Рішення № 77042804, 16.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 року м.Київ № 810/354/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача – не з'явились,

від третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4,

третя особа: ТОВ “Ківшовата Агро”

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4, , в якому просять суд:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі № б/н від 20.08.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ “Ківшовата Агро”, номер запису про інше речове право 13559928.

В обґрунтування доводів позовної заяви позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га. У 2012 році він уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ “Ківшовата Агро” строком на 5 років, а саме до 29.12.2017.

Водночас, у січні 2018 року йому стало відомо, що 27.02.2016 відповідачем здійснено державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно договору оренди землі № б/н від 10.02.2016, укладеного між ним – ОСОБА_3 та ТОВ “Ківшовата Агро” строком дії до 27.02.2023.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді ТОВ “Ківшовата Агро” на підставі іншого договору, а саме укладеного у 2012 році та дійсного до 29.12.2017, що призвело до виникнення подвійної реєстрації (одночасного існування двох інших речових прав, інформація про які знаходиться в різних інформаційних системах) права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 та відповідно порушення його прав та інтересів як законного власника цього нерухомого майна.

При цьому, позивач звертав увагу суду, що своєї згоди на продовження строку дії договору укладеного у 2012 році він не надавав та процедури припинення існуючих договірних зобов’язань не проводилось.

Оскільки у період до 29.12.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 вже перебувала в оренді, позивач стверджує, що при укладенні договору оренди землі № б/н від 10.02.2016 предмет цього договору був обтяжений іншим речовим правом, а тому здійснити реєстрацію речового права на підставі цього договору було неможливо.

Таким чином, позивач переконаний, що даний факт є правовою підставою для скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 20.08.2015, укладеного ним з ТОВ “Ківшовата Агро”.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/354/18 за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТОВ “Ківшовата Агро”, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Відповідач адміністративного позову не визнав та надав суду письмову заяву, а також відзив на позовну заяву у яких зазначив, що документом-підставою реєстрації був Договір оренди землі, укладений між сторонами в письмовій формі без нотаріального посвідчення 10 лютого 2016 року, за яким ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ “Ківшовата Агро” земельну ділянку, кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046, розташовану за адресою: Київська область, Таращанський район, Ківшоватська сільська рада строком на 7 років.

У п. 8.2 Розділу 8 “Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки” цього договору вказано: “Орендодавець гарантує, що має право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що ці права жодним чином не обмежені, що на день підписання цього Договору земельну ділянку, в тому числі права оренди на земельну ділянку, нікому іншому не продані, чи не відчужені будь-яким іншим чином, в заставі (іпотеці), під арештом не знаходяться, земельна ділянка не передана в оренду або безоплатне користування (повністю або частинами), вільна від будь-яких прав і претензій третіх осіб, які перешкоджають укладенню цього Договору та подальшого використання земельної ділянки Орендарем”.

При цьому, відповідач зазначив, що згідно з приписами частини 2 статті 22 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Крім того, відповідач також вказує про те, що вказаним Законом передбачений чіткий перелік обставин, які має перевірити реєстратор, для того щоб упевнитися у відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Реєстратор обов’язково перевіряє відповідність відомостей на нерухоме майно наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. При цьому, обов’язку реєстратора здійснювати перевірку таких відомостей у інших базах даних цим Законом не встановлено.

Відповідач звертав увагу суду, що заявником було подано дляя реєстрації повний та належно оформлений пакет документів, який вимагається Законом для вчинення відповідної реєстраційної дії. При цьому, обов’язку звертатись для отримання інформації щодо відповідної земельної ділянки у реєстратора не виникло, оскільки у справі йдеться про реєстрацію похідного права яке виникло після 01.01.2013.

За наведених обставин, відповідач стверджує, що у даному випадку правові підстави для відмови ТОВ “Ківшовата Агро” у проведенні державної реєстрації права оренди земельної ділянки – були відсутні.

Таким чином, відповідач позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав, вважає їх необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представником третьої особи, у свою чергу було подано до суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог, а також заяву із додатковими поясненнями щодо позову. Відповідно до змісту вказаних пояснень, ТОВ “Ківшовата Агро” зазначає, що дійсно, у 2012 році підприємством було укладено договір оренди земельної ділянки (3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га) з ОСОБА_3 та відповідно до вимог чинного на той момент законодавства проведено державну реєстрацію права оренди землі на підставі цього договору.

У подальшому, до закінчення терміну дії цього договору між ТОВ “Ківшовата Агро” та ОСОБА_3 за взаємною згодою було достроково укладено новий договір оренди вказаної земельної ділянки у якому сторони погодили нові умови орендної плати та строк дії договору.

З огляду на зазначені обставини, третя особа вважає, що договір оренди землі укладений у 2012 році автоматично припинив свою дію у зв’язку з укладенням між тими самими сторонами та щодо того самого предмета договору оренди землі б/н від 20.08.2015, у зв’язку з чим, припиняти дію договору від 2012 року було необов’язково.

При цьому, ТОВ “Ківшовата Агро” зауважує, що Законом України “Про оренду землі” не обмежено право орендаря звернутися з пропозицією щодо поновлення договору раніше ніж місяць до спливу строку договору оренди. Таким чином, ТОВ “Ківшовата Агро” скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, звернувшись до позивача до закінчення дії договору оренди та за згодою останнього укладено договір оренди землі на новий строк. Разом із цим, третя особа звертала увагу суду, що вільне волевиявлення позивача як сторони правочину було виявлено у момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору оренди землі, шляхом його підписання. У свою чергу, жодних доказів щодо введення його в оману або укладення такого договору внаслідок помилки, або під примусом позивач не надав.

За наведених обставин, третя особа стверджує, що в даному випадку відповідачем не було здійснено подвійну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га, оскільки державна реєстрація проводилась щодо того самого об’єкта та між тими самими сторонами, що і попередня реєстрація права оренди. Суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами на нерухоме майно в даному випадку не виникають, а отже проведення нової реєстрації прав оренди не має.

Крім того, третя особа також зауважила, що дії відповідача при проведенні державної реєстрації вважає цілком правомірними. На його думку, державний реєстратор не зобов’язний був надсилати запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, оскльки ТОВ “Ківшовата Агро” було подано для проведення реєстрації договору повний пакет документів, який відповідав встановленим вимогам, та який містив усю необхідну інформацію відповідно до законодавства.

Акцентувало увагу суду, що аналогічна правова позиція викладена у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 у справі № 810/4547/17.

Таким чином, третя особа вважає, що жодних прав ОСОБА_3 порушено не було, а доводи позивача викладені в адміністративному позові не мають правового обґрунтування та є лише міркуваннями останнього.

На підставі викладеного, ТОВ “Ківшовата Агро” просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Разом з цим, ухвалою від 21.05.2018 суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Ківшовато Агро" про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання, призначене на 18.04.2018 з’явились уповноважені представники позивача та третьої особи ТОВ “Ківшовата Агро”.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчать дані наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штриховим ідентифікатором 0113328535024) у судове засідання не з’явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Водночас, на підставі наявних у справі документів, судом встановлено, що відповідач просив суд розгляд справи провести без його участі.

З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідно до вимог частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити розгляд справи за даною явкою.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ “Ківшовата Агро” просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Ківшовата Агро" (орендар) уклали договір оренди землі б/н (далі – договір 1). Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (загальною площею 2,8076 га у тому числі 2,6232 га рілля, кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046) сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в районі села Ківшовата Таращанського району Київської області.

Вказана земельна ділянка належить орендовацеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 227542 виданого 09.11.2004 (пункт 1.1 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 35754, 54 грн. (пункт 2.4). Орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі в розмірі 1,7% від нормативної грошової оцінки об’єкту оренди на рік, що на момент укладання договору становить 607,49 грн. (пункт 4.1).

У пункті 3 сторони узгодили, що даний договір укладено строком на 5 років з переважним правом орендаря на поновлення дії цього договору на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за 100 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Крім іншого, сторони дійшли згоди, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання передачі (пункт 6.3 договору оренди).

Пунктами 12.1, 12.2. сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. Дія даного договору припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку на який його було укладено, в інших випадках передбачених законом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до змісту Прикінцевих положень судом встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зі змісту цього договору убачається, що його було зареєстровано у Таращанському районному відділі Київської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.05.2009 за № 040992100069.

20.12.2012 ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Ківшовата Агро" (орендар) було укладено додаткову угоду до договору оренди землі. У вказаній додатковій угоді сторони дійшли згоди щодо продовження терміну дії договору оренди землі від 08.08.2009, шляхом продовження терміну дії договору на 5 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Також сторони дійшли згоди щодо необхідності приведення у відповідність до норм Закону України «Про оренду землі» і інших умов договору від 08.08.2009.

Судом встановлено, що вказана додаткова угода є невід’ємною частиною договору 08.08.2009 та набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір зареєстровано в Управлінні Держкомзему 29.12.2012, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 3224110004005824.

Тобто, згідно з умовами вказаних договору оренди землі та додаткової угоди термін дії цього договору закінчується 29.12.2017. При цьому, особами, що беруть участь у справі даний факт не заперечується.

Разом з цим, на підставі пояснень учасників судового процесу та наявних у справі доказів, судом встановлено, що 10.02.2016 між ОСОБА_3 та ТОВ “Ківшовата Агро” було укладено договір оренди землі б/н (далі – договір 2). Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (площею 2,6232 га рілля, кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046) сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в районі села Ківшовата Таращанського району Київської області.

Пунктом 2.4. цього договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 95618,42 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки об’єкту оренди на рік, що на момент укладання договору становить 8605,66 грн. (пункт 4.1).

У пункті 3 сторонами встановлено, що даний договір укладено строком на 7 років. Строк дії договору починається з моменту державної реєстрації права оренди за цим договором. У будь-якому випадку строк дії цього договору закінчується не раніше збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендодавець на протязі одного місяця з моменту отримання повідомлення про намір продовжити строк дії розглядає проект Додаткової угоди та приймає рішення про поновлення чи не поновлення договору оренди, про що письмово повідомляє орендаря.

Крім іншого, сторони дійшли згоди, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації права оренди за актом її приймання-передачі (пункт 6.3 договору оренди).

Відповідно до змісту Прикінцевих положень цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації права оренди.

На підставі матеріалів справи та пояснень інших учасників судового процесу, судом встановлено, що 27.02.2016 приватним нотаріусом Рокитнянського нотаріального районного округу було прийнято рішення № 28486987 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). На підставі цього рішення державним реєстратором внесено запис № 13467879 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046) загальною площею 2,6232 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, судом також встановлено, що цим же державним реєстратором 27.02.2016 було прийнято рішення № 28487079 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис № 13559928 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046) загальною площею 2,6236 га. Строк дії речового права 7 років. Орендарем є ТОВ “Ківшовата Агро”, а орендодавцем ОСОБА_3

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення вказаного речового права є договір оренди землі б/н, виданий 10.02.2016 (договір укладено між сторонами у письмовій формі без нотаріального посвідчення),.

Судом також встановлено, що 31.08.2017 ОСОБА_3 звернувся до ТОВ “Ківшовата Агро” з повідомленням про повернення земельної ділянки. У вказаному повідомленні позивач просив орендаря, у зв’язку з закінченням договірних відносин, нічого не засівати та надалі не обробляти земельну ділянку площею 2,6232 га кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046 та не використовувати її у будь-який інший спосіб, а також повернути її у строк до 30.12.2017 у стані, що передбачений договором.

ТОВ “Ківшовата Агро” розглянувши вказане повідомлення листом від 07.09.2017 вих.№ 106 повідомило ОСОБА_3, що ним 10.02.2016 був підписаний договір оренди земельної ділянки площею 2,6232 га кадастровий номер: 3224481900:05:006:0046, терміном на 7 років. 27.02.2016 даний договір був зареєстрований, а отже дія його закінчується 27.02.2023.

З огляду на зазначене, позивач вважаючи, що прийняте відповідачем рішення зумовило подвійну реєстрацію права оренди на земельну ділянку (яка належить йому на праві приватної власності), що згідно з вимогами чинного законодавства є неприпустимим та порушує його законні права як орендодавця щодо розпорядження своїм майном, останній звернувся до суду з даним позовом з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки зареєстрованого на підставі договору оренди землі від 10.02.2016 № б/н, укладеного ним з ТОВ “Ківшовата Агро”, номер запису про інше речове право 13559928.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пунктів 1-3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи виконавчої влади та її посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Починаючи з 2004 року та до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин від 01.01.2016, далі – ОСОБА_5 № 1952-IV).

ОСОБА_5 регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об’єкти та суб’єктів таких прав.

Частинами 2-4 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов’язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Частиною п’ятою статті 6 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1999 № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

При цьому, суд зазначає, що станом на момент укладення договору 1 Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.99 № 43 було затверджено Інструкцію про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Відповідно до пункту 1.1 цієї Інструкції право власності на землю і право постійного користування землею посвідчується державним актом, зокрема: на право приватної власності на землю.

Державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів (пункт 3.3. Інструкції).

Державні акти, що посвідчують, зокрема, право приватної власності на землю реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за формою згідно з додатком 1 (пункт 3.5. Інструкції).

Пунктом 1.6 цієї Інструкції передбачено, що договір оренди землі, що перебуває у власності громадянина або юридичної особи, укладається між власником землі та особою, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду.

Договори оренди реєструються в Книзі державної реєстрації договорів оренди за формою згідно з додатком 7.

Книги реєстрації державних актів і договорів ведуться відповідними державними органами земельних ресурсів України окремо по кожному селу, селищу, місту. Ці книги прошнуровуються, засвідчуються підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюються гербовою печаткою (пункт 3.7., 3.8 Інструкції).

Крім того, суд зазначає, що станом на момент укладення договору оренди землі 1 діяв Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073 (далі – Порядок № 2073).

Пунктом 2 вказаного Порядку передбачено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно з приписами пунктів 2,3 Порядку 2073 Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Положеннями пунктів 12-14 визначено, що факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком.

Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Як було встановлено судом вказаний договір оренди землі було зареєстровано Таращанським районним відділом СВП «Київський обласний реєстраційний центр» Центру ДЗК відповідно до встановленого на той час Порядку.

У свою чергу, суд зазначає, що станом на час укладення додаткової угоди до вказаного договору 1 діяв Порядок ведення Поземельної книги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 № 1021. ОСОБА_5 Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави (пункт 1 Порядку).

У пункті 6 та 8 вказаного Порядку зазначено, що поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви та відповідних документів, що передбачені пунктом 13-3 цього Порядку.

Додатоком до Порядку ведення Поземельної книги передбачено, що Поземельна книга містить, зокрема, Розділ 4 “Земельна ділянка. Оренда, суборенда”. У даному розділі вказуються відомості про орендодавця, орендаря, підставу виникнення права, відомості про договір оренди земельної ділянки, зокрема, номер договору та строк його дії, а також відомості про державну реєстрацію цього договору.

Разом із цим, суд зауважує, що з 1 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 1 липня 2004 року

Отже, з наведеного вбачається, що до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

При цьому, законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру прав, що призвело до того, що у Державному реєстрі прав була відсутня інформація про чинні правовідносини оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Отже, з метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, визначених державою, абзацом першим пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” передбачено обов’язок державного реєстратора прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 запитувати від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов’язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Разом з цим, порядок проведення державної реєстрації прав визначено статтею 18 Закону № 1952-IV, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 № 868.

Пунктами 6 та 9 цього Порядку передбачено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” та цим Порядком.

Згідно з приписами статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Пунктом 53 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв’язку з виконанням умов правочину, з якими закон та / або відповідний правочин пов’язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 12 Порядку розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Приписами статті 10 Закону № 1952-IV, вказано, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У свою чергу, пунктом 74 Порядку передбачено, під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву.

Вимогами пункту 19 Порядку також встановлено, під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав. За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Тобто, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

При цьому, згідно з вказаними приписами законодавства державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати суперечності.

Суд також зауважує, статтею 3 Закону № 1952 визначено загальні засади державної реєстрації прав, однією з яких є гарантування державою об’єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Тобто державний реєстратор, під час проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяження діє від імені держави, а тому несе відповідальність за об’єктивність, достовірність та повноту внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей.

Аналогічної правової позиції дотримується і Київський апеляційний адміністративний суд, яка викладена у постанові цього суду від 10.07.2018 у справі № 810/3805/18.

У вказаному рішенні колегією суддів зокрема зазначено, що державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов’язаний перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав у тому числі з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Таких висновків дійшов і Вищий адміністративний суд України, про що вказано, зокрема, в ухвалі від 02.06.2015 у справі № 818/2665/14 (К/800/12279/15). Разом із цим, у вказаному рішенні колегією суддів було зазначено, що “…у даному спорі посилання на правомірність дій державного реєстратора під час реєстрації спірних договорів оренди через відсутність у законі конкретного способу встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно безпідставно, оскільки не визначення законодавцем способу дій відповідного органу з перевірки певних обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення не звільняють такий орган від виконання покладеного на нього законом обов'язку..”.

В ухвалі від 06.10.2015 у справі № 820/6553/14 (К/800/43564/14, К/800/42754/14) Вищий адміністративний суд зазначив, що саме державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень і повинен здійснювати усі можливі дії задля недопущення подвійної державної реєстрації одних і тих самих прав. А тому повинен запитувати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, про що зазначено в постанові від 29.09.2015 № 21-760а15.

З огляду на зазначене, суд не приймає до уваги посилання на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2018 № 810/4547/17, оскільки станом на час розгляду справи вказане рішення суду не набрало законної сили, а викладені у ньому висновки є власним переконанням окремого судді у той час відповідно приписів частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язковими для суду першої або апеляційної інстанції є лише висновки і мотиви, з яких скасовані рішення у касаційній інстанції при новому розгляді справи.

Водночас, суд враховує, що у постановах від 15.11.2016 у справі № 825/1287/15-а та від 30.03.2016 у справі № 814-3015-14 Верховним судом України зазначено про таке: «…згідно з частиною 4 статті 15 Закону України “Про оренду землі” невід’ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об’єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов’язана пред’явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав…»

На підставі системного аналізу наведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід’ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Крім того, у постанові від 30.03.2016 № 814-3015-14 Верховним судом України вказано, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Суд також зауважує, що у листі від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 “Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами” Державною реєстраційною службою України було також роз’яснено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Суд враховує, що вказаний лист Державної реєстраційної служби України не є нормативним актом, проте навіть рекомендаційний характер цього листа вкотре підтверджує обов’язок державного реєстратора запитувати інформацію у повноважних органів щодо наявності вже зареєстрованих прав на земельні ділянки.

У свою чергу, під час розгляду справи судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки укладений у 2009 році та додаткова угода до нього від 20.12.2012, що укладені між позивачем та ТОВ “Ківшовата Агро”, є такими, що оформлені та зареєстровані у встановленому законодавством порядку.

Як було встановлено судом, строк дії вказаного договору закінчується 29.12.2017.

Отже, на момент виникнення спірних відносин, а саме 27.02.2016 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

При цьому, із наданих суду сектором державної реєстрації Таращанської районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи не вбачається, що приватним нотаріусом була перевірена та обставина, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку на момент звернення третьої особи.

Отже, відповідач не перевірив інформацію щодо вже зареєстрованих прав оренди, чим порушив вимоги порядку реєстрації речових прав на земельні ділянки та неправомірно здійснив реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га на підставі договору оренди землі від 10.02.2016 № б/н, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ “Ківшовата Агро”.

У свою чергу, суд також звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 11 частини 1 статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, враховуючи всі встановлені судом обставини в їх сукупності та взаємозв'язку суд дійшов висновку, що посадовою особою - приватним нотаріусом (державним реєстратором) Рокитнянського районного нотаріального округу було передчасно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28487079 від 27.02.2016 щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3224481900:05:006:0046 та

Суд також акцентує увагу і на тому, що відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, встановлені у ході судового розгляду справи обставини у сукупності із проведеним аналізом норм права та судової практики Верховного Суду України свідчить про те, що внесення відповідачем запису № 13559928 від 27.02.2018 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6236 га було здійснено з порушенням вимог, визначених законодавством.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га на підставі договору оренди землі від 10.02.2016 № б/н, укладеного між позивачем та ТОВ “Ківшовата Агро”, надано не було.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224481900:05:006:0046 площею 2,6232 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі № б/н від 20.08.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ “Ківшовата Агро”, номер запису про інше речове право 13559928.

3. Стягнути з приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 18 липня 2018 р.