Постанова № 77086154, 03.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2153/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Присяжнюк О.В. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 (суддя Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 повний текст складено 27.07.18) по справі № 816/2153/18

за позовом ОСОБА_1

до Полтавського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2018 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, а якій зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує, що він має право на призначення одноразової грошової допомоги, як інвалід війни ІІ групи з 14.10.2014 року, інвалідність якого настала через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Вважає, що відмова Полтавського обласного військового комісаріату у складанні висновку та направленні до Міністерства оборони України, як розпорядника бюджетних коштів, є неправомірною.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача в письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 28.06.1983 по 07.08.1985 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території Демократичної республіки Афганістан, де приймав участь у бойових діях (а.с. 14-15,18).

18.04.2012 року витягом з протоколу №740 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, захворювання рядового у відставці ОСОБА_1 так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 16).

06.10.2011 року рішенням Полтавської МСЕК позивачу була призначена ІІІ група інвалідності з 06.10.2011 у зв'язку із загальним захворюванням на строк до 01.11.2014 (а.с. 10).

11.05.2012 року, рішенням Полтавської МСЕК встановлено ІІ групу інвалідності з 08.05.2012 через захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 11).

14.10.2014 року рішенням Полтавської МСЕК ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 14.10.2014 у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 3).

24.04.2018 року позивачем подано до Полтавського ОВК пакет документів разом із заявою про направлення їх на розгляд комісії Міністерства оборони України для призначення йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою КМУ №975 (а.с. 25-33).

15.05.2018 року листом №12/1007 відповідач повідомив про відсутність законодавчих підстав для призначення одноразової грошової допомоги з огляду на те, що дія постанови КМУ від 25.12.2013 №975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01.01.2014 (а.с. 34).

Не погодившись з таким рішенням відповідача та з метою відновлення порушених прав, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив правомірності відмови Полтавського ОВК, оформленої листом №12/1007 від 15.05.2018 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 року №5040-VI, який набрав чинності з 01.01.2014 року, ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, відповідно до підпункту п.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії: травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

На виконання зазначеної редакції ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.13р. №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення Інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.14р.

У абзаці 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, законодавством України з питань призначення, виплати, перерахунку чи доплати, одноразової грошової допомоги військовослужбовцям та звільненим з військової служби особам встановлено, що день встановлення групи інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової допомоги, тому застосовуванню підлягає порядок, який діяв на дату встановлення первинної відповідної групи інвалідності, в тому числі при визначенні розміру одноразової грошової допомоги.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 06.04.2017 року №2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до яких було збільшено розмір одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п.2 ст.16-2 в редакції цього Закону визначено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 Прикінцевих положень цього Закону, встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Відповідно до п.3 Прикінцевих положень цього Закону, Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, на позивача також розповсюджується вимога про те, що допомога призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 цієї постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року (в редакції від 24.05.2017 року) встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до абз.3 п.3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико- соціальної експертної комісії.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, навіть за новими редакціями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, останні зобов'язують керуватися тими нормами законодавства, які діяли на момент встановлення позивачу інвалідності.

Отже, моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.

Як вбачається з рішення Полтавської МСЕК від 14.10.2014 року, ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 14.10.2014 року (а.с. 3). Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги позивач отримав з 15.10.2014 року.

Приписами статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Оскільки ОСОБА_1 звернувся до Полтавського ОВК із заявою про направлення висновку до комісії Міністерства оборони України для призначення йому одноразової грошової допомоги тільки 24.04.2018 року, то строк на звернення з такою вимогою, в силу положень статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", позивачем порушено.

Стосовно посилання позивача на висновок постанови Верховного Суду України від 14.03.2018 року по справі №1519/983/2012, колегія суддів зазначає наступне. Викладений у зазначеній постанові висновок стосується права звернення до суд військовослужбовців щодо виплати останнім заробітної плати (грошового забезпечення для військовослужбовців) відносно ст. 233 Кодексу законів про працю України. Таким чином, правовідносини, які розглядаються у постанові Верховного Суду України від 14.03.2018 року по справі №1519/983/2012 мають інший правовий характер та не можуть буди застосовані до правовідносин у даній справі.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, відмова Полтавського ОВК, оформлена листом від 15.05.2018 №12/1007, є правомірною, оскільки ОСОБА_1 пропущено строк на звернення для виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду війни ІІ групи з 14.10.2014, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2018р. по справі № 816/2153/18 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2018р. по справі № 816/2153/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)О.А. СпаскінСудді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк О.М. Калитка Повний текст постанови складений та підписаний: 12.10.2018.