Ухвала суду № 77086882, 12.10.2018, Василівський районний суд Запорізької області

311/3428/18

12.10.2018

Провадження №1-кп/311/298/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

за участю: прокурора Петренка В.О.

захисника адвоката ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

перекладача ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт, який надійшов з Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина ОСОБА_6 Туреччина, одруженого, засновник ПП «ТУРУВА» м. Мелітополь, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, обвинуваченого ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Петренко А.В. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Захисник адвокат ОСОБА_1 заявив клопотання, підтримане обвинуваченим ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 добровільно приїхав з ОСОБА_6 Туреччина до України для участі у слідчих діях. В Україні займається підприємницькою діяльністю. Має сім`ю та двох малолітніх дітей.

Потерпілий ОСОБА_3 та його представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 не заперечують проти зміни запобіжного заходу на домашній арешт виходячи з підстав, зазначених захисником. Крім того адвокат ОСОБА_4 суду пояснила, що обвинувачений добровільно, до пред’явлення позову, частково відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7З суду пояснив, що проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4. Крім того, є власником будинку №122 по вул. Залізнична в с. Новоолексіївка. Останній будинок майже два роки надає для проживання ОСОБА_2 та його сім`ї. Не заперечує щоб і надалі ОСОБА_2 проживав у належному йому будинку.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 23 листопада 2017 року у справі №1-р/2017 вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч.1 ст.29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 06 вересня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід тримання під вартою до 02 листопада 2018 року.

На виконання вимог ч.3 ст.315 КПК України та вказаного рішення Конституційного Суду України, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2, суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого йому злочину та відсутності підстав для зміни чи скасування обраному ОСОБА_2 запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.315 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 10 грудня 2018 року.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні. Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_2 залишив місце ДТП, виїхав за межі України та тривалий час перебував у розшуку. Обвинувачуються у вчиненні ряду злочинів, у тому числі тяжкого злочину. Він не має зареєстрованого місця проживання в Україні. Основним свідком обвинувачення є свідок ОСОБА_8, яка на час вчинення злочину знаходилася у близьких стосунках з обвинуваченим.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

У справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_2 є тяжкість кримінального правопорушення, який йому інкримінується та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину і суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою взмозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України

В свою чергу, доводи захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, або інший більш м`який, визнаються необґрунтованими з огляду на вищезазначене, та крім того стороною захисту не надано суду переконливих доказів, що змінивши запобіжний захід на домашній арешт, обвинувачений знову не виїде за межі України та не буде переховуватися від суду. ОСОБА_2 має в Україні сім`ю на малолітніх дітей, що не було перешкодою тривалий час переховуватися від суду за межами України. Обвинувачений ОСОБА_2 не має в Україні житла у власності або у користуванні, навіть реєстрації. Пояснення свідка ОСОБА_7, що він надасть для проживання належний йому будинок, не є переконливими для зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки належних правових підстав користуватися вказаним будинком ОСОБА_2 не має. Ні реєстрації у вказаному будинку, ні договору оренди сторони не уклали.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_2 в подальшому належить утримувати під вартою, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою до 10 грудня 2018 року.

Підстав для зміни запобіжного заходу на домашній арешт не вбачається, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного за ходу на домашній арешт.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.315,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 10 грудня 2018 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.А. Носик