Рішення № 77052320, 09.10.2018, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №300/447/18

09.10.2018 смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О. А., з участю секретаря судового засідання Балецького С.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» за довіреністю ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору.

Позов мотивовано тим, що відповідно до умов укладеного договору №б/н від 05.12.2005 року ОСОБА_1 був наданий банком кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Умови кредитного договору банком виконані в повному обсязі, проте відповідач ухиляється від взятих від себе зобов’язань по сплаті кредитних коштів і станом на 01.05.2018 року заборгував банку 33189 грн. 84 коп. від цієї суми віднімається сума у розмірі 3979,57 грн., яка була задоволена судовим наказом Воловецького районного суду від 13.07.2007 року, різниця становить 29210, 27 гривень. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався використовувати кредит за цільовим призначенням і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором строки, однак всупереч умовам кредитного договору ОСОБА_1 тривалий час не здійснює погашення кредиту, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення позову заперечує.

У зв"язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

При укладенні кредитного договору сторони виходили з вимог ст.634 ЦК України у відповідності до яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №б/н від 05.12.2005 року ОСОБА_1 був наданий банком кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом Надану суму кредиту відповідач повинен був повернути, не порушуючи терміни.

Підпис відповідача у заяві свідчить про те, що він погодився на умови кредитного договору (а.с.10).

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповідь про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.ст. 1048, 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тобто, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, згідно вимог ст.610 ЦК України.

Відповідач в порушення вимог договору свої зобов’язання в частині погашення кредиту не виконував, що стало підставою для звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу, яка була задоволена.

Так, згідно з судовим наказом Воловецького районного суду Закарпатської області від 13.07.2007 року №2-н-24/07 з ОСОБА_1 на користь КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором №б/н від 05.12.2005 року в розмірі 3979, 57 гривень (а.с.6).

Однак, у зв'язку з існуванням непогашеної заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду з указаним позовом про стягнення з відповідача неповернутої суми тіла кредиту та передбачених кредитним договором процентів за користування коштами, а також штрафів за несвоєчасне виконання його умов, яка станом на 01.05.2018 р. складає 31170, 78 грн., з яких: 29210, 27 грн- заборгованість за кредитом та відсотками, 1960,51 грн. -штрафи.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п.5.7 "Правил користування платіжною карткою", ОСОБА_3 має право вимагати дострокового виконання боргових зобов"язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов"язків за цим ОСОБА_3.

Згідно з п.5.2 "Умов та правил надання банківських послуг" у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного ОСОБА_3 має право призупинити здійснення розрахунків по карті, а також вимагати дострокового виконання боргових обов'язків в цілому або у встановленою Банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов"язків та інших обов"язків за цим ОСОБА_3.

Згідно з цими вимогами кредитного договору за наявності прострочення виконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк, позивач, використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за заявою про видачу судового наказу.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив заяву банку про видачу судового наазу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені (штрафу) за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та є обов"язковою для застосування судами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, ст.526, 610, 1048, 1049, 1052, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Софілканич О. А.