Рішення № 77043092, 18.06.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 червня 2018 року м. Рівне №817/1357/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Махаринця Д.Є. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_3, позивач) з позовом до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій відповідача щодо утримання з пенсії, яка призначалася до виплати позивачу, сум податку на доходи фізичних осіб за період із липня 2014 року по березень 2018 року;

стягнення з відповідача на користь позивача завданої шкоди внаслідок протиправного утримання з його пенсії податку на доходи фізичних осіб, в сумі 26961,94 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є пенсіонером за вислугою років та обслуговується у Рівненському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області. Стверджує, що згідно з довідкою №2496/03 від 26.03.2018, виданою йому відповідачем, починаючи з 01.07.2014 з пенсії позивача було сукупно утримано 26961,94 грн. податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, пенсія, яка йому нараховувалась, щомісячно зменшувалася на суми податку на доходи фізичних осіб, які утримував позивач. Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, оскільки вони суперечать вимогам чинного законодавства України та висновкам, наведеним в Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-6/2018, що стало підставою для звернення позивача до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.

У встановлений судом строк позивач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнав повністю (а.с.21-24). В обґрунтування поданого відзиву вказав, що відповідно до змін, внесених у законодавство України, починаючи з 01.07.2014 відповідач при виплаті пенсії, розмір якої з 01.07.2014 перевищував десять тисяч гривень на місяць зобов'язаний був утримувати з пенсіонера податок на доходи фізичних осіб, в разі, якщо з 01.01.2015 розмір пенсії перевищував 3 мінімальні заробітні плати також утримувався податок з доходів фізичних осіб. Окрім цього вказав, що з 01.07.2016 пенсії оподатковувались в разі, якщо їх розмір перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у частині такого перевищування. Повідомив, що ставка податку на доходи фізичних осіб нараховувалась лише на базу оподаткування, яка встановлювалась лише у частині відповідного перевищення.

Також зазначив, що з 01.01.2015 з пенсійної виплати позивача утримувався обов’язковий військовий збір в розмірі 1,5 відсотків від об’єкту оподаткування. Відповідач повідомив, що з пенсії позивача також утримано заборгованість та виконавчий збір згідно з постановами державного виконавця, що надійшли на адресу Пенсійного органу.

Крім того, відповідач також послався й на те, що пенсія є періодичною виплатою, яка утримується позивачем кожного місяця, а тому, на думку відповідача, позивач про порушення своїх прав в частині здійснення обмеження виплати цієї пенсії повинен був дізнаватися кожного місяця під час її отримання. Тому, як вважає відповідач, не можна вважати початком перебігу строку для звернення до суду дату оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-6/2018.

Відтак вважає, що позивачем пропущений встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду.

За наведених обставин відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково та відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Рівненському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області з 01.06.2007 та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (а.с.11).

Як встановлено судом, та визнається сторонами, в період з липня 2014 року, відповідачем утримано з пенсії позивача кошти в сумі 26961,94 грн., що складаються із податку на доходи фізичних осіб, військового збору та відрахування за виконавчими документами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пунктів 8.1., 8.2. статті 8 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Підпунктом 9.1.2. статті 9 ПК України передбачено, що до загальнодержавних податків належить податок на доходи фізичних осіб.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ пенсії не підлягають оподаткуванню.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII (далі - Закон №1166-VII) пункт 164.2 статті 164 Кодексу доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Також, пунктом 164.11 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В той же час, 01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким внесені зміни до Податкового та Бюджетного кодексів України.

Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3, пункту 162.1 статті 162 ПК України встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, у тому числі, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента, відповідно до підпунктів 163.1.1., 163.1.2., 163.1.3. пункту 163.1. статті 163 ПК України, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII), суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

При цьому, відповідно до підпункту "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом (п. 167.4 ст. 167 ПК України).

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата з 01.01.2015 року була установлена у розмірі 1218,00 грн., відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата з 01.01.2016 року була установлена у розмірі 1378,00 грн.

Таким чином, якщо сума пенсії (включаючи суму ї індексації, нараховану відповідно до закону) перевищувала у 2015 році 3654,00 грн., а у 2016 році – 4134,00 грн., то частина такого перевищення податком з доходів фізичних осіб за ставкою 15 відсотків.

Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 64 Бюджетного кодексу України податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.01.2014 становив 10807,94 грн., з липня 2015 року становив 12085,81 грн. (а.с.12-13)

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що починаючи з 01.07.2014 при виплаті пенсії позивачу, розмір якої перевищував десять тисяч гривень, з 01.01.2015 при виплаті пенсії позивачу, розмір якої перевищував три розміри мінімальної заробітної плати, а з 01.07.2016 при виплаті пенсії позивачу, розмір якої перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідач зобов'язаний був утримувати, як податковий агент, з пенсійної виплати позивача податок на доходи фізичних осіб. Окрім цього, з пенсійної виплати ОСОБА_1 обов’язково утримувався військовий збір у розмірі 1,5 відсотка.

За таких підстав, оскільки положення ПК України в частині оподаткування пенсій набрали чинності 01.07.2014 та до 27.02.2018 не були визнані такими, що не відповідають Конституції України, з урахуванням того, що розмір пенсії позивача перевищував встановлений ПК України розмір, суд дійшов висновку що відповідач, здійснюючи відрахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору із пенсії позивача, діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законодавством України.

Щодо посилання ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог на оприлюднення 27.02.2018 рішення Конституційного Суду України №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 у справі №1-6/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Зі змісту вказаного рішення судом встановлено, що у сфері пенсійного забезпечення справедливим має визнаватися такий підхід законодавця, за якого забезпечується пропорційне співвідношення між страховими внесками та призначеним розміром пенсійних виплат, а застрахована особа може безперешкодно реалізувати своє право на пенсію у повному обсязі.

У законодавстві про пенсійне забезпечення в Україні таке співвідношення досягається встановленням залежності розміру пенсії від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Саме тому запровадження її оподаткування, починаючи з певного її розміру, на думку Конституційного Суду України, порушує справедливий підхід до встановлення пенсії, оскільки призводить до зменшення її фактичного розміру, який встановлюється з урахуванням співвідношення між тривалістю страхового стажу та розміром заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Конституційний Суд України також констатував, що після запровадження у законодавстві України з 01 липня 2014 року оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни.

За таких обставин особи, які мають право на пенсійні виплати, об'єктивно не могли бути впевненими у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері.

Отже, встановлення Верховною Радою України у законодавстві України оподаткування пенсій та зміни суми, з якої починається таке оподаткування, суперечить таким елементам конституційного принципу верховенства права, як правова визначеність, правова передбачуваність, правомірні очікування та справедливість.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Наведене в сукупності свідчить про те, що саме з 27.02.2018 визнано неправомірними дії відповідача щодо оподаткування пенсії позивача у частині перевищення встановленого розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому, як встановлено судом, з дати набрання рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018, відповідачем здійснюється виплата пенсії позивача без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Тобто, станом на дату виникнення спірних правовідносин абзац 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України був чинним, підлягав застосуванню та поширював свою дію на спірні правовідносини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 03.05.2018 у справі №161/9790/17 (адміністративне провадження №К/9901/308/18) та від 22.05.2018 №755/3939/15-а (адміністративне провадження №К/9901/1250/18), які в силу вимог ч.5 ст. 242 враховуються судом при вирішенні справи.

Окрім цього, доказів здійснення відповідачем відрахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору із пенсії позивача, починаючи з березня 2018 року суду не надано та судом не встановлено.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 43.6. статті 43 ПК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Оскільки податки та збори, стягнуті відповідно до положень ПК України, не зараховуються на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду України, тому такі грошові кошти не можуть бути повернуті останніми.

Суд також враховує, що відповідачем надано докази проведення відрахування з пенсійної виплати ОСОБА_1 на підставі виконавчого документа державного виконавця відділу Державної виконавчої служби в м. Рівне ВП №54836081 від 09.10.2017. Залишок заборгованості складає 28601,13 грн., виконавчий збір (витрати виконавчого провадження) 2920,93 грн. Дата початку відрахувань 01.11.2017 (а.с.27,34).

Стосовно посилання відповідача на пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою, суд наголошує на тому, що після запровадження у законодавстві України з 01.07.2014 оподаткування пенсій упродовж двох років Верховна Рада України тричі вносила зміни, а тому, позивач об'єктивно не міг бути впевненим у своїх правомірних очікуваннях щодо стабільності правового регулювання у цій сфері та лише після оприлюднення рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 №1-р/2018 дізнався про порушення, на його думку, його прав, у зв'язку з чим й звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом у межах строків, передбачених для такого звернення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Рівненського окружного адміністративного суду, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, якими підтверджуються протиправні дії відповідача, в той час, як останнім доведено правомірність та обґрунтованість утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору у спірний період з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 КАС України. А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 33028, РНОКПП НОМЕР_1) до Рівненського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (вул. Яворницького, 34, м. Рівне, 33001, ЄДРПОУ 40373305) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Махаринець Д.Є.