Рішення № 77082851, 10.10.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року справа № 2340/2875/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кульчицького С.О.,

за участю: секретаря судового засідання – Зачепи Х.В.,

представника позивача ОСОБА_1 – за ордером, представника відповідача ОСОБА_2 – за довіреністю, розглянувши у загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ТОВ «НВФ «Урожай», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_3 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №1430 від 14.02.2018 щодо відмови ОСОБА_3 у призначені пільгової пенсії;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відділ з питань призначення та перерахунку пенсій №3 призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пільгової пенсії за віком, оскільки позивач має трудовий стаж, який дає право на призначення їй пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав відзив на адміністративний позов, в якому вказав, що рішення комісії по розгляду спірних питань при призначенні (перерахунку) пенсій та відказних справ при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області було правомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком згідно з п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки при перевірці достовірності наданих позивачем довідок було встановлено, що документи про виконання встановлених норм обслуговування тварин на підприємствах, де працювала позивач – відсутні.

Згідно з поясненнями від 24.09.2018 третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ТОВ «НВФ «Урожай» вважає даний позов обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення, просить справу розглядати за відсутності свого представника.

Ухвалою від 24.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 11 год. 00 хв. 10.10.2018.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві та вказав, що трудовий стаж позивача підтверджується записами у трудовій книжці позивача, відомостями наданими до суду третьою особою та письмовими поясненнями як свідка ОСОБА_4.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

Згідно з записами трудової книжки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 08.08.1983 її було прийнято в члени колгоспу ім. Котовського та зарахована на комплекс оператором по відгодівлі нетелей.

У подальшому, 15.09.1993 колгосп було перейменовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Хлистунівське».

17 березня 2000 членство ОСОБА_3 у колгоспі було припинено у зв’язку з реорганізацією КСГП «Хлистунівське» у СТОВ «Хлистунівське».

У період з 22.03.2000 по 27.11.2008 позивач працювала у СТОВ «Хлистунівське» телятницею, у період з 29.07.2009 по 31.12.2009 свинаркою.

З 01.01.2010 позивач працювала свинаркою у Валявській філії ЗАТ НВФ «Урожай», яка з 13.05.2011 була перейменована на Валявську філію ПрАТ НВФ «Урожай». 04 липня 2014 року позивач звільнена по переводу відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України у тваринницьку філію «Возєднання» ПрАТ НВФ «Урожай», де працювала з 05.07.2014 свинаркою Дацьківського відділку.

03 грудня 2014 року тваринницька філія «Возєднання» ПрАт НВФ «Урожай» з 03.12.2014 перейменована на тваринницьку філію «Возєднання» ТОВ «НВФ «Урожай», яка з 01.02.2017 перейменована на тваринницьку філію «Нова» ТОВ «НВФ «Урожай».

Станом на день звернення до суду перебувала у трудових відносинах з тваринницькою філією «Нова» ТОВ «НВФ «Урожай», де працює свинаркою.

26 грудня 2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою з питань призначення пенсії за віком відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивачем було надано довідки про роботу свинаркою у СТОВ «Хлистунівське» з 21.02.1994 по 31.12.2009, у ТОВ НВФ «Урожай» з 01.01.2010 по 04.07.2014, та роботу у тваринницькій філії «Нова» ТОВ «НВФ «Урожай» з 05.07.2014 по час звернення.

За результатами проведеної документальної перевірки достовірності довідок про стаж поданих позивачем для призначення пенсії співробітниками відповідача у СТОВ «Хлистунівське» відповідно до акта перевірки від 01.02.2018 № 106 було встановлено, що документи про норми обслуговування тварин на підприємстві відсутні.

У ході проведення документальної перевірки достовірності довідок про стаж поданих позивачем для призначення пенсії співробітниками відповідача у тваринницькій філії «Нова» ТОВ «НВФ «Урожай» відповідно до акта № 128 від 08.02.2018 позивач прийнята на роботу свинарем з 05.07.2014, у розрахунково-платіжних відомостях за 2014-2017 року та в особовій картці працівника зазначено професію – свинар, дані про норми обслуговування тварин відсутні.

Під час проведення документальної перевірки достовірності довідок про стаж поданих позивачем для призначення пенсії співробітниками відповідача у березні 2018 року на Валявській філії ТОВ «НВФ «Урожай» було встановлено, що в особовій картці –П-2, табелях обліку робочого часу, розрахунках нарахування заробітної плати вказано посаду позивача – свинарка, наказів про переведення позивача на інші посади або на іншу виконувану роботу та наказів про надання відпусток за власний рахунок за перевіряє мий період не виявлено, інших документів для перевірки стажу та документів, що позивач виконувала норми обслуговування тварин підприємством для перевірки не надано.

Відповідно до рішення, оформленого протоколом 1430 від 14.02.2018 позивач не має права не пенсію.

Листом від 26.02.2018 № 1743/05 відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №3 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повідомлено позивача про відсутність правових підстав для призначення пенсії відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки про перевірці достовірності наданих довідок встановлено, що документи про виконання встановлених норм обслуговування тварин у вищевказаних організаціях відсутні.

Не погоджуючись із такими діями відповідача позивач звернулась до суду з даними позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі – Закон №1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що такий порядок Кабінетом Міністрів України досі не встановлений.

Згідно зі ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п.п. 1, 3 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 року № 18-1, цей Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі – підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Записами трудової книжки позивача підтверджується, що у період з 21.02.1994 по 31.12.2009 вона працювала свинаркою у СТОВ «Хлистунівське», з 01.01.2010 по 04.07.2014 – свинаркою у ТОВ НВФ «Урожай», та 01.01.2010 по 04.07.2014 свинаркою у тваринницькій філії «Нова» ТОВ «НВФ «Урожай», по час звернення.

Крім того, факт роботи позивача свинаркою та характер виконуваної роботи у спірний період роботи підтверджується також письмовими поясненнями ОСОБА_4, що були належним чином завірені сільським головою Хлистунівської сільської ради Городищенського району Черкаської області, в яких зазначена особа підтверджує факт роботи позивача на посаді свинарки у вказаних підприємствах у спірні періоди, та підтверджує факт виконання позивачем норм обслуговування тварин, які доводилися до неї керівництвом вищевказаних підприємств, а також наданими ТОВ «НВФ «Урожай» відомостями про умови праці позивача за період з 2009 року по 2014 рік, та з 2014 року.

Отже, трудовий стаж роботи свинаркою, що дає позивачу право на пільгову пенсію, складає 23 роки 10 місяців 5 днів.

Відповідач мотивував відмову зарахувати спірний період роботи позивача до пільгового стажу виключно тим, що відомості, зазначені в трудовій книжці є, на його думку, неповними, а позивач не надав уточнюючу довідку підприємства, як це передбачено п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Крім того, відповідач посилається на неможливість підтвердження пільгового стажу позивача згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1.

Вирішуючи цю справу, суд виходить із того, що відповідно до статей 1, 3, 8 Основного Закону, Україна є соціальною та правовою державою, де найвищою соціальною цінністю визнається людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, де утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, де визнається і діє принцип верховенства права. З урахуванням цього згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 6Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 цієї статті, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», Європейська Конвенція «Про захист прав людини і основоположних свобод» і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

У справі «Швидка проти України» («Shvydka v. Ukraine», рішення від 30 жовтня 2014 року, заява № 17888/12) та багатьох інших, Європейський суд з прав людини вкотре повторив усталений в практиці Суду принцип, згідно з яким «Конвенція покликана гарантувати не якісь теоретичні або ілюзорні права, а права, які є ефективними на практиці». З огляду на зазначені вище положення статей 1, 3, 8, 129 Конституції України можна за аналогією стверджувати, що права людини та громадянина, гарантовані законодавством України також мають бути не теоретичними та ілюзорними, а ефективними на практиці.

У цьому контексті суд ще раз нагадує, що чинне законодавство визначає трудову книжку основним документом, що підтверджує стаж роботи. При цьому у разі відсутності «відповідних записів» у трудовій книжці, згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а також на підставі показань свідків (пункти 1, 2 Порядку).

Відповідно до п.18 цього Порядку за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Згідно з п.20 цього Порядку в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а в разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

На переконання суду, Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, було прийнято саме з метою створення юридичних механізмів підтвердження трудового стажу працівників з метою належної реалізації ними права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим Порядком передбачено кілька альтернативних способів підтвердження трудового стажу, які можуть бути застосовані в різних ситуаціях (на підставі інших, ніж трудова книжка, документів або на підставі показань свідків).

З аналізу положень вказаного Порядку вбачається, що його метою не є створення формальних перешкод для реалізації права особи на отримання пенсії.

І хоча, вимагаючи деякі документи (наприклад, уточнюючу довідку підприємства), органи Пенсійного фонду України переслідують у цілому законну мету попередження зловживання громадянами своїми правами та запобігання необґрунтованому призначенню пенсії, тим не менше органи Пенсійного фонду України, виконуючи свої повноваження повинні діяти обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно з тим, щоб не створювати штучних і явно необґрунтованих перешкод для реалізації громадянами їх прав.

Однак в контексті обставин цієї справи, суд приходить до висновку, що відповідач діяв суто формально, всупереч конституційному принципу верховенства права та з порушенням вимог указаних вище норм.

З огляду на викладене, суд висновує про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до пільгового стажу роботу за професією свинарки з 21.02.1994 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 04.07.2014 та з 05.07.2014 по 26.12.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 704 грн 80 коп., тому враховуючи, що позов підлягає до задоволення, суд висновує, що витрати позивача зі сплати судового збору у вказаній сумі належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 72, 76 - 79, 90, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (19533, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, вул. Лемехівська, 90, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ «НВФ «Урожай» (19421, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, с. Корнилівка, вул. Шкільна, 4, ідентифікаційний код 31860551) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати протокольне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №1430 від 14.02.2018 щодо відмови ОСОБА_3 у призначені пільгової пенсії.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, ідентифікаційний код 21366538) на користь ОСОБА_3 (19533, Черкаська область, Городищенський район, с. Хлистунівка, вул. Лемехівська, 90, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до суду апеляційної інстанції через Черкаський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Кульчицький

Рішення складено у повному обсязі 12.10.2018.