Ухвала суду № 77066280, 08.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47198/18-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_2, захисника Колесникова І. В., прокурорів Назараги Р.Д., Льовкіна В. Л.,

розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Жураківського Г. О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42017160000000054 від 20 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

26.09.2018 у провадження слідчого судді Литвинової І.В. надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах шостого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Жураківськго Г. О., за погодженням із заступником начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Генеральної прокуратури України Плахотнієм В.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 у кримінальному провадженні № 42017160000000054 від 20 січня 2017 року.

Клопотання обґрунтовує тим, що Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017160000000054 від 20.01.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364 та ч. 1 ст. 205 КК України.

Суть підозри сторона обвинувачення зводить до того, що ОСОБА_2, підозрюється в участі у злочинах, вчинюваних злочинною організацією, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України та в умисному ухиленні від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Обґрунтовуючи внесене клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років.

Слідчий зазначає про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний, перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, є необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини, встановлені під час досудового розслідування, на думку слідчого, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 26.09.2018.

Прокурори в судовому засіданні доводи клопотання підтримали, просили задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Підозрюваний ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного - адвокат Колесников І.В. заперечував щодо задоволення клопотання вказав, що потреба у застосуванні будь-якого запобіжного заходу відносно його підзахисного відсутня. В обґрунтування своєї позиції вказав на необґрунтованість підозри, яка наряду з вказаним була вручена не уповноваженим прокурором та відсутність ризиків передбачених статтею 177 КПК України.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 01.08.2018 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017160000000054 від 20.01.2017 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2018 відносно підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 50 000 000 грн. з покладенням обов'язків.

Вказана ухвала слідчого судді була предметом перегляду апеляційної інстанції, за результатами якого, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва дійшла остаточного висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя суду першої інстанції правомірно застосував запобіжний захід відносно підозрюваного, а зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

24.09.2018 слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2, проте у визначений КПК України строк клопотання слідчим суддею не розглянуто, що зумовило звернення сторони обвинувачення з даним клопотанням.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не погоджується з доводами сторони захисту та вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:

-Протоколом № 2 загальних зборів учасників ТОВ «Укрторгплюс» від 17.02.2016 про вступ до складу товариства ОСОБА_2 та призначення його директором;

-Наказом № 1 від 18.02.2016 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Укрторгплюс»;

-Протоколом № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Омегаплюс» від 20.09.2016 про створення товариства та призначення його директором ОСОБА_2;

-Наказом № 1 від 21.09.2016 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Омегаплюс»;

-Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Екоекспрес» від 11.04.2016 про створення товариства та призначення його директором ОСОБА_2;

-Наказом № 1 від 12.04.2016 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Екоекспрес»;

-Протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Фармтрейдінвест» від 02.11.2015 про створення товариства та призначення його директором ОСОБА_2;

-Наказом № 1 від 04.11.2015 про призначення ОСОБА_2 на посаду директора ТОВ «Фармтрейдінвест»;

-Статутом ТОВ «Омегаплюс»;

-Статутом ТОВ «Фармтрейдінвест»;

-Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за звітній період 2016 року ТОВ «Омегаплюс»;

-Податковою декларацією з податку на прибуток підприємства за звітній період 2015 року ТОВ «Фармтрейдінвест»;

-Висновком комісійної судово-економічної експертизи № 06/06/18-1 від 06.06.2018;

-Протоколом обшуку помешкання ОСОБА_2 від 05.10.2017;

-Протоколом огляду матеріалів кримінального провадження від 20.08.2018;

-Іншими матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Окрім цього, варто зазначити, що як на одну із підстав для відмови у задоволенні клопотання, адвокат вказав, що повідомлення про підозру ОСОБА_2 було здійснено не уповноваженим прокурором, проте дані доводи слідчий суддя відхиляє з мотивів, які наведені в ухвалі слідчого судді від 08.10.2018 про відмову у задоволенні заяви про відвід прокурорам та враховує при цьому ухвалу слідчого судді від 02.08.2018 про застосування запобіжного заходу, яка була предметом перегляду суду апеляційної інстанції, якими також було встановлено правомочність прокурорів у кримінальному провадженні.

Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що підозрюваний перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 останнім часом систематично залишає територію України та тривалий проміжок часу проживає за кордоном. За інформацією ГУ БКОЗ СБ України, отриманою за результатами виконання доручення слідчого, встановлено, що для недопущення проведення слідчих (процесуальних) дій під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності, учасниками злочинного угрупування організовано виїзд ОСОБА_2 до Республіки Австрія. Вказаний виїзд здійснено одразу після проведення обшуків за місцем реєстрації та проживання ОСОБА_2 у жовтні 2017 року. Крім того, після вручення повідомлення про підозру іншому співучаснику злочину - ОСОБА_7, ОСОБА_2 почав переховуватись від правоохоронних органів і з 19.07.2018 не проживає за місцем реєстрації.

Інший учасник злочинної організації - ОСОБА_8 оголошений у розшук та ухиляється від органу досудового розслідування, перебуваючи за кордоном.

Крім того, слід врахувати тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 в разі визнання його винуватим. Таким чином, усвідомивши невідворотність покарання, ОСОБА_2 може переховуватись від органу досудового розслідування, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків у кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий вказує, що ОСОБА_2 був причетний до знищення первинних - бухгалтерських документів, іншої документації щодо проведення фінансово-господарської діяльності підприємств, службові особи яких ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах.

Окрім іншого, слідчий вказує на актуальність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на це вказує той факт, що ОСОБА_2 надав вказівку ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 переховуватись від правоохоронних органів. Крім того, встановлено, що під час перебування в ДУ «Київський слідчий ізолятор» ОСОБА_2 почав здійснювати тиск на свідків у кримінальному провадженні, висловлюючи погрози останнім при наданні ними викривальних показів щодо його злочинної діяльності.

Крім того, на наявність заявлених ризиків, також вказує і характер вчинених ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, тобто продуманість їх вчинення, що характеризує стійкість сформованих злочинних намірів підозрюваного.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_2, дані, які характеризують останнього, як особу, суспільний інтерес, вік та стан здоров'я підозрюваного, його соціальні зв'язки, сімейний стан, наявність у підозрюваного постійного місця проживання, майновий стан, розмір завданих збитків, його процесуальну поведінку за час перебування у статусі підозрюваного, яку не можна визначити як в повній міру належну, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та надходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, підозрюваних, з метою схилення останніх до відмови давати показання чи давати неправдиві показання у кримінальному провадженні щодо вчинених ним кримінальних правопорушень, продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м'якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_2 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, які мають загальносуспільний інтерес та загальнодержавний простір діяльності, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, розмір завданих збитків, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_2, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, а тому приходить до висновку, що при визначенні розміру застави слід вийти за межі, та встановити її у розмірі 40 000 000,00 грн., що зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків та як з урахуванням вказаних обставин.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 грудня 2018 року, але не більше ніж на строк проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42017160000000054.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов'язків, визначених частиною п'ятою ст. 194 КПК України.

Розмір застави визначити у сумі 40 000 000 (сорок мільйонів) грн, у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУДСАУ в м. Києві:

р/р 373 180 051 120 89;

МФО (код банку) 820172;

ЄДРПОУ банку: 26268059;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, у разі внесення застави, наступні обов'язки:

- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзду в Україну.

- прибувати за кожним викликом суду, прокурора та слідчого;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором чи судом.

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- носити електронний засіб контролю.

Термін обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 06 грудня 2018 року включно.

Підозрюваний ОСОБА_2, який на даний час не тримається під вартою, зобов'язаний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу внести кошти на вищевказаний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо ОСОБА_2, який не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на зазначений рахунок, підозрюваний ОСОБА_2 та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова