Рішення № 77043088, 18.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2018 року м. Рівне №1740/1942/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доГоловного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення, компенсації, моральної шкоди, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3М.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ДСНС України у Рівненській області), про: визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати позивачу грошового забезпечення; стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення, нарахованого та невиплаченого за період з 01.01.2017 до 31.05.2018 у розмірі 94303,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов контракту, ст.125 Кодексу цивільного захисту України, п.1 Розділу І Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та ст. 43 Конституції України, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області тривалий час не виконує своїх зобов’язань перед ОСОБА_4 щодо виплати грошового забезпечення, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 94303,95 грн. Відтак, позивач просив визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та стягнути суму заборгованості.

Ухвалою від 20.07.2018 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу визначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.19-31), у якому зазначив, що позивачу нараховано, але не виплачено грошове забезпечення в сумі 43318,96 грн., зокрема за квітень 2017 року (7380,48 грн.) та в період з 01.12.2017 по 31.05.2018 (35938,48 грн.), тобто, в періоди проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об’єктів ПАТ "Рівнеазот". Стверджував, що позивач протягом служби у відповідача укладав два контракти: при прийнятті на службу - з 25.09.2014 по 24.09.2017, а також з 25.09.2017. Вважає, що позивач по закінченню першого контракту мав право не укладати новий контракт, а уклавши новий контракт тим самим погоджувався з усіма умовами проходження служби, зокрема і з ситуацією по виплаті грошового забезпечення в ДПРЗ-1 по охороні об’єктів ПрАТ "Рівнеазот". Вказав, що ПрАТ "Рівнеазот" систематично не перераховує кошти відповідачеві, за рахунок яких утримується ДПРЗ-1, що також слугувало підставою для звернення відповідача до господарського суду про стягнення заборгованості. З таких підстав просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

До початку розгляду справи по суті представник позивача подала заяву про зміну предмету позову та зміну розміру позовних вимог (а.с.63-66), у якій просила:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення та стягнути з ГУ ДСНС України в Рівненській області на користь ОСОБА_4 грошове забезпечення, нараховане та невиплачене ОСОБА_4 за період з 01.01.2017 до 30.06.2018 у розмірі 50256,19 грн.

стягнути з ГУ ДСНС України в Рівненській області на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 1389,44 грн.;

стягнути з ГУ ДСНС України в Рівненській області на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Підставою для зміни розміру позовних вимог слугувала інформація від відповідача про дійсний стан заборгованості, що за період з 01.01.2017 по 30.06.2018 складає 50256,19 грн.

Окрім цього, представник позивача подала суду відповідь на відзив (а.с.74-77), у якій зазначила на безпідставність та необґрунтованість наведених відповідачем доводів.

Відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив (а.с.87-89), у яких зазначив, що відповідач не погоджується з позовними вимогами в частині заборгованості з виплати грошового забезпечення у період з 01.01.2017 по 30.06.2018, оскільки грошове забезпечення позивачу або виплачувалося частково (при проходженні служби в ДПРЗ-1 по охороні об’єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ"), або в повному обсязі (при проходженні служби в ДПРЗ-4 м. Дубно). Також зауважив, що відповідно до умов договору № 11652 між відповідачем та ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" останнє зобов’язане перераховувати кошти на утримання ДПРЗ-1, за рахунок яких виплачується грошове забезпечення позивача. За таких обставин стверджував про прямий зв’язок між своєчасною сплатою грошового забезпечення особовому складу ДПРЗ-1, в тому числі позивачеві, та виконанням умов зазначеного договору безпосередньо ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

Крім того, відповідач подав відзив на позовну заяву з врахуванням змін (а.с.91-101), в якому окрім наведених раніше аргументів зазначив про відсутність вини відповідача у невиплаті коштів позивачу, а тому вважає безпідставною позовну вимогу щодо виплати компенсації за порушення строків виплати грошового забезпечення. Окремо зазначив відсутність підстав для стягнення моральної шкоди, позаяк позивач не навів жодних доводів щодо заподіяних йому моральних страждань.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 24.09.2014 № 222 (по особовому складу) ОСОБА_3 прийнятий на службу та зарахований в кадри ДСНС з присвоєнням спеціального звання "рядовий" та укладанням контракту про порядок проходження служби. Цим же наказом позивач призначений на посаду водія 20 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Рівненській області з охорони об’єктів (ПрАТ "РІВНЕАЗОТ"), (далі ДПРЗ-1) (а.с.144).

З 18.04.2017 згідно з наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 18.04.2014 №94 (по особовому складу) та відповідно до рапорту, позивач переведений на посаду водія 6 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Млинів) 4 державного пожежно-рятувального загону (м. Дубно) ГУ ДСНС України у Рівненській області (далі ДПРЗ-4) (а.с.145).

12.06.2017, згідно з наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 12.06.2017 № 147 (по особовому складу) та відповідно до рапорту, позивач переведений на посаду пожежного-рятувальника 6 державної пожежно-рятувальної частини (смт. Млинів) 4 державного пожежно-рятувального загону (м. Дубно) ГУ України у Рівненській області (а.с.34).

01.12.2017 згідно з наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 01.12.2017 № 302 (по особовому складу) та відповідно до рапорту, позивач переведений на посаду водія 20 державної пожежно-рятувальної частини 1 державного пожежно-рятувального загону з охорони об’єктів ГУ ДСНС України у Рівненській області з охорони об’єктів (ПАТ "РІВНЕАЗОТ") (а.с.147).

Наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 08.08.2018 № 207 (по особовому складу) позивача призначено водієм 1 державної пожежно-рятувальної частини (м. Рівне) 3 державного пожежно-рятувального загону (м. Рівне) Головного управління ДСНС України у Рівненській області з 09.08.2018 (а.с.149).

Наказом ГУ ДСНС України у Рівненській області від 10.08.2018 № 210 (по особовому складу) позивача звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік), припинено контракт за пунктом 176 підпунктом 5 (у зв'язку з сімейними обставинами), виключено з кадрів ДСНС України та знято з усіх видів забезпечення (а.с.152).

Як встановлено судом, в період проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об’єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" з 01.01.2017 по 17.04.2017 з нарахованого грошового забезпечення в сумі 28166,96 грн. (утримано податків - 4857,71 грн.) позивачу було виплачено 15931,67 грн., що є грошовим забезпеченням за січень-березень 2017 року.

Заборгованість у зазначеному періоді, а саме за квітень 2017 року становить 7380,48 грн. за вирахуванням податків, зборів, обов'язкових платежів (а.с.70).

В період проходження служби позивачем з 18.04.2017 по 30.11.2017 нараховане грошове забезпечення в сумі 59278,92 грн. (утримано податків - 10476,04 грн.) виплачено позивачу в повному розмірі - 48802,88 грн. (а.с.71).

В період проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об’єкт ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" з 01.12.2017 по 30.06.2018 нараховане грошове забезпечення в сумі 52142,49 грн. (до утримання податків - 9266,71 грн.) до видачі (виплати) - 42875,71 грн. (а.с.72).

Отже, у ході судового розгляду судом з’ясовано, що позивачу нараховано, але не виплачено грошове забезпечення в сумі 50256,19 грн., зокрема за квітень 2017 року (7380,48 грн.) та в період з 01.12.2017 по 30.06.2018 (42875,71 грн.), тобто, в періоди проходження служби позивачем в ДПРЗ-1 по охороні об’єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ".

Таким чином, сторонами не заперечується сума заборгованості з виплати грошового забезпечення позивачу за вказані періоди, проте відповідач заперечує наявність вини щодо невиплати суми заборгованості з огляду на порушення договірних зобов’язань ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" в частині належного та своєчасного перерахування коштів відповідачу, з яких, як стверджує відповідач, проводиться виплата, у тому числі, і грошового забезпечення позивача.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.

Відповідно до ч.1 ст.101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч.1 ст. 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно зі ст.125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов’язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту визначено Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 № 475, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 року за №544/26989 (далі Інструкція № 475).

Пунктами 2, 3 Інструкції № 475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується, зокрема, особам рядового і начальницького складу, які займають посади осіб рядового і начальницького складу, передбачені штатами в державних пожежно-рятувальних підрозділах (частинах).

Згідно з ч.1 ст.103 Кодексу цивільного захисту України щодо проходження служби цивільного захисту може бути укладено контракт про проходження служби цивільного захисту - з особою, яка призначається на посаду рядового або начальницького складу служби цивільного захисту (пункт перший).

У судовому засіданні представник відповідача стверджував, що позивач був обізнаний з порушенням ПрАТ "РІВНЕАЗОТ" договірних зобов’язань перед відповідачем в частині своєчасного та повного проведення розрахунків за договором про надання послуг з пожежно-рятувальної охорони об’єктів ПрАТ "РІВНЕАЗОТ". Вказані кошти є джерелом фінансування грошового забезпечення у ДПРЗ-1, в той час як саме позивачем було прийнято рішення про переведення на службу у ДПРЗ-1, незважаючи на те, що у ДПРЗ-4 вчасно та у повному обсязі проводиться виплата грошового забезпечення.

Зазначені доводи представника відповідача суд відхиляє як безпідставні, позаяк контракт на проходження служби був укладений безпосередньо між позивачем та відповідачем (а.с.38,142). Будь-яких зобов'язань за таким контрактом у ПрАТ "Рівнеазот" не було. Відтак, обов'язок вчасного нарахування та виплати грошового забезпечення у відносинах публічної служби з позивачем покладено саме на відповідача, безвідносно до виконання чи невиконання договірних зобов'язань ПрАТ "Рівнеазот" перед ГУ ДСНС України в Рівненській області.

Відповідно до п.7 Інструкції № 475 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 9 цієї ж Інструкції № 475 визначено, що підставами для виплати грошового забезпечення є: наказ керівника (начальника) органу управління (підрозділу) про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, та встановлення відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ керівника (начальника) навчального закладу про зарахування на навчання із встановленням відповідних окладів, надбавок, доплат тощо; наказ про зарахування у розпорядження; наказ про усунення від виконання службових обов’язків, відсторонення від виконання службових повноважень, відсторонення від повноважень на посаді.

Згідно з пунктами 10, 11 Інструкції №475 грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби. Виплата особам рядового і начальницького складу грошового забезпечення проводиться один раз за поточний місяць у період з 20 по 25 числа. У той самий термін виплачується грошове забезпечення за перерахунками у зв’язку з присвоєнням чергового спеціального звання, призначенням на іншу посаду, зміною розміру відсоткової надбавки за вислугу років тощо.

Суд враховує, що згідно з позицією Європейського суду з прав людини реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням гарантованих виплат, що здійснюються за рахунок бюджетних коштів, та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (наприклад, "Кечко проти України", заява №63134/00, п.26 рішення від 08.11.2005; "Сук проти України", заява № 10972/05, п.24 рішення від 10.06.2011).

Зокрема, в частині 23 рішення "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський суд зазначає: "Суд зауважує, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними".

Відтак суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень та юридична особа публічного права не може відмовляти у виплаті грошового забезпечення працівнику з підстави невиконання певного договірного зобов’язання іншою юридичною особою, позаяк обов'язок виплати такого грошового забезпечення на підставі укладеного контракту в силу норм Кодексу цивільного захисту України та Інструкції №475 покладено саме на відповідача.

За встановлених обставин суд вважає, що невиплата позивачу грошового забезпечення за квітень 2017 року, за грудень 2017 року, за період з січня 2018 року по червень 2018 року є протиправною бездіяльністю відповідача, яка призвела до порушення права позивача на своєчасну оплату праці у відносинах публічної служби. Таким чином, позов в означеній частині вимог слід задовольнити. Порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення невиплаченого грошового забезпечення за вказаний період в загальній сумі 50256,19 грн.

Враховуючи те, що у ході судового розгляду судом встановлено, що заборгованість відповідача у розмірі 50256,19 грн. утворилась: за квітень 2017 року в сумі 7380,48 грн., за грудень 2017 року в сумі 878,36 грн., за період з січня 2018 року по червень 2018 року включно, доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.05.2017 по 30.11.2017 не знайшли свого підтвердження у ході розгляду даної справи. Тому, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з зрушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до ст. 2 Закону №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 Закону №2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 6 Закону №2050-III компенсацію виплачують за рахунок, зокрема: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159), поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до п.4 цього Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

За таких обставин, на корись позивача слід стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати у розмірі 1389,44 грн., з розрахунку:

за 04.2017 р. - 7380,48x13,1% = 966,84;

за 12.2017 р. - 878,36x4,4% = 38,65;

за 01.2018 р. - 6924,20x2,8% = 193,88;

за 02.2018 р. - 6907,32х1.9% = 131,24;

за 03.2018 р. - 7354,14х0,8%=58,83.

Таким чином, позов в цій частині вимог слід задовольнити.

Щодо позовних вимог про стягнення з ГУ ДСНС України в Рівненській області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач вказав, що протиправною бездіяльністю ГУ ДСНС України в Рівненській області порушено його права на отримання грошового забезпечення, оскільки така бездіяльність завдала йому моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки позивач внаслідок несвоєчасної виплати грошового забезпечення тривалий час позбавлений засобів для існування.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому або членам його сім’ї душевних страждань протиправною бездіяльністю відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров’я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.

Крім того, позивач не обґрунтував та не підтвердив розміру моральної шкоди в сумі 10000,00 грн.

Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення з ГУ ДСНС України в Рівненській області моральної шкоди в розмірі 10000 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, п.58, повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 КАС України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області (33028 м. Рівне, вул. Гетьмана Полуботка,37, код ЄДРПОУ 38610634) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошового забезпечення, компенсації, моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення за квітень 2017 року, за грудень 2017 року, за період з січня 2018 року по червень 2018 року (включно).

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_4 не виплачене грошове забезпечення за квітень 2017 року в сумі 7380,48 грн., за грудень 2017 року в сумі 878,36 грн., за період з січня 2018 року по червень 2018 року включно в сумі 41997,35 грн., всього в загальній сумі 50256,19 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів).

Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області на користь ОСОБА_4 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 1389,44 грн.

В задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області щодо невиплати ОСОБА_4 грошового забезпечення та стягнення грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 31.03.2017, з 01.05.2017 по 30.11.2017 відмовити.

В задоволенні позову в частині позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення в межах суми стягнення за один місяць в сумі 6937,23 грн. (сума вказана за вирахуванням податків та зборів, обов'язкових платежів) звернути до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 85,91 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23 вересня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.