Рішення № 77046622, 04.10.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/2153/17

провадження №2/176/169/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря c/з ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом «Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

14 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.06.2011 року на загальну суму 33037,94 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 30.06.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник рахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту.

Свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Свої ж зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, у зв’язку із чим станом на 25.09.2017 року рухається заборгованість по кредитному договору в сумі 33037,94 грн., з яких: 19049,09 грн. – тіло кредиту; 4119,45 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 7819,97 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1549,43 грн. – штраф (процентна складова).

Ухвалою судді від 22.11.2017 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 11 січня 2018 року визначено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. А також, витребувано у ПАТ КБ "ПриватБанк" обгрунтований розрахунок суми позовних вимог, докази отримання відповідачем кредитних коштів, інформацію про спосіб, фактичну дату та місце зміни фінансового номеру відповідача.

Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року у порядку п.4 ч.1 ст.148 ЦПК України з ПАТ КБ "ПриватБанк" в дохід державного бюджету стягнуто штраф у сумі 0,3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 528,60 грн.

Ухвалою суду від 20 серпня 2018 року вирішено в ході розгляду цього провадженя враховувати нове найменування позивача: "Акціонерне товариство ОСОБА_2 "ПриватБанк" для уникнення перешкод у виконанні рішення суду. А також, витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" наступні документи:

- повний текст статуту АТ КБ "ПриватБанк";

- письмові докази виконання Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» пункту 1.1.3.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг за кредитним договором №б/н від 30.06.2011 року, укладеним із ОСОБА_3, яким встановлено, що “банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків; при цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці за картрахунком, згідно з п. 1.1.3.1.9 Договору; якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови; право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта”;

- копію заяви, що передбачена пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг за кредитним договором №б/н від 30.06.2011 року, укладеним із ОСОБА_3, яким встановлено, зокрема, що “банк зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками”;

- письмові докази зміни розміру відсоткової ставки за кредитним договором №б/н від 30.06.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, у період з 30.06.2011 року по 25.09.2017 року включно;

- детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 30.06.2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_3, з 30.06.2011 року по 25.09.2017 року, виходячи з розміру процентної ставки за користування кредитом 36% річних; детальний розрахунок окремо з нарахування пені та окремо з нарахування комісії за вказаний період.

Сторони у судове засідання не з’явились, надавши заяви про закінчення розгляду справи без їх участі.

При цьому, в минулих судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, а відповідачка та її представник позовні вимоги не визнали та просили у їх задоволенні відмовити.

Також, від відповідача, ОСОБА_3, надійшов відзив на позовну заяву, заперечення та письмові пояснення. У яких позовні вимоги не визнає та пояснює, що дійсно 30.06.2011 року вона звернулась до позивача із заявою, згідно якої отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,00% на місяць з розрахунку 360 днів у році. 10 жовтня 2016 року вона виявила втрату картки та зателефонувала за №3700 з метою блокування втраченої картки за № 4731217114474867. Спеціаліст відповідача телефоном повідомив їй, що з картки №5168742309474991 на втрачену картку 09.10.2016 року було переведено приблизно 2500 грн., які зняті в банкоматі в м. Жовті Води. Крім того її фінансовий номер було змінено. За інформацією спеціаліста позивача її карткові рахунки були заблоковані. 11 жовтня 2016 року вона звернулась до Жовтоводського відділу поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 17 жовтня 2016 року вона звернулась до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» для відновлення карткових рахунків та фінансового номеру телефону. З метою погашення заборгованості та уникнення нарахування відсотків за користування коштами та можливих штрафних санкцій, відповідачем впродовж жовтня-грудня 2016 року заборгованість за карткою №5168742309474991 сплачено в повному обсязі. Вказані обставини підтверджуються виданою позивачем випискою від 09.01.2018 року, згідно з якою усього витрат за карткою 10165,48 грн., а надходжень 10642,08 грн. В позовній заяві позивач не зазначає виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги та не надає доказів, що підтверджують вказані обставини. Також, звертає увагу суду на те, що умови, які не містять підпису позичальника не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін. Крім того, умови та правила надання банківських послуг, які знаходяться у матеріалах справи, не містять жодної інформації про дату та рік їх затвердження, публікації, внесення змін або іншої інформації, за допомогою якої можна встановити їх чинність на момент отримання кредиту. Наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтований жодними належними та допустимими доказами, місить намагання стягнути безпідставні борги.

Не погодившись із обставинами, викладеними у відзиві, представник позивача надіслав 14.02.2018 року відповідь на відзив, де просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Щодо перерахування коштів 09.10.2016 року представник позивача повідомив наступне 09.10.2016 року кредитні кошти в розмірі 2394,08 грн. та 80,08 грн. з кредитної картки ОСОБА_3 №5168742309474991 були переведені на її ж картку для виплат №473121714474867. Переведення коштів відбулося за допомогою IVR меню. Особливості такого меню є те, що клієнт здійснює операції з переказу коштів самостійно без допомоги оператора. Отже, особа, яка здійснювала переказ коштів через дану послугу повинна була знати номер картки ОСОБА_3 з якої здійснюється переказ та номер картки на яку переводяться грошові кошти, при цьому платіж можливий лише з фінансового номеру клієнта. ОСОБА_3С звернулася до банку про блокування її рахунку вже після втрати карти та проведення платежу, як зазначалося вище переказ коштів став можливим у зв’язку з порушенням позичальником умов та правил надання банківських послуг та розголошенням клієнтом інформації нанесеної на картку третім особам, а тому саме ОСОБА_3 несе відповідальність за вказані операції. Доказів належного виконання зобов’язань за кредитним договором та відсутність боргу відповідачем не надано.

Суд вислухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30.06.2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір № б/н, згідно якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 10 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві. Також, відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник рахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту.

Свої зобов’язання за договором про надання банківських послуг банк виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Свої ж зобов’язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, у зв’язку із чим станом на 25.09.2017 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 33037,94 грн., з яких: 19049,09 грн. – тіло кредиту; 4119,45 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом, 7819,97 грн. – нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 1549,43 грн. – штраф (процентна складова).

Разом з позовною заявою ПАТ КБ «ПриватБанк» надав два розрахунки заборгованості за кредитним договором б/н від 30.06.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3, станом на 18.05.2015 року та станом на 25.09.2017 року /а.с.6-9/, які суперечать один одному, мають різні тарифи, нарахування та з яких не вбачається із якої суми заборгованості за тілом кредиту було нараховано відсотки за його користування, пеня та штрафи.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямовано на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 628 ЦК України, визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укладати договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За вимог ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України, визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, відповідно до умов та правил надання банківських послуг визначено, що пам’ятка, тарифи, а також заява про приєднання до умов та правил становить укладений договір про надання банківських послуг.

В той же час, позивачем, ПАТ КБ «ПриватБанк», не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником умов та правил надання банківських послуг, тарифів і пам’ятки клієнта, щоб в сукупності з заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови розумів позичальник, підписуючи заяву-анкету позичальника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, підписавши заяву-анкету.

Доводи позивача в позовній заяві не можуть бути прийняті до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору.

Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем.

Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Крім того відповідно до анкети-заяви, підписаної ОСОБА_3, остання бажала оформити платіжну картку кредитка «Універсальна» з кредитним лімітом 3000 грн., а позивач у своїй позовній заяві стверджує, що відповідачка отримала кредит у розмірі 10000 грн. не надаючи доказів цьому.

Також, з розрахунку та тексту позову слідує, що позивач в односторонньому порядку на підставі п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг збільшував процентну ставку за договором з 01.04.2015 року до 42,00%.

Проте відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

За такого, збільшення процентної ставки позивачем в супереч положенням ч.3 ст. 1056-1 ЦК України є нікчемним.

Крім того, п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, на який як на підставу для збільшення процентної ставки посилається позивач, взагалі всупереч вимогам ст. 1056-1 ЦК України не вказує на умови, за яких банк мав би право збільшувати процентну ставку.

Щодо інших, доказів, які позивач долучив до матеріалів справи на підтвердження існування кредитних правовідносин між сторонами, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Відповідно до п.5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163 – 2003 “Уніфікована система організаційно – розпорядчої документації ”, затвердженої Наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів “згідно з оригіналом ”, назви, посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту підпис, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

З вищезазначеного можливо зробити висновок про те, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов’язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виникає спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні – повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України імперативно визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов’язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги позивача, якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надав суду будь-яких доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, копії яких належним чином завірені в установленому законом порядку.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення з відповідача заборгованості, у зв’язку з недоведеністю її існування у судовому засіданні.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_3 виконала свої обовязки перед банком щодо погашення заборгованості за договором кредиту, повідомила банк про несанкціоноване списання грошових коштів з її рахунку та звернулася до правоохоронних органів з приводу вчинення шахрайських дій з картковим рахунком. У свою чергу, позивачем не надано належних доказів, що відповідач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року №6-71 цс15, та у постанові Верховного суду від 20.06.2018 року №61-16504св18, які відповідно до вимог ст.417 ЦПК України є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції. А саме, відповідно до до пунктів 6.7, 6.8. Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням" затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного предявлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 266, 267 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову «Акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського Апеляційного суду через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_4