Рішення № 77043597, 10.10.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року Справа № 915/851/18

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль Ю.М.,

без виклику сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 915/851/18

за позовом приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”,

вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020,

до державного підприємства “Житлобуд”,

просп. Миру, 22, м. Миколаїв, 54034,

про стягнення за договором постачання від 01.02.2015 № 3371 на прострочені суми оплати вартості поставленої теплової енергії нарахувань пені, 3 % річних та індексу інфляції, а всього грошових коштів у сумі 9491 грн. 32 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Приватним акціонерним товариством (ПрАТ) “Миколаївська теплоелектроцентраль” пред’явлено позов, з урахуванням закриття ухвалою від 08.10.2018 провадження відносно частини позовних вимог, про стягнення з державного підприємства (ДП) “Житлобуд” грошових коштів у загальній сумі 9491 грн. 32 коп., із яких: 8474 грн. 83 коп. – пеня; 268 грн. 86 коп. – 3 % річних; 747 грн. 63 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції; з посиланням на неналежне виконання ДП “Житлобуд” грошових зобов’язань за укладеним з позивачем договором від 01.02.2015 № 3371 про постачання теплової енергії в гарячій воді, а саме, зобов’язань щодо своєчасної оплати поставленої за договором теплової енергії, внаслідок чого на суми прострочень нараховано пеню на підставі п. 7.2.2 договору та ст. 1 Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій”, а також інші нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” також просить про стягнення з ДП “Житлобуд” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 09.08.2018 відкрито провадження в даній справі.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою від 09.08.2018 про відкриття провадження у справі, направлене на адресу відповідача, повернено до суду відділенням зв’язку після закінчення терміну зберігання, проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про час та місце проведення підготовчого засідання, так як ухвалу від 09.08.2018 направлено на адресу, за якою ДП “Житлобуд” зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч .5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між публічним акціонерним товариством “Миколаївська теплоелектроцентраль”, правонаступником якого є позивач, та ДП “Житлобуд”, у відповідності до звертання-доручення відповідача від 2014 року № 3371, укладено договір від 01.02.2015 № 3371 про постачання теплової енергії (далі – договір), згідно умов якого ПАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” (енергопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати ДП “Житлобуд” (споживачеві) теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, погоджених у додатку № 1 до цього договору, у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію – в період опалювального сезону; гаряче водопостачання – протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (пп. 2.1 договору).

У додатку № 1/1 до договору “Обсяги постачання теплової енергії споживачу” зазначено, що енергопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в період 01.02.2015-01.02.2016 для теплопостачання будинку по просп. Миру, 22 (офіс), у межах 6,685 Гкал/рік. Максимальним тепловим навантаженням на опалення є 0,0318 Гкал/год (п. 1, пп.1.1 додатку № 1/1 до договору).

Дата зняття споживачем показань приладів обліку – 20-те число поточного місяця, а подання звіту енергопостачальній організації – 25-го числа поточного місяця (п. 3 додатку № 1 до договору).

Сторонами визначено, що облік споживання теплової енергії споживачем проводиться розрахунковим способом (пп. 5.1 договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться по тарифам, установленим енергопостачальною організацією, в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Грошові кошти за теплову енергію направляються на розподільчий рахунок енергопостачальної організації, вказаний у договорі. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Енергопостачальна організація і споживач з 25 числа до кінця місяця уточнюють взаєморозрахунки із проведенням перерахунку, при необхідності, у наступному місяці. Претензії споживача щодо нарахувань за спожиту теплову енергію розглядаються з моменту звернення та не підлягають корегуванню за попередні періоди. Станом на 01.02.2015 заборгованість споживача перед енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію складає 1403 грн. 70 коп. Споживачу щомісяця направляється акт прийому-передачі теплової енергії в гарячій воді (за формою додатка № 3) за попередній місяць. Споживач зобов’язаний протягом п’яти календарних днів підписати зазначений акт і один екземпляр направити на адресу енергопостачальної організації. У випадку відсутності протягом п’яти днів мотивованої відмови від підписання або неповернення підписаного екземпляра енергопостачальній організації, акт прийому-передачі теплової енергії у гарячій воді вважається прийнятим споживачем (п.п. 6.1-6.6 договору).

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку № 1 до договору (пп. 5.3 договору).

При виникненні обставин, не обумовлених договором, сторони зобов’язані користуватися Законом України “Про електроенергетику”, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючого обладнання і теплових мереж та іншими нормативними документами, що регулюють відносини сторін з приводу теплопостачання (пп. 10.3 договору).

Сторонами погоджено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.02.2016 року; договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.п. 9.1, 9.4 договору).

На виконання зобов’язань за договором позивачем, у відповідності до нарядів від 28.10.2016 та від 02.11.2017, підключено об’єкт відповідача до мережі теплопостачання, і в опалювальні періоди: січень-березень 2017 року та листопад 2017 року – квітень 2018 року поставлено ДП “Житлобуд” теплову енергію в гарячій воді в кількості 7,8 Гкал на суму 11974 грн. 83 коп. Таке підтверджується відповідними актами прийому-передачі теплової енергії за спірний період та виставленими позивачем ДП “Житлобуд” за цей період рахунками, які вручено уповноваженому представнику відповідача, про свідчать реєстри вручення споживачам остаточних рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії.

Із позовної заяви випливає, що розрахунки підлягаючих до сплати ДП “Житлобуд” сум здійснено після закінчення опалювального періоду з урахуванням відомостей споживання теплової енергії по об’єкту відповідача за спірний період, складених цехом теплових мереж ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль”, – на суми фактичних нарахувань за поставлену енергію з урахуванням здійснених відповідачем оплат.

Відповідач неналежно виконував грошові зобов’язання за договором, прострочивши оплату теплової енергії, поставленої йому у період листопад 2017 року-квітень 2018 року, внаслідок чого позивач звернувся до ДП “Житлобуд” з претензією від 14.06.2018 № 372-ю про сплату заборгованостей, що існували на час її претензії, та нарахованої на них пені, отримання якої відповідачем підтверджується відміткою уповноваженої особи останнього на корінці претензії, проте ДП “Житлобуд” залишило цю претензію без реагування та виконання.

Господарським законодавством передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах (ч.ч. 1, 3 ст. 275 ГК України).

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Суд визнає, що ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” обґрунтовано на прострочені суми оплати вартості поставленої теплової енергії здійснено нарахування, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, і погоджується із розрахунком 3 % річних у сумі 268 грн. 86 коп., нарахованих за період прострочення 12.01.2017-30.07.2018, та індексу інфляції в суми 747 грн. 63 коп., нарахованих за період прострочення лютий 2017 року – червень 2018 року, а тому указані суми нарахувань належить стягнути з відповідача.

Суд також визнає обґрунтованим нарахування пені на суми допущених відповідачем прострочень з оплати вартості поставленої теплової енергії.

Так, господарським законодавством визначено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом. У разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами (ст.ст. 24, 25 Закону України “Про теплопостачання”).

Сторонами у пп. 7.2.2 договору передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач має сплатити енергопостачальній організації пеню в розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Такі умови узгоджуються з положеннями Закону України “Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” (далі – Закон), згідно зі ст. 1 якого суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні ним на праві власності або орендовані ними на підставі договору для провадження своїх цілей, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін. Цим же Законом передбачено, що розмір пені не може бути більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Ураховуючи умови укладеного сторонами договору та вимоги Закону, суд погоджується з поданим позивачем розрахунком пені, нарахованої на суми прострочень відповідачем оплати теплової енергії у період 11.11.2017-30.07.2018, яка дорівнює сумі 12435 грн. 24 коп., а також із тим, що позивачем заявлено до стягнення меншу суму пені – 8474 грн. 83 коп., яка відповідає 100 % первісної суми позовних вимог – основного боргу, який ДП “Житлобуд” погашено вже після порушення провадження в даній справі, і в цій частині позовних вимог ухвалою суду від 08.10.2018 закрито провадження у справі.

Разом з тим, при визначені розміру підлягаючої до стягнення з відповідача пені суд виходить із урахування інтересів обох сторін, засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, і вважає, що сума нарахованої пені за порушенням ДП “Житлобуд” своїх грошових зобов’язань за договором є великою, що відповідачем прийнято міри до погашення основного боргу, внаслідок чого негативні наслідки та впливи на діяльність позивача від порушення ДП “Житлобуд” грошових зобов’язань були нетривалими, і такі наслідки компенсуються також підлягаючими стягненню з відповідача нарахуваннями на прострочені суми основного боргу індексу інфляції та 3 % річних.

Викладені обставини суд ураховує як виняткові, що мають істотне значення і дають право суду зменшити суму нарахованої пені, виходячи із положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, що мають істотне значення. На цих підставах суд вважає за можливе розмір пені зменшити до суми 2000 грн., а в задоволенні решти вимог про стягнення пені – відмовити.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 129 ГПК України).

Витрати ПрАТ “Миколаївська теплоелектроцентраль” за платіжним дорученням від 02.08.2018 № 11497 на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 грн., яка, згідно ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною ставкою судового збору для позовних вимог майнового характеру, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль” задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства “Житлобуд”, просп. Миру, 22, м. Миколаїв, 54034, ідентифікаційний код 39439708, на користь приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль”, вул. Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 30083966, на р/р 26009924419952 в ПАТ “АБ Укргазбанк”, МФО 320478, грошові кошти в загальній сумі 3016 (три тисячі шістнадцять) грн. 49 коп., із яких: 2000 (дві тисячі) грн. – пеня; 268 (двісті шістдесят вісім) грн. 86 коп. – 3 % річних; 747 (сімсот сорок сім) грн. 63 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.М.Коваль.