Ухвала суду № 77044011, 10.10.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

10 жовтня 2018 року м. Житомир справа № 806/287/18

категорія 10.2.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Токаревої М.С., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову та зобов’язання провести перерахунок та виплату пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 13300; РНОКПП НОМЕР_1) з 01.01.2016 на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 17.05.2017 № 85/6332 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 17.05.2017 № 85/6332 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

31.03.2018 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №806/287/18 набрало законної сили.

09 серпня 2018 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій просить суд в порядку ст. 383 КАС України:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по невиконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 у справі №806/287/17 в частині проведення виплати пенсії за період із 01.01.2016 по 31.12.2017;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подати звіт про виконання судового рішення у повному обсязі.

В обґрунтування заяви вказує, що йому виплачується підвищений розмір пенсії із 01.01.2018, однак заборгованість по пенсійному забезпеченню із 01.0.2016 по 31.12.2017 не виплачена, хоча обрахована відповідачем. Зазначає, що відповідач повідомив його, що пенсія за період із 01.01.2016 по 31.12.2017 обрахована, однак буде виплачена протягом 2019-2020 років. Вважає, що рішення суду в частині виплати пенсії починаючи з дня виникнення права на перерахунок пенсії із 01.01.2016 по 31.12.2017 так і залишилось невиконаним.

Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За приписами ч. 5 ст. 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Заявник до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся у встановленому законом порядку. Судове повістку не вручено з незалежних від суду причин.

Представник відповідача до суду клопотання про розгляд заяви в порядку ст. 383 КАС України без його участі. Проти заяви в порядку ст.383 КАС України заперечує, просить відмовити у задоволенні заяви з підстав викладених у письмовому відзиві на вищезазначену заяву. В обґрунтування відзиву зазначив, що судове рішення у справі виконане із врахуванням наявної компетенції органу Пенсійного фонду України та виходячи із фінансової можливості держави (в порядку визначеному Постановою №103).

Враховуючи положення ч. 5 ст. 383 КАС України, суд здійснює розгляд заяви в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, перевіривши викладені у заяві позивача обставини, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішені даного питання, застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто, Постанова №103 не має зворотної дії в часі та не може застосовуватися до даних правовідносин.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року N 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Суд наголошує, що поняття "перерахунок та виплату", які відображені у резолютивній частині постанови суду та стосуються обов’язку відповідача вчинити певні дії, які не можуть бути розривні в часі. Тобто, виплата пенсії у даному випадку повинна відбуватися одночасно з нарахуванням такої пенсії.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України у рішеннях: від 22.09.2005 № 5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010 та від 11.10.2011№ 10-рп/2011).

З огляду на наведене, приписи Постанови № 103 не можуть поширюватися на спірні правовідносини між пенсіонером та відповідачем з приводу перерахунку та виплати пенсії, оскільки такі правовідносини виникли до моменту набрання Постановою № 103 законної сили, а відтак підлягають врегулюванню тими нормативно-правовими актами, які були чинні на момент виникнення права позивача на такий перерахунок та виплату.

Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, законна сила судового рішення поширюється на всю територію України, а обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя. За невиконання судових рішень винні особи притягуються до відповідальності.

Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області повинно проводити виконання судового рішення в межах та в спосіб встановлений безпосередньо у самому рішенні, так як судове рішення, яке набрало законної сили, має силу закону та носить індивідуальний характер.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 22.08.2018 №Х-3679 вбачається, що відповідачем фактично змінено спосіб виконання рішення суду в частині виплати суми перерахованої пенсії, оскільки сума до виплати розділена на частини. Разом з тим, суд ухвалюючи рішення в даній справі від 28.02.2018, питання про відстрочення чи розстрочення його виконання або іншого способу виконання, окрім як здійснити нарахування та виплату, не вирішував.

15 лютого 2018 року Верховним Судом ухвалено рішення у зразковій справі № 820/6514/17 (провадження Пз/9901/8/18), яке за даними Єдиного державного реєстру судових рішень набрало чинності 17 березня 2018 року. Відповідно до пункту 47 рішення Верховного Суду в зразковій справі № Пз/9901/8/18 від 15.02.2018 року: «47. Ураховуючи те, що право позивача на перерахунок пенсії встановлено чинним законодавством України, дотримано всі вимоги, передбачені Порядком № 45, для проведення перерахунку пенсії, ОСОБА_1 має законні підстави щодо перерахунку його пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення з урахуванням грошового забезпечення поліцейських. При цьому, посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).»

Слід відмітити, що відповідно до чіткої та усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась в пілотному рішенні ЄСПЛ проти України по справі "ОСОБА_2 проти України" (рішення у справі "ОСОБА_2 проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі «ОСОБА_2 проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України"(Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Згідно ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч.4).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на підставі положень ч.6 ст.383 КАС України суд зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області порушено положення ч.2 ст.14 КАС України та ч.1 ст.370 КАС України, а саме: не виконано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 в частині виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1, отже такі дії є протиправними.

Керуючись статтями 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неналежного виконання рішення суду від 28.02.2018 у справі №806/287/18.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виконати рішення суду від 28.02.2018 у справі №806/287/18 в частині виплати перерахованої пенсії у спосіб, який визначений у судовому рішенні.

Встановити строк для надання відповіді щодо вжитих заходів днів з дня отримання ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева