Рішення № 77075412, 03.10.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/884/18

провадження у справі № 2/0285/627/18

РІШЕННЯ

Іменем України

03 жовтня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючої – судді Михайловської А.В.

за участі секретаря судового засідання Ковальової З.С.,

ім’я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, представник – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

третя особа – Прокуратура Житомирської області, представник – ОСОБА_4,

третя особа – Головне управління Національної поліції України в Житомирській області, представник – ОСОБА_5,

розглянувши у загальному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

13.03.2018 року в адресу суду надійшла позовна заява у якій ОСОБА_1 – позивач по справі, просить стягнути з ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області – відповідача по справі, 1 000 000 (один мільйон) грн. моральної шкоди.

В обґрунтуванні позову вказував на те, що 03.08.2015 року слідчим відділом Новоград-Волинського відділу поліції ОСОБА_6 управління Національної поліції в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушення кримінального провадження № 12015060090001028 за фактом ухилення його від мобілізації, за ознаками злочину, передбаченого ст. 336 КК України. 03.09.2015 року йому було оголошено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 336 КК України. Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.12.2016 року його засуджено, який ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21.03.2017 року скасовано, а кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину.

Зазначає, що неправомірними діями посадових осіб Прокуратури Житомирської області та ОСОБА_6 управління Національної поліції в Житомирській області йому було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативних змінах у його житті, зокрема: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні реакції при згадування події, фіксованість уваги на необхідності відновлення свого авторитету, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту із-за постійного відвідування органів досудового розслідування та суду, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, дратівливість, почуття образи, обурення, приниження гідності.

Вважає, дії посадових осіб вище зазначених органів є принизливими, які заподіяли йому невиліковну травму та завдали глибокої моральної шкоди.

Враховуючи характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань, характеру немайнових втрат, заподіяну моральну шкоду він оцінює у розмірі 1 000 000 грн. (а.с.1-4)

16.03.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження, по справі призначене підготовче судове засідання та встановлено строки подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. (а.с.11)

10.04.2018 року в адресу суду від представника ОСОБА_6 управління Національної поліції в Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказував на те, що Управління не може бути третьою стороною у справі, так як не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області та його територіальних органів. Крім того, вказував, що винесення Апеляційним судом Житомирської області ухвали від 21.03.2017 року, якою вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.12.2016 року скасовано, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу злочину, не є безумовним доказом незаконності дій/бездіяльності органу досудового слідства, прокуратури та суду. Просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. (а.с.19-21)

17.04.2018 року до суду від Прокуратури Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву у якому заступник прокурора області вказує на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, зокрема у розмірі 72 970 грн. 80 коп., з розрахунку 1 розміру мінімальної заробітної плати та часу перебування під слідством та судом 19 місяців 18 днів. (а.с.33-36)

02.05.2018 року від представника ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі. Зазначає, що надані позивачем докази не дають жодної можливості будь-яким чином пов’язати фізичні страждання з кримінальним провадженням та діями правоохоронних органів, а не будь-якими іншими об’єктивними або суб’єктивними факторами. Вказує, що розмір моральної шкоди є необґрунтованим і завищеним. Звертає увагу на те, що Головне управління є неналежним відповідачем по справі, оскільки не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало, а тому не несе цивільно-правової відповідальності за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади. Зазначає, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює лише безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Рахує, що відсутні будь-які неправомірні дії та бездіяльність з боку ОСОБА_6 управління, а отже і вина. Відсутній причинно-наслідковий зв’язок між діями Казначейства та спричиненою позивачу шкоду. (а.с.45-47)

14.05.2018 року від ОСОБА_1 надійшла до суду відповідь на відзив, яка зводиться до того, що відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства проводиться за рахунок коштів державного бюджету. (а.с.59-60).

30.05.2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито, справа призначена до судового розгляду.

Під час судового розгляду у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. У судових дебатах просив його позов задовольнити, стягнути на його користь шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі, визначеному згідно розрахунку у відзиві Прокуратури Житомирської області.

Представник відповідача ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України в Житомирській області ОСОБА_2, у судовому засіданні у режимі відео конференції заявлені вимоги позивача ОСОБА_1 не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову. У судових дебатах представник ОСОБА_3 просив відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Прокуратури Житомирської області ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, рахував за можливе позов задовольнити частково.

Представник третьої особи ОСОБА_6 управління Національної поліції України в Житомирській області у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено за можливе розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд приходить до наступного висновку.

03.08.2015 року слідчим відділом Новоград-Волинського відділу поліції ОСОБА_6 управління Національної поліції в Житомирській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про порушення кримінального провадження № 12015060090001028 за фактом ухилення ОСОБА_1 від мобілізації, за ознаками злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

03.09.2015 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у скоєнні злочину, передбаченого ст. 336 КК України.

Вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.12.2016 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 336 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. ст. 75, 76 КК України вирішено звільнити його від відбування покарання з випробуванням на 1 рік та покладено на нього ряду обов’язків.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 21.03.2017 року вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14.12.2016 року у кримінальному провадженні № 12015060090001028 за ст. 336 КК України щодо ОСОБА_1 скасовано, кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину (а.с.7-9).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У частинах першій, другій та сьомій статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі – Закону) відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно пункту 2 частини першої статті 2 Закону зазначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону визначено, що у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема моральна шкода.

Із статті 4 Закону слідує, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на момент розгляду справи.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата з січня 2018 року становить 3723 грн.

З урахуванням викладеного, розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Спричинену йому моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що у зв’язку із незаконним перебуванням під слідством та судом йому було завдано немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативних змінах у його житті, зокрема: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання, насторога, тривога, емоційні реакції при згадування події, фіксованість уваги на необхідності відновлення свого авторитету, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту із-за постійного відвідування органів досудового розслідування та суду, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, дратівливість, почуття образи, обурення, приниження гідності.

Із матеріалів справи та матеріалів кримінального провадження № 12015060090001028 слідує, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом з 03.09.2015 року по 21.03.2017 року, тобто 18 місяців та 18 днів.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого ОСОБА_1 зазнавав кримінального переслідування, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає необхідним стягнути на користь позивача на відшкодування завданої йому моральної шкоди кошти в сумі 69 211 грн. 20 коп., з розрахунку: 18 місяців та 18 днів (часу перебування під слідством та судом) х 3723 грн. (розміру мінімальної заробітної плати з січня 2018 року), які мають бути відшкодовані за рахунок коштів державного бюджету, що на думку суду буде достатнім для відновлення його порушених прав в цій частині.

Щодо посилання ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про те, що воно є неналежним відповідачем по справі, то суд з цим твердженням не погоджується з наступних підстав.

У постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З урахуванням висновку, який викладений у постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а територіальний орган казначейства приймає участь у розгляді цієї справи, реалізуючи всі процесуальні права відповідача.

Саме до такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 05.09.2018 року у справі № 233/4415/16-ц.

З приводу посилання ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про те, що останнє не повинне нести цивільно-правової відповідальності за неправомірні дії посадових та службових осіб інших органів державної влади, то останні є необґрунтованими, оскільки згідно з абзацом 2 пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом президента України від 13.04.2011 року № 460/2011, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункт 4 цього Положення).

Саме на це вказує Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 року у справі № 395/102/16-ц.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, суд не вдається до більш детального обґрунтування свого рішення, оскільки інші аргументи сторін та інших учасників справи суттєвого значення для справи, на думку суду, не мають.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК Українита та вважає за необхідне компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 4 - 13, 76 – 89, 141, 258, 259, 263 – 265, 268, 273, 352, 354, 355, п.п.15.5 п. 5 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з відповідного рахунку ОСОБА_6 управління Державної казначейської служби України у Житомирській області єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 69 211 (шістдесят дев’ять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У решті частині вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання – вул. Нова, 6, с. Сусли, Новоград-Волинський р-н, Житомирська область, поштовий індекс – 11775, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1);

відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (місце знаходження – вул. 1-го Травня, 24, м. Житомир, поштовий індекс – 10014, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 37976485);

третя особа – Прокуратура Житомирської області (місце знаходження – вул. Святослава Ріхтера, 11, м. Житомир, поштовий індекс – 10008, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 02909950,);

третя особа – Головне управління Національної поліції України в Житомирській області (місце знаходження – вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, поштовий індекс – 10008, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 40108625).

Дата складення повного судового рішення – 12.10.2018 року.

Головуюча – суддя: А.В.Михайловська