Вирок № 77086861, 12.10.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/460/18

Провадження № 1-кп/311/250/2018

12.10.2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Осінцевій Л.А.

за участю прокурора Петренка В.О.,

захисника обвинуваченого Котюкова С.П.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Бурчак Михайлівського району Запорізької області, громадянина України, який має повну середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, останнє місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 16 березня 2016 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.15 - ч.3 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 2 роки,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В :

14.01.2018 року, приблизно о 10 годині 20 хвилин, знаходячись з дозволу власника домоволодіння ОСОБА_3 в приміщенні спальної кімнати будинку АДРЕСА_3, ОСОБА_2, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_3, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення останньому тілесних ушкоджень, у той час, як ОСОБА_3 знаходився у положенні сидячи на дивані, умисно наніс йому два удари долонею правої руки в область обличчя, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді: садна на переніссі, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

Крім того, 14.01.2018 року, близько о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись з дозволу власника ОСОБА_3 в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_3, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, повторно, з ліжка таємно викрав мобільний телефон «Nокіа 6230i» вартістю 300 гривень, із сім картою «Київстар» номер НОМЕР_1, яка матеріальної цінності для потерпілого не представляє, які належать ОСОБА_3, після чого розпорядився ними за власним розсудом, чим завдав потерпілому майнову шкоду на загальну суму 300,00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, кваліфікацію інкримінованих злочинів не оспорює та суду пояснив, що фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності та в судовому засіданні надав покази про те, 14.01.2018 року, приблизно о 10 годині 20 хвилин він прийшов в гості до раніше знайомого ОСОБА_3, який мекає по сусідству та з яким вони випивали спиртні напої. Потім, знаходячись в приміщенні спальної кімнати, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин до ОСОБА_3, у той час, як останній сидів на дивані, він наніс ОСОБА_3 два удари долонею правої руки в область обличчя, так як ОСОБА_3 дуже голосно розмовляв і на його зауваження не реагував. Після цього він взяв з ліжка мобільний телефон «Nокіа 6230i» в корпусі сірого кольору з сім картою «Київстар», та який належить потерпілому ОСОБА_3, для здійснення дзвінка та з даним телефоном вийшов з будинку ОСОБА_3 Після чого направився до додому, та мобільний телефон потерпілому ОСОБА_3 не повернув, він залишився у нього в кишені куртки. Телефон не вимикав та не блокував, сім-картку з телефону не виймав, грошових кошів на її рахунку не було. Ввечері був затриманий працівниками поліції та під час затримання, в кишені його куртки було виявлено а вилучено мобільний телефон «Нокиа», який належить потерпілому ОСОБА_3 та який потім працівники поліції повернули потерпілому. Також обвинувачений ОСОБА_2 зазначає, що у обвинувальному акті всі обставини справи викладені правильно. У вчиненому він щиро розкаюється, просить суворо його не карати та запевнив суд, що належні висновки для себе він зробив та подібного більше ніколи не повториться.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає можливим визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_2, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиції є добровільними, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному суді.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є: умисне легке тілесне ушкодження; за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю, у вчиненому щиросердечно розкаявся, в ході судового розгляду кримінального провадження активно сприяв встановленню істини по справі, що суд відносить до обставин, які пом'якшують його покарання. Крім того, на теперішній час заподіяна потерпілому ОСОБА_3 матеріальна шкода відшкодована у повному обсязі шляхом повернення потерпілому працівниками поліції викраденого ОСОБА_2 майна.

До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину відносно особи похилого віку - потерпілого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий за вчинення злочину проти власності, судимість за який у встановленому законом порядку на теперішній час не знята та не погашена, та знову вчинив кримінальне правопорушення проти власності, яке відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, а також вчинив злочин проти життя і здоров'я особи, яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, проте певних висновків для себе не зробив та знову, в період випробувального строку, встановленого вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16.03.2016 року, знову вчинив корисливий злочин та злочин проти життя та здоров?я особи похилого віку, що свідчить про схильність до вчинення протиправних злочинних діянь та небажання ставати на шлях виправлення.

Крім того, на теперішній час обвинувачений ОСОБА_2 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, в центрі зайнятості на обліку не перебуває, статусу безробітного немає. Крім того, стійкі соціальні зв'язки у обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні: він не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не має, непрацездатні особи на його утримання також не знаходяться, на обліку у лікаря психіатра, нарколога ОСОБА_2 не перебуває, хронічних захворювань ОСОБА_2 не має, інвалідом не являється, має чітко визначене місце реєстрації, проте постійного місця проживання немає, що було безпосередньо підтверджено самим обвинуваченим в ході судовому розгляду справи, за останнім місцем проживання обвинувачений ОСОБА_2 зарекомендував себе з негативної сторони: веде аморальний паразитуючий спосіб життя, зловживає спиртними напоями, раніше неодноразово судимий за корисливі злочини, час від часу щодо нього надходять скарги щодо поведінки від мешканців міста Василівка.

З урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінальних правопорушень та враховуючи позицію потерпілого ОСОБА_3, який на теперішній час будь-яких матеріальних, моральних претензій до обвинуваченого не пред?являє у зв'язку з відшкодуванням йому у повному обсязі заподіяної шкоди шляхом повернення викраденого майна (мобільного телефону, сім-картку) працівниками поліції, цивільний позов потерпілий ОСОБА_3 до обвинуваченого не заявляє, покарання просить призначити на розсуд суду, а також з урахуванням особи обвинуваченого, та приймаючи до уваги його сімейне, матеріальне становище, молодий вік обвинуваченого, а також відсутність чітко визначеного та постійного місця проживання та, крім того, який раніше судимий за вчинення злочину проти власності, судимість за який на теперішній час не знята та не погашена у встановленому законом порядку та знову, вчинив ряд злочинів в період випробувального строку, тому суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства та вважає необхідним призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах, наближених до мінімального строку, передбаченого санкціями ч.1 ст.125 та ч.2 ст.185 КК України. Крім того, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд застосовує положення ст.ст.71, 72 КК України та вважає, що саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Згідно вироку Василівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2016 року ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.15, ч.3 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки.

З урахуванням викладеного, на підставі вимог ст.71 КК України, суд вважає необхідним частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2016 року та за сукупністю вироків, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2, остаточне покарання із застосуванням положень ч.1 ст.70, ст.ст.71,72 КК України, у вигляді позбавлення волі.

Підстав для застосування положень ст.ст. 69,75,76 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_3 в ході досудового розслідування та до початку судового розгляду не заявлено.

Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.124, 126 КПК України, суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати, пов'язані із залученням у даному кримінальному провадженні експертів для проведення судової дактилоскопічної експертизи за № 1-105 від 19.01.2018 року в розмірі 572,00 гривень (а.с.24).

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст.100 КПК України, а саме: мобільний телефон «Nокіа 6230i» із сім-картою «Київстар», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, згідно розписки від 15.01.2018 року, суд вважає необхідним залишити потерпілому ОСОБА_3 за належністю; два сліди пальців рук,а відбитки пальців рук ОСОБА_2 на 2-х дактилоскопічних картах, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, суд вважає необхідним залишити в матеріалах кримінального провадження № 12018080190000054.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 в ході досудового розслідування у вигляді тримання під вартою, згідно ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 16.01.2018 року (а.с.22-23), суд вважає необхідним продовжити, до набрання даним вироком законної сили.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_2 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.125 КК України у вигляді 160 годин громадських робіт,

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді двох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом складання призначених покарань, призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді двох років двадцяти днів позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 16 березня 2016 року та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді чотирьох років восьми місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з часу його фактичного затримання, а саме з 14 січня 2018 року, згідно протоколу затримання від 14.01.2018 року (а.с.18-21) та ухвали слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 16.01.2018 року (а.с.22-23).

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, обраний ухвалою слідчого судді Василівського районного суду Запорізької області від 14 січня 2018 року - залишити без змін, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (одержувач: УК у Шевченківському районі м.Запоріжжя/ Шевч./24060300, розрахунковий рахунок № 31116115700009, МФО - 813015, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області) процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на проведення у даному кримінальному провадженні судової дактилоскопічної експертизи № 1-105 від 19.01.2018 року, в розмірі - 572,00 (п'ятсот сімдесят дві) гривні.

Речові докази у даному кримінальному провадженні: мобільний телефон «Nокіа 6230i» із сім картою «Київстар», які знаходяться на відповідальному зберіганні у потерпілого ОСОБА_3, згідно розписки від 15.01.2018 року - залишити потерпілому ОСОБА_3 за належністю.

Речові докази у даному кримінальному провадженні: два сліди пальців рук та відбитки пальців рук ОСОБА_2 на 2-х дактилоскопічних картах, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах даного кримінального провадження № 12018080190000054.

Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду негайно після його проголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО