.2018р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області:

головуюча суддя – Мумига І.М.

за участю секретаря – Качинської О.В.

позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про встановлення ОСОБА_2 батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини від усіх видів доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

В позовній заяві пояснила, що вона разом з позивачем навчалися у Бобринецькому ПТУ № 32 м. Бобринця Кіровоградської області, де познайомилися та зав’язали стосунки, довгий час зустрічалися. Від близьких стосунків в травні 2013 року вона завагітніла, про що повідомила відповідача. Спочатку він все сприйняв добре, вели розмову про одруження, але після повідомлення про вагітність відповідач почав пропадати на довгий час, а потім зовсім перестав спілкуватися. Зателефонувавши одного разу він зазначив, що ніяких стосунків з нею не хоче, і щоб вона зробила аборт, на що вона йому категорично відмовила. Після народження доньки запропонувала відповідачу з’явитися до органу ДРАЦСу Бобринецького району Кіровоградської області для реєстрації батьківства, оскільки він є батьком, на що відповідач відповів, що матеріально допомагати не буде бо в нього немає коштів. В зв’язку з цим батьківство дитини зазначено на підставі ст. 135 СК України за її вказівкою. Матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тому вона змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позовну заяву підтримала в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надіслана йому судова повістка повернута. Відповідно до довідки Укрпошти «Рекомендований лист повернуто, оскільки адресат з 29.09.2018 року не проживає». Як вбачається з адресної довідки Бобринецького районного сектору управління Державної Міграційної Служби Кіровоградської області відповідач зареєстрований за адресою з вул. Тельмана, 39, м. Бобринець Кіровоградської області з 29.10.2014 року, куди і були направлені повістки.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що вона приходиться матір’ю позивачки, вона підтвердила, що дійсно донька зустрічалася з ОСОБА_5, вони разом навчалися. Вони зустрічалися у нього вдома. Коли донька завагітніла, то вона звернулася до матері відповідача, оскільки її знала ще раніше, вони однокласниці, на що мама відповідача відповіла, що ще не готова стати бабусею і запропонувала її донці зробити аборт. Більше на розмови вони не йдуть і уникають зустрічі з нею та донькою.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відповідач зустрічався з її племінницею, позивачкою по справі. Вони зустрічалися в 2012 -2013 роках. Вона бачила як він проводжав її додому. Зі слів матері позивачки знає, що він відмовився від дитини. На розмови не йде. Одного разу зустріли його біля клубу, побачивши їх, він утік. Знає що вони зустрічалися коли навчалися.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв’язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Учасники судового процесу зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з’явилися в судове засідання без поважних причин.

В зв'язку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надав, суд відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд з його згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивачки, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-ОЛ № 157993 від 05.03.2014 року та Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України № 00021043525 від 21.09.2018 року встановлено, що позивачка народила 18.02.2014 року доньку ОСОБА_3, де відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. (а.с. 8, 43)

Відповідно до довідки виконкому Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області № 261 від 04.05.2018 року встановлено, що позивачка зареєстрована та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, має неповнолітню дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживає біля неї та перебуває на її повному утриманні. (а.с. 9).

Відповідно до вимог ч. 2,3 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 01 січня 2004 року, суд має вирішувати відповідно до норм СК України, зокрема ч. 2 ст. 128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розяснено, що рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, імя та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено). Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень cт. 212 ЦПК України, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов’язані утримувати дітей до повноліття.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз’яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв’язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька або в твердій грошовій сумі і виплачуються щомісячно.

Згідно ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Таким чином, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, надавши їм оцінку, прийшов до висновку про можливість визнання ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір’ю якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України та запис про народження дитини вчинено Тарасівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області 05.03.2014 року, актовий запис № 3.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову, витрати пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 268, 272, 273, 280-282, 284, 289, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянин України, зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_6, є батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір’ю якої є ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянка України та запис про народження дитини вчинено Тарасівською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області 05.03.2014 року, актовий запис № 3.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.05.2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до 18.02.2032 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянки України, проживаюча ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь держави судовий збір по вимозі про стягненню аліментів ГУК у м.Києві\м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО 899998, рахунок отримувача: 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 в сумі 704,80 грн.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Мумига