Рішення № 77087016, 03.10.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/2474/18

Провадження № 2/311/984/2018

03.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 жовтня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого – судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

20 липня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1. За вказаною адресою зареєстровані позивачка та її донька ОСОБА_2 За місцем реєстрації відповідачка ОСОБА_2 не проживає з 01 травня 2017 року, вона забрала всі належні їй речі та покинула місце постійної реєстрації, не знявшись з реєстраційного обліку. Відповідачка ОСОБА_2 з травня 2017 року по теперішній час жодного разу не з’являлася за місцем реєстрації, її місце знаходження позивачці невідомо. Жодних стосунків, листування чи іншого спілкування між ними весь час не було. Як зазначено у позові на його обгрунтування, відповідачка ОСОБА_2 повністю втратила інтерес до житлового приміщення, та позивачка самостійно сплачує всі комунальні рахунки та здійснює поточний ремонт квартири. На теперішній час з відповідачкою зв’язків не підтримує, вжиті заходи розшуку відповідачки результатів не дали. Відповідачка не бажає знятись з реєстрації за вищевказаною адресою у добровільному порядку, тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом, в якому позивачка ОСОБА_1 просить визнати відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 10 в будинку № 3 по вул.Молодіжна в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області у зв’язку з відсутністю в ньому понад одного року без поважних причин.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 08 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте суду надано заяву якій просить розглянути справу без її участі, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.19,32).

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 повторно не з’явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, за останнім відомим місцем проживання (перебування) відповідача, що підтверджується поштовими конвертами з рекомендованими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» та «інші причини не вручення» (а.с.31,36), судовими повістками з розписками, які направлялися ля вручення відповідачу через органи місцевого самоврядування (а.с.28-29,38), також було сповіщено відповідача шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик ОСОБА_2 до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України (а.с.25,39-40). Проте, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем ОСОБА_2 суду не надано, відзив, заперечення на позов не подано. Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд ухвалив про заочний розгляд справи, на підставі нявних в ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; , учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, позивачка по справі, є власником квартири АДРЕСА_2, яка належить їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30.11.2006 року, виданого виконкомом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області та копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.13), а також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 28.02.2007 року, виданим РКП “Василівське БТІ”, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.14) та технічним паспортом на вищевказаний об’єкт нерухомого майна, який складений РКП «Василівське БТІ» від 22.11.2006 року, копія якого також міститься в матеріалах даної цивільної справи (а.с.15-16).

Відповідно до довідки про склад сім’ї від 18.07.2018 року № 5865, виданої Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області, вбачається, що за адресою: м. Дніпрордуне вул. Молодіжна буд.3, значаться зареєстрованими наступні особи: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Як вбачається з ОСОБА_3 обстеження проживання, складеного 19.07.2018 депутатом Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області ОСОБА_3, за підписом сусідів ОСОБА_4, ОСОБА_5, - за адресою: АДРЕСА_3 вул.Молодіжна в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області з квітня 2017 року зареєстрована дочка ОСОБА_2, проте з 01 травня 2017 року ОСОБА_2 виїхала у невідомому напрямку та до теперішнього часу її місцезнаходження невідомо, за місцем реєстрації матері не з’являється, з травня 2017 року мати проживає одна (а.с.12).

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з положень ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України щодо обов'язку доказування, обов'язок довести свої заперечення щодо наявності поважних причин відсутності на спірній житловій площі покладено на відповідача.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Стаття 47 Конституції України та ст.9 ЖК України передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користуванням інакше ніж з підстав і в порядку визначеним законом.

Право на повагу до житла гарантує і ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Відповідно до вимог ст.317 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпоряджання своїм майном. Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Права власника житлового будинку визначені в ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до приписів ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла, або законом.

Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст.71, 72, 107, 116, 156 ЖК України).

Таким чином, при розгляді справи щодо визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням члена сім'ї власника житла, мають встановлюватися наступні факти: чи є спірне приміщення житлом, чи є воно власністю позивача, чи відсутній відповідач у спірному приміщені понад встановлені строки, чи є причини відсутності поважними та чи не було між власником та відповідачем будь якої іншої домовленості щодо користування житлом або збереження права на користування житлом на час відсутності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив судам, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Згідно роз’яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року з подальшими змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладання трудового договору на невизначений строк тощо).

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому суд вважає необхідним позов задовольнити та визнати відповідачку ОСОБА_6 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою № 10 в будинку № 3 по вул.Молодіжна в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, яка належить позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 30.11.2006 року, зокрема з тих підстав, що відповідачка ОСОБА_2 у спірній квартирі тривалий час (понад рік) не проживає, що вбачається з ОСОБА_3 обстеження фактичного проживання, складеного депутатом Дніпрорудненської міської ради ОСОБА_3 від 19.07.2018 року, за підписом сусідів ОСОБА_4, ОСОБА_5, та відповідачка участі в утриманні даної квартири не приймає, комунальні послуги не сплачує, та, будучи зареєстрованою у вищевказаному житловому приміщенні (квартирі), яка належить позивачці на праві приватної власності, але не проживаючи у ній понад рік, відповідачка чинить позивачці, як власнику, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні своєю власністю, крім того, позивачка несе необґрунтовані витрати по оплаті комунальних платежів за відповідачку та не може у повному обсязі реалізувати своє право на розпорядження приватною власністю, та добровільно знятися з реєстрації відповідачка не бажає, тому позивачка вимушена звернутися од суду з даним позовом

Крім того, доводи позивача про відсутність відповідачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у спірній квартирі понад рік без поважних причин підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачкою під час судового розгляду справи не оспорені, відзив та заперечення проти позову відповідачкою не надані, тому існують правові підстави, передбачені ст.ст.71,107 ЖК України, ст.405 ЦК України для задоволення позову про визнання відповідачки ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою № 10 в буд.3 по вул.Молодіжній в м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Керуючись ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст.41,47 Конституції України, ст.ст.317,319,386,391,405 Цивільного Кодексу України, ст.71,107,156,163 Житлового кодексу України, Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року, постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", ст.ст.9, 12, 13, 81, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2), третя особа: Дніпрорудненська міська рада Василівського району Запорізької області (місцезнаходження: вул.Ентузіастів,11 м.Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, код ЄДРПОУ - 23881397), про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою № 10 в будинку № 3 по вулиці Молодіжна в місті Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Заочне рішення може бути переглянуте Василівським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7