Рішення № 77078475, 26.09.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16916/17

Провадження № 2/201/1338/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 вересня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С,

при секретарі – Кияшко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, відповідно до якого просив звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб марки Porsche, модель Cayenne, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 50002064 від 01.06.2012 р. у розмірі 1 608 724,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.06.2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 50002064, разом із Загальними умовами кредитування та Графіком погашення кредиту, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 468 066,37 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 57 857,40 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентною ставкою 9,9%, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Porsche, модель Cayenne, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012. Відповідно до п. 1.1. умов вищевказаного договору відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.Позивач також зазначив, що 06.06.2012 р. між ним та відповідачем був укладений договір застави транспортного засобу, за яким для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідачем було передано у заставу позивачу транспортний засіб - автомобіль марки Porsche, модель Cayenne, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012. Посилаючись на невиконання зобов'язань по договору відповідачем, позивач просив, в рахунок погашення заборгованості відповідача за кредитним договором № 50002064 від 01.06.2012 р. у розмірі 1 608 724,05 грн. звернути стягнення на предмет застави (автомобіль марки Porsche, модель Cayenne, кузов №WP1ZZZ92ZCLA12123, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012), згідно договору застави № 50002064 від 06.06.2012 р. року, шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача ТОВ «Порше Мобіліті» надав суду клопотання, у якому просив задовольнити позов у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст.ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Перевіривши надані докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ТОВ «Порше Мобіліті» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 50002064, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 468 066,37 грн., що еквівалентно на дату укладання договору 57 857,40 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Porsche, модель Cayenne, кузов №WP1ZZZ92ZCLA12123, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012.

Відповідно до умов вищевказаного договору відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту та інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до положень п. 1.3.1. загальних умов кредитування, що становлять невід'ємну частину кредитного договору, відповідач зобов'язався здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем, визначено відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.

Згідно з п. 1.4.2, 2.4, 2.5 умов кредитування, повернення кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту по договору не пізніше 15-го числа кожного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до графіку погашення кредиту .

Згідно п. 1.6. умов кредитування, виконання зобов'язання відповідача за цим договором забезпечується договором застави транспортного засобу, за яким для забезпечення виконання зобов'язань за договором відповідачем було передано у заставу позивачу транспортний засіб – автомобіль марки Porsche, модель Cayenne, кузов №WP1ZZZ92ZCLA12123, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012.

Відповідно до п. 3.2.1. умов кредитування у випадку порушення відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць позивач має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання договору.

В порушення умов договору, з квітня 2013 року відповідач почав виконувати свої зобов'язання за договором щодо сплати щомісячних платежів із порушенням строків виконання таких зобов’язань, що підтверджується зведеною обліковою випискою від 02.11.2017 р.

У зв’язку з систематичним невиконанням умов договору, позивачем відповідачу 19.02.2015 р. було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 50002064 від 17.02.2016 р. з вимогою повернути суму кредиту та сплатити заборгованість.

Зазначена вимога не була отримана відповідачем і повернулася на адресу позивача за закінченням терміну зберігання, що підтверджується конвертом з відміткою про прийняття ДП «Укрпошта».

Згідно п. 3.3. Умов кредитування, якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем вимога була направлена 19.02.2015 р., останнім днем повернення Кредиту та заборгованості відповідно було 20.03.2015 р. Однак, у встановлені строки відповідач не повернув кредит та не сплатив заборгованість.

Згідно з ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статті 19, 20 Закону України «Про заставу» встановлюють, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2.1.1. договору застави у разі невиконання відповідачем зобов'язань за договором, позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання предмету застави та його реалізацію.

Відповідно п. 5.4. договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Станом на 02.11.2017 р., відповідач, в порушення норм чинного законодавства та положень кредитного договору, не здійснив оплату щомісячних платежів з повернення кредиту за період з грудня 2014 р. по лютий 2015 р. на загальну суму 54 282,15 грн., що підтверджується відповідними рахунками-фактурами та Зведеною обліковою випискою від 02.11.2017 р., що наявні в матеріалах справи. Доказів здійснення таких платежів відповідачем не надано.

Крім того, сума тіла кредиту за договором, яка підлягає поверненню, станом на дату підготовки позовної заяви - 02.11.2017 р., становить еквівалент 30 551,17 доларів США, що відповідно до обмінного курсу валют 26,921 грн./дол. ПАТ «Креді ОСОБА_3» складає 822 468,05 грн.

Відповідачем не надано доказів повернення тіла кредиту позивачу.

Такого ж висновку щодо визначення розміру заборгованості дійшов Верховний Суд (Постанова у справі №760/8192/15-ц від 16.04.2018 р.)

Відповідно до ч. 1. ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із умовами кредитного договору процентна ставка становить 9,90 %.

Виходячи з того, що сума Кредиту, яка підлягає поверненню становить 822 468,05 грн., кількість днів прострочення сплати суми Кредиту (строк користування Кредитом) становить 978 днів (з 01.03.2015 р. по 02.11.2017 р.), розмір процентів за користування кредитними коштами розраховується наступним чином та становить:

822 468,05*9,9 %*978/360 = 221 202,78 грн.

При цьому, відповідно до положень п. 1.3.1. Умов кредитування, розмір платежів, що підлягають сплаті відповідачем, визначено відповідно до виставлених Компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.

Таким чином, розмір процентів за користування кредитом становить 221 202,78 грн.

Отже, загальна сума невиконаних грошових зобов’язань відповідача зі сплати заборгованості за кредитом, що складається із заборгованості за щомісячними платежами за кредитним договором, повернення суми тіла кредиту та процентів за користування кредитом за договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить:

54 282,15 + 822 468,05 + 221 202,78 = 1 097 952,98 грн.

Згідно п. 6.3. Умов кредитування, у разі неналежного виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором, позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з відповідачем. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 8.5. Умов кредитування, збитки, заподіяні у зв’язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поніс витрати у зв’язку зі зверненням до спеціалізованої організації ТОВ «Юридична компанія «Тріпл Сі» для супроводженням процесу стягнення заборгованості відповідно до Кредитного договору, здійснення виконавчого напису нотаріуса та звернення стягнення на Предмет застави, розмір яких в загальній сумі становить 91 636,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, законодавством передбачено відшкодування особі майнової шкоди, зокрема збитків, за наявності порушення цивільного права особи та причинного зв'язку між порушенням права й збитками.

Разом з цим, суд не може погодитись з нарахуванням позивачем збитків у сумі 91 636,80 грн., оскільки дані витрати не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

В свою чергу, відповідно до п. 5.5. Умов кредитування, відповідач зобов’язувався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов’язань відповідачем за Договором, протягом усього строку дії Договору в страховій компанії, яка авторизована позивачем.

Згідно з п. 5.6. Умов кредитування, якщо відповідач в порушення пункту 5.5. цього Договору не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, позивач на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені відповідача та здійснить сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії відповідно до умов, передбачених цим Договором. Відповідач дає згоду і доручає позивачу укласти від імені і за рахунок відповідача договір страхування та здійснити від імені і за рахунок відповідача сплату страхових платежів, передбачених таким договором страхування, на користь страхової компанії. Відповідач компенсує позивачу витрати, понесені останнім у зв’язку із виконанням даного доручення/укладанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів, в порядку, передбаченому пунктами 1.7.1.-1.7.6., 1.7.9. цього Договору.

Вбачається, що відповідачем було порушено зобов’язання, вказані в п. 5.5. Договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування, а тому на виконання п. 5.6. Договору позивачем було сплачено страхові платежі, які не компенсовані відповідачем, за період з грудня 2014 року по травень 2015 року в розмірі 109 020,42 грн.

Таким чином, загальна сума грошових коштів компенсації витрат позивача на страхування предмету застави становить 109 020,42 грн. без ПДВ та підлягає до стягнення з відповідача.

Суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача суми компенсації витрат позивача на страхування предмету застави з урахуванням податку на додану вартість, оскільки умовами Кредитного договору не передбачено стягнення страхових платежів з урахуванням ПДВ.

Крім того, позивачем не надано доказів в обґрунтування позову в цій частині щодо сплати страхового платежу з урахування ПДВ.

Згідно із п.3 ч.1. ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання відповідно до ст.549 ЦК України. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 8.2. договору, у випадку порушення терміну повернення кредиту, визначеного в статті 3.3. (до 30 (тридцятого) календарного дня з дня направлення позивачем відповідної письмової вимоги відповідачу), відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 20 % від суми кредиту.

Виходячи з того, що сума кредиту становить 468 066,37 грн. розмір штрафних санкцій розраховується наступним чином та становить :

468 066,37 х 20% = 93 613,27 грн.

Таким чином, штраф за порушення зобов'язань, вказаних в п. 3.3. договору становить 93 613,27 грн.

Відповідно до п. 8.4. Договору, у випадку порушення Відповідачем вимог п. 5.5. Договору, включаючи, але не обмежуючись випадками несплати Відповідачем сум страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, Відповідач сплачує на вимогу Позивача штраф в розмірі 15% від Суми кредиту.

Виходячи з того, що сума кредиту становить 468 066,37 грн. розмір штрафних санкцій розраховується наступним чином та становить :

468 066,37 х 15% = 70 209, 96 грн.

Таким чином, штраф за порушення зобов'язань, вказаних в п. 5.5. договору становить 70 209,96 грн.

Відповідно до п. 8.3. Договору, за кожен випадок порушення Відповідачем умов статей 5.1, 5.2, 5.3, 5.4. Договору Відповідач сплачує Позивачеві штраф у еквіваленті: еквівалент 20 доларів США за першу вимогу, еквівалент 25 доларів США за другу вимогу, еквівалент 30 доларів США за третю вимогу (якщо Позивач вирішить надіслати таку вимогу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача листи щодо сплати заборгованості, у зв'язку із чим, на виконання умов п. 8.3. Договору нарахував штрафні санкції на загальну суму 2 765, 40 грн., що підлягають до стягнення з Відповідача.

Таким чином, штраф за направлення листів щодо сплати заборгованості становить 2 765, 40 грн.

Загальний розмір штрафу за порушення умов кредитного договору становить 166 588,63 грн.

Крім того, відповідно до п. 8.1. Умов кредитування, у разі порушення відповідачем терміну оплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 10% (десяти відсотків) річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

За порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту, позивачем було нараховано пеню в загальному розмірі 15 049,73 грн.

Суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 15 049,73 гривень, встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а тому вимога щодо стягнення 15 049,73 гривень пені підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

За порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту, позивачем було нараховано 3% річних в загальному розмірі 69 275,84 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних у розмірі 69 275,84 гривень, встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а тому вимога щодо стягнення 69 275,84 гривень 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (Постанова у справі №760/8192/15-ц від 16.04.2018 р).

За порушення відповідачем терміну оплати чергового платежу з повернення кредиту, позивачем було нараховано інфляційні втрати в загальному розмірі 37 395,57 грн.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат у розмірі 37 395,57 гривень, встановив, що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а тому вимога щодо стягнення 37 395,57 гривень інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (Постанова у справі №760/8192/15-ц від 16.04.2018 р).

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 перед ТОВ «Порше Мобіліті» становить 1 495 283,17 грн. та складається із заборгованості за щомісячними платежами з повернення кредиту за період з грудня 2014 р. по лютий 2015 р. на загальну суму 54 282,15 грн.; суми тіла кредиту, яка підлягає поверненню, в розмірі 822 468,05 грн.; процентів за користування Кредитом за період з 01.03.2015 р. по 02.11.2017 р. в розмірі 221 202,78 грн.; компенсації витрат позивача на страхування предмету застави в розмірі 109 020,42 грн., штрафу в розмірі 166 588,63 грн.; пені у розмірі 15 049,73 грн.; 3% річних в розмірі 69 275,84 грн.; інфляційних втрат в розмірі 37 395,57 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Відповідно до ст. 574 ЦК України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Згідно ч.1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.1.1 договору застави – у випадку невиконання застовадавцем зобов’язань за договором, заставодержатель має право задовольнити за рахунок предмету застави свої вимоги.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст.20 Закону заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п’ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач є обтяжувачем як кредитор за забезпеченим рухомим майном зобов'язанням.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних осіб і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право в разі порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в повному обсязі або в частині, встановленій договором. Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає: відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження; сплату процентів та неустойки; сплату основної суми боргу; відшкодування збитків, завданих порушенням боржником забезпеченого зобов'язання або умов обтяження; відшкодування витрат на утримання і збереження предмета обтяження.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 2 ст.26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачена можливість продажу обтяжувачем (кредитором) на публічних торгах предмету забезпечувального обтяженням шляхом.

З огляду на викладене враховуючи, що позичальником було порушено умови кредитного договору, враховуючи суму боргу відповідача яка станом на 02.11.2017 р. становить 1 495 283,17 грн. у позивача наявне право на звернення стягнення на предмет застави. За цих обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет застави обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем до позову не було надано доказів укладення між ним та адвокатом договорів про надання юридичних послуг, щодо надання позивачу правничої допомоги адвокатом.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» витрат на правовому допомогу в сумі 10000 грн. з ПДВ.

Згідно ст. 141 ЦПК України за результатами розгляду сума судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача пропорційно до суми задоволених позовних вимог.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача обов'язок відшкодувати позивачу сплачений судовий збір у розмірі 22 429,25 грн.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 192, 524, 526, 530, 533, 536, 546, 549-550, 552, 572, 574, 576, 589-599, 610, 625, 1048-1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 3, 19-20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 2-3, 5, 22-24, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 12, 76-80, 137, 141, 263-265, Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_2, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 11/43) перед ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974, адреса: м. Київ, проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», п/р 26001014076000, філія ПАТ «Креді ОСОБА_3», м. Київ, МФО 300379) за кредитним договором № 50002064 від 01.06.2012 р. у розмірі 1 495 283,17 грн., яка складається із заборгованості за щомісячними платежами з повернення кредиту за період з грудня 2014 р. по лютий 2015 р. на загальну суму 54 282,15 грн.; суми тіла кредиту, яка підлягає поверненню, в розмірі 822 468,05 грн.; процентів за користування Кредитом за період з 01.03.2015 р. по 02.11.2017 р. в розмірі 221 202,78 грн.; компенсації витрат позивача на страхування предмету застави в розмірі 109 020,42 грн., штрафу в розмірі 166 588,63 грн.; пені у розмірі 15 049,73 грн.; 3% річних в розмірі 69 275,84 грн.; інфляційних втрат в розмірі 37 395,57 грн., звернути стягнення на предмет застави – транспортний засіб автомобіль марки Porsche, модель Cayenne, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 3 598 куб.см., рік випуску 2012, відповідно до умов договору застави транспортного засобу № 50002064 від 06.06.2012 р., шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження».

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, номер облікової картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_2, адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 11/43) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (код ЄДРПОУ 36422974, адреса: м. Київ, проспект Павла Тичини 1В, офіс «В», п/р 26001014076000, філія ПАТ «Креді ОСОБА_3», м. Київ, МФО 300379) судові витрати в розмірі 22 429,25 грн.

В решті позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя С.С. Федоріщев