Ухвала суду № 77062637, 08.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2018 Справа №607/16430/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участі секретаря судового засідання Осів І.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1, представника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Тернопільській області ОСОБА_2,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним договору поруки та позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 607/16430/14-ц, виданого 15 лютого 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року з урахуванням рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12 січня 2017 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11190350000 від 27.07.2007 року в розмірі 244 567,71 швейцарських франки та 3654 грн. судового збору. На виконання вказаних рішень 15 лютого 2017 року Тернопільським міськрайонним судом видано виконавчий лист № 607/16430/14-ц, а 09 березня 2017 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Тернопільській області відкрито виконавче провадження № 53542772. Зазначає, що вищевказаний виконавчий лист повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. З тих підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Окрім того, стягувач ПАТ «Укрсиббанк» та боржник не погоджуються з рішенням Тернопільського апеляційного суду та подано касаційну скаргу, згідно якої винесено ухвалу від 10 квітня 2017 року про відкриття касаційного провадження. В порушення ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленого Законом України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому листі визначається в якій частині необхідно виконати судове рішення, місце проживання боржника не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім цього, резолютивна частина викладена не у повній формі - не вказано стягнути з ПАТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_4 - 243 грн. судового збору та 6768 грн. витрат на проведення судової експертизи. З наведених підстав вважає, що вказаний вище виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Від представника стягувача – ПАТ «УкрСиббанк» надійшли заперечення на заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в яких позивач просить відмовити в задоволенні заяви, вважає її необґрунтованою. Покликається на те, що відсутність майна у боржника на яке може бути звернене стягнення не є підставою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; подача касаційної скарги в результаті якої відкрито касаційне провадження не може бути визнано обставиною для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий документ видається на підставі рішення, яке набрало законної сили. Так, рішення апеляційного суду Тернопільської області від 12.01.2017 року набрало законної сили з дня його прийняття, подання касаційної скарги по справі не призводить до втрати законності рішення суду. Окрім того, неправильно витлумачено заявником твердження, що виконавчий документ не відповідає вимогам, зазначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не вірно зазначено місце проживання боржника, а також не у повній формі викладена резолютивна частина рішення, оскільки у разі виявлення помилок у виконавчому документі законом передбачено можливість звернення до суду для виправлення помилки чи описки. Заявником не додано жодних доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості перед банком чи виконання боржником рішення суду.

Представник відповідача – ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримав з підстав, викладених у ній, та просив визнати виконавчий лист № 607/16430/14-ц від 15 лютого 2017 року таким, що не підлягає виконанню.

Представник стягувача ПАТ «УкрСибБанк» в судове засідання не з’явився, не повідомивши про причини неявки.

Представник відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Тернопільській області ОСОБА_2 в судовому засіданні щодо задоволення заяви ОСОБА_3 поклався на думку суду. Зазначив, що у зв’язку із тим, що під час виконання виконавчого документа не виявлено майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу.

Суд, заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, підлягають виконанню на всій території України.

Згідно ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2016 року, з урахуванням рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 12 січня 2017 року стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11190350000 від 27.07.2007 року в розмірі 244 567,71 швейцарських франки та 3654 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 15 лютого 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 607/16430/14-ц.

09 березня 2017 року начальником відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_5 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 53542772 на виконання виконавчого листа № 607/16430/14-ц від 15 лютого 2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Тобто, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.

Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов’язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п’ятої ЦК України.

Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що такий виконавчий документ був виданий помилково та не може виконуватись у подальшому.

Стосовно доводів заявника про те, що вказаний виконавчий лист не підлягає виконанню у зв’язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, у виконавчому листі не зазначено в якій частині необхідно виконати судове рішення, місце проживання боржника не відповідає дійсності, а також резолютивна частина викладена не у повній формі, то суд не бере їх до уваги у зв’язку з тим, що вказані обставини не є підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, та не є іншою причиною в контексті частини другої ст. 432 ЦПК України.

Так, відсутність майна боржника, на яке можу бути звернуто стягнення, є підставою для прийняття рішення державним виконавцем про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», а не для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Сам факт незгоди заявника із рішенням суду, чи касаційне оскарження рішень не є підставою для визнання виконавчого документа таким що не підлягає виконанню.

Резолютивна частина рішення в виконавчому листі відповідає змісту рішення, прийнятого відносно відповідача ОСОБА_3 Щодо доводів, про не зазначення в рішенні даних про стягнення 243 грн. судового збору та 6768 грн. витрат на проведення експертизи, то вказані суми були стягнені з відповідача-позивача ОСОБА_4, тому їх стягнення з ОСОБА_3 не могло зазначатися в виконавчому листі, виданому щодо неї.

Щодо доводів заявника про неправильне зазначення даних про місце проживання ОСОБА_3, слід зазначити, що такі дані викладені згідно наявних в матеріалах цивільної справи даних, а саме, повідомленнями ОСОБА_3 у своїх процесуальних документах до суду саме такої адреси. Крім того, на думку суду, у разі зміни місця проживання, ОСОБА_3, з метою захисту своїх прав, може повідомити державного виконавця про свою справжню адресу, а тому в даному випадку її право не є порушеним.

За таких обставин, дослідивши матеріали справи, судом не встановлено визначених ч. 2 ст. 432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а тому суд приходить до переконання, що у задоволенні вимог про визнання виконавчого листа № 607/16430/14-ц від 15 лютого 2017 року таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 18, 431, 432, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 11 жовтня 2018 року.

Головуючий суддяОСОБА_6