Постанова № 77049778, 10.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 152/1990/17

Провадження № 22-ц/772/2006/2018

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Соколовська Т. О.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 рокуСправа № 152/1990/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії:

головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3

відповідачі: Міністерство оборони України, Військова частина А3211,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина В4264

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №2 апеляційну скаргу ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_5 на ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Соколовської Т.О. в приміщенні Шаргородського районного суду Вінницької області,-

в с т а н о в и в :

В грудні 2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А3211 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

При розгляді справи в суді першої інстанції представником відповідача Військової частини А3211 Гаврилюк М.М. заявлено клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи, яке мотивоване тим, що проведення експертного дослідження необхідне для визначення часу, причин та обставин виникнення захворювання у позивача.

Ухвалою Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року клопотання задоволено.

Призначено у справі судово-медичну експертизу на вирішення якої постановлено наступні питання:

1)У який період часу (місяць, рік ) ОСОБА_3 захворів на ВІЛ/СНІД?

2)Чи міг ОСОБА_3 захворіти на дане захворювання до моменту призову на строкову військову службу 03 травня 2017 року?

3)Чи міг захворіти ОСОБА_3 внаслідок вживання наркотичних засобів, медичних препаратів, чи могло захворювання передатися статевим шляхом, чи шляхом надання медичної допомоги ?

Проведення експертизи доручено експертам Вінницького обласного бюро судово медичних експертиз. Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384,385 КК України.

Строк проведення судово - медичної експертизи визначено в один місяць з часу отримання експертом ухвали суду від 21.08.2018 року.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представником позивача подано апеляційну скаргу мотивовану тим, що призначення експертизи у справі є формалізмом та спробою затягнути час, в оскаржуваній ухвалі не зазначено, які саме обставини встановити не можливо і для чого потрібні спеціальні знання, а також суд не ставив на обговорення питання призначення експертної установи, тому апелянт просив скасувати ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року та повернути справу на новий судовий розгляд, при цьому в апеляційній скарзі зроблено посилання на неповноту з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

На апеляційну скаргу представником Військової частини А3211 надано відзив, у якому зазначено, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, оскільки з документації наданої позивачем до справи, без призначення відповідної судово-медичної експертизи, не можливо встановити коли і за яких причин та обставин, чи з чиєї вини позивач отримав захворювання.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не надали.

В судовому засіданні представник Військової частини А3211 апеляційну скаргу не визнала, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість ухвали суду.

Інші учасники справи в судове засіданні не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 року вищевказаним вимогам закону відповідає.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з'ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з'ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 105 ЦПК України призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров'я.

Вказана правова норма для суду є імперативною.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про проведення судово-медичної експертизи саме для встановлення характеру, часу та обставин захворювання (ушкодження здоров'я), тому у даному випадку процесуальним законом визначена обов'язковість проведення такої експертизи. Правових підстав для відмови в задоволенні такого клопотання суд не мав.

Таким чином, суд першої інстанції, керуючись ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», ст. ст. 103-104 ЦПК України, з'ясувавши думку учасників справи щодо призначення заявленої у клопотанні експертизи та враховуючи обов'язковість призначення цієї експертизи, зважаючи на предмет позову та необхідність спеціальних знань для з'ясування обставин, що мають значення для справи, дійшов вірного висновку про її призначення, визначивши при цьому відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 103 ЦПК України зміст питань з яких має бути проведена ця експертиза.

Окрім цього, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Жук проти України" (Заява № 45783/05) від 21.10.2010р. (пункт 25) Суд нагадує, що принцип процесуальної рівності сторін, один із елементів більш широкої концепції справедливого судового розгляду, вимагає, щоб кожній стороні надавалась розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище по відношенню до протилежної сторони. Це, в принципі, означає надання сторонам судового процесу можливості ознайомитись з усіма пред'явленими доказами і зауваженнями та прокоментувати їх, навіть якщо вони надані незалежним представником державної юридичної служби з метою здійснення впливу на рішення суду.

Як визначив Європейський Суд з прав людини у справі «Ноймайстер проти Австрії» (1968 рік) кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості та жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом.

Європейський Суд з прав людини визнав порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли національні суди ухвалювали рішення, коли було відмовлено у можливості представити певні докази (справа «Мантованеллі проти Франції» 1997 рік), зокрема, висновки експертів (справа «Бьоніш проти Австрії» (п.32 рішення від 6 травня 1985 року).

Ключовим у принципі рівних можливостей є те, що суди мають довести готовність забезпечувати ефективне здійснення прав, гарантованих у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи апелянта про те, що суд не ставив на обговорення питання призначення експертної установи не заслуговують на увагу, оскільки позивач та його представник взагалі заперечували проти призначення експертизи, власної експертної установи не пропонували, при цьому за змістом положень статті 103 ЦПК України суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що Гаврилюк М.М. є одночасно представником двох учасників справи, то дані доводи також не заслуговують на увагу, оскільки таке представництво відповідає змісту ч. 4 статті 60 ЦПК України та не впливає на права позивача.

Враховуючи всі обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення клопотання Гаврилюк М.М. та призначення у справі судово-медичної експертизи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 подану його представником ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Шаргородського районного суду Вінницької області від 21 серпня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно з оригіналом

Суддя В.В. Оніщук