Рішення № 77041845, 03.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2018Справа № 910/9226/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» (49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна, б. 55, оф. 316)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, б. 11, оф. 503)

про стягнення збитків у розмірі 1 258 346,48 грн

Представники сторін:

від позивача: Тимченко Ю.Ю. (на підставі довіреності)

від відповідача: Волько А.І. (на підставі договору), Глобін В.В. (керівник)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» (надалі також - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» (надалі також - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 1 258 346,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань за Договором № 1008 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 10.08.2017, що призвело до повного пошкодження вантажу та матеріальних збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2018 відкрито провадження у справі № 910/9226/18, призначено підготовче судове засідання на 01.08.2018.

01.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву.

В підготовче засідання 01.08.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

В підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про продовження строку для надання відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2018, занесеною до протоколу судового засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву до 14.08.2018 та оголошено перерву в підготовчому засіданні на 03.09.2018.

03.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

17.08.2018 через загальний відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» про стягнення заборгованості у розмірі 74 502,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2018 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» про стягнення заборгованості у розмірі 74 502,82 грн. повернуто заявнику, оскільки відповідачем подано зустрічну позовну заяву з порушенням строків, встановлених ч. 1 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України.

29.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» повторно звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» про стягнення заборгованості у розмірі 74 502,82 грн.

Одночасно із зустрічним позовом відповідачем подано клопотання про поновлення строків на подання зустрічного позову.

30.08.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та заява про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2018 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» про поновлення строку на подання зустрічного позову у справі № 910/9226/18 відмовлено, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» про стягнення заборгованості у розмірі 74 502,82 грн. повернуто заявнику.

В підготовче засідання 03.09.2018 з'явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в п. 9.1 Договору № 1008 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 10.08.2017 існує арбітражне застереження.

Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Оскільки третейська угода укладена сторонами у вигляді третейського застереження у п. 9.1 Договору № 1008 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні від 10.08.2017 до відкриття провадження у справі № 910/9226/18, а не після відкриття провадження, то підстави для зупинення провадження, передбаченої у п. 5 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, у даному випадку не існує.

Отже, клопотання відповідача визнається Судом безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі відмовлено.

У підготовчому засіданні 03.09.2018 Судом вчинено всі дії, визначені частиною другою статті 182 Господарського процесуального кодексу України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

03.09.2018 Судом постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.09.2018.

В судове засідання 24.09.2018 з'явились представники сторін.

Представник позивача заявив усне клопотання про вилучення доказу з матеріалів справи, а саме, наданої відповідачем пояснюючої записки водія-експедитора ОСОБА_4

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018, занесеною до протоколу судового засідання, у задоволенні клопотання позивача про вилучення доказу з матеріалів справи відмовлено як необґрунтованого та такого, що не відповідає приписам Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 24.09.2018 Судом оголошено перерву до 03.10.2018.

03.10.2018 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про приєднання додаткових доказів до матеріалів справи.

В судове засідання 03.10.2018 з'явились представники сторін.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно зі ст. 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 10 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

З наведеного вбачається, що позивач зобов'язаний подавати докази разом з позовом або через канцелярію суду у підготовчому провадженні до закриття підготовчого засідання.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2018 Судом закрито підготовче засідання та призначено справи до судового розгляду по суті на 24.09.2018.

Натомість, додаткові докази було подано позивачем 03.10.2018 після закінчення підготовчого засідання без обґрунтування неможливості їх подання у передбачений законом строк з причин, що не залежали від позивача.

Відтак, подані 03.10.2018 позивачем докази Судом до розгляду не приймаються, про що постановлено ухвалу від 03.10.2018, занесену до протоколу судового засідання.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

27.07.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» (Україна) (продавець) та «ATG Production Gmbh» (Німеччина) (покупець) укладено Контракт № 17, згідно з п. 1.1 якого продавець продає, а покупець купує феротитан марок FеТ70, FеТ70АI15, FеТ70АI12, ФТи70С05, ФТи70С08, ФТи70С01 (товар). Код по УКТ ВЕД - 72.02.91 0000.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Контракту № 17, вид товару: в кусках з габаритами, що відповідають 2-7 класу величини по ДСТУ ГОСТ 4761:2009 (ГОСТ 4761-91). Виробники товару: ТОВ НПП «Васильківський рудо відновний завод» (м. Дніпро), ПП «Ангара» (м. Київ).

Відповідно до п. 1.7 Контракту № 17, упаковка товару - мішки типу біг-бег.

10.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тайнекс» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» (виконавець) укладено Договір № 1008 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника надати послуги з організації перевезення вантажу, а також виконує інші дії, пов'язані з організацією перевезення.

На кожне окреме перевезення оформлюється заявка (Додаток № 1 до Договору), що місить опис умов та особливостей конкретного перевезення та яка являється невід'ємною частиною даного договору. (п. 2.2 Договору)

Відповідно до п, 2.1 Договору, взаємовідносини замовника і виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) і Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.78 р., Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

Згідно з п. 2.3 Договору, підтвердженням факту надання виконавцем послуги являється оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CRM) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу і митних органів, акт виконаних робіт, рахунок-фактура.

До прав та обов'язків виконавця за п. 4.1 Договору, з-поміж інших належать: укласти від свого імені договір перевезення вантажу за маршрутом, вказаним замовником (п.п. 4.1.1); забезпечити подання під завантаження необхідного типу рухомого складу в технічно справному стані, забезпеченого усіма необхідними для виконання перевезення документами, а також письмово проінформувати замовника про всі особливості транспортного засобу, що фрахтується, якщо такі наявні (п.п. 4.1.3); забезпечити контроль за правильністю завантаження (розвантаження) вантажу, включаючи поштучний перерахунок вантажних місць, перевірку зовнішнього стану упаковки, порядок завантаження (розвантаження) (п.п. 4.1.5); забезпечити доставку ввіреного замовником вантажу в пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілісності і схоронності, згідно з товарно-транспортною накладною і переданими на місці завантаження і митного оформлення документами (п.п. 4.1.7).

Як вбачається з матеріалів справи, замовником було надано виконавцю Заявку № 35 від 13.10.2017 про надання 1 вантажного тентованого автомобіля вантажопідйомністю 20 тонн з боковим завантаженням для перевезення вантажу за межі України, дата подачі автомобіля - 18.10.2017, адреса подачі автомобіля - Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, пр. Лісний, 15, ТОВ «Васильківський рудовідновний завод», представник - ОСОБА_5, митне оформлення - м. Ніпро, пл.. Десантників, 5, Митний пост «Центральний», адреса розвантаження автомобіля - «C.Steinweg Handelsveem BV», Parmentierplein 1, 3088 GN, Rotterdam, The Netherlands, вартість фрахту на день оплати - 1950 Євро за курсом НБУ на день оплати, платник - ТОВ «Тайнекс», прикордонний перехід - Ягодин, вантаж - феротитан в біг-бегах (20 б/б по 1 тонні), оплата - протягом 3 банківських днів з моменту отримання факсимільної копії CMR з відміткою отримувача про приймання вантажу.

23.10.2017 на підприємстві ТОВ «Васильківський рудовідновний завод» було здійснено завантаження товару, а саме, 20 біг-бегів з феротитаном вагою брутто 1 001,65 кг кожний, а загалом вага брутто - 20 033,00 кг, у поданий за Заявкою № 35 від 13.10.2017 автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, що підтверджується сертифікатом якості № 2310 від 23.10.2017, пакувальним листом № 2017-3 від 23.10.2017, актом зважування від 23.10.2017, товарно-транспортною накладною № 171004 від 23.10.2017.

Відповідно до Акту № 415686 про взяття проб (зразків) товарів 25.10.2017 Відділом митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС з метою встановлення характеристик товару, визначальних для класифікації згідно УКТЗЕД взято проби (зразки) товару - феротитану марки ФТи70С05 згідно ДСТУ/ГОСТ 4761:2009 у кількості 2 пакетів.

25.10.2017 державним інспектором митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС проведено огляд товару, за наслідками чого складено Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

27.10.2017 Дніпропетровським відділом з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС складено Висновок № 142008200-1125.

07.11.2017 автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, прибув під розвантаження на склад «C.Steinweg Handelsveem BV», Parmentierplein 1, 3088 GN, Rotterdam, The Netherlands, що підтверджується міжнародною товарно - транспортною накладною (СMR) № 66054.

Листом від 04.12.2017 «ATG Production Gmbh» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайнекс», що ним було отримано від позивача в рамках Контракту № 217 від 27.06.2017 в автомобілі НОМЕР_3, НОМЕР_2, партію феротитану ФТи70С05 07.11.2017. При відкритті всіх двадцяти запломбованих мішків з товаром представником інспекції було виявлено наявність чужорідних домішок, які не відповідають феротитану. Матеріал має всі ознаки того, щ верхня частина матеріалу в мішка була замінена на чужорідний. Результат такої часткової заміни матеріалу призвів до значної зміни кількості феротитану та погіршенню його якості, які фірмі належить оцінити. Фірма «ATG Production Gmbh» планує найближчим часом здійснити додатковий розсів матеріалу з виділенням фракції 0-5 мм, так як значна частина доданого матеріалу характеризується саме дрібним розміром, а потім виконати незалежну оцінку якості партії феротитану після розсіву з уточненням можливих збитків від зниження якості за рахунок вводу чужорідних домішок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що заміна частини феротитану на чужорідний матеріал, яка сталася в період після митного оформлення вантажу та доставкою його відповідачем як виконавцем на склад в м. Роттердам, призвела до повного пошкодження вантажу, що фактично тотожно його втраті, та матеріальних збитків безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЙНЕКС» в розмірі, з урахуванням взаєморозрахунків між позивачем та Фірмою «ATG Facility Ц Consulting GmbH», що складає 1 258 346,48 грн. (49 000,00 - 1 164,17 = 47835,83 дол. США (курс НБУ станом на 07.05.2018 - 26,305522 грн./дол. США). Як стверджує позивач, це сталося у період часу після завантаження вантажу на транспортний засіб відповідача до моменту прийняття його отримувачем вантажу, тобто збитки виникли внаслідок саме порушенням договірних зобов'язань з боку відповідача. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 1 258 346,48 грн.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідач свої обов'язки з організації перевезення вантажу виконав у повному обсязі та не несе відповідальності за якість товару, відправленого позивачем. Окрім того, відповідальність за перевезення несе перевізник, яким у даному випадку є Товариство з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс». Також відповідач вказує, що позивач не надав докази понесення будь-яких матеріальних збитків в розмірі 1 258 346,48 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Спір у справі стосується стягнення збитків внаслідок неналежного виконання зобов'язань за договором про транспортно-експедиційне обслуговування.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування, зазначені в статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом, в тому числі, може бути міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За змістом ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Частиною 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Підпунктом 4.1.7 Договору передбачено обов'язок виконавця забезпечити доставку ввіреного замовником вантажу в пункт призначення і здати його уповноваженій особі в цілісності і схоронності, згідно з товарно-транспортною накладною і переданими на місці завантаження і митного оформлення документами.

Таким чином, з огляду на положення ст. 932 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", а також умови Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» як експедитор за Договором несе відповідальність перед замовником за доставку товару.

Документом, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006 "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів".

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція), така застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції "транспортний засіб" означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19 вересня 1949 року.

За приписами ст. 3 Конвенції, для її цілей, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ст. 9 Конвенції, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки.

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Згідно з п.п. 1, 2 ст. 30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Якщо стан вантажу був належним чином перевірений одержувачем та перевізником, докази, що суперечать результатам цієї перевірки, допускаються тільки у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними і за умови, що одержувач належним чином зробив перевізнику заяву у письмовій формі протягом семи днів від дня перевірки, виключаючи недільні та святкові дні.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, наданої на підтвердження перевезення вантажу, одержувачем значиться Viva Farm LLP, проте, 31.12.2013 товар було отримано складом тимчасового зберігання ТОО "Меркур Кастром ЛТД", де його і вивантажено, без зауважень.

Як встановлено Судом, для перевезення товару (феротитану) за маршрутом: м. Дніпро, Україна - м. Роттердам, Нідерланди Товариством з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Камаз-Транс-Сервіс».

Під час завантаження автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_2, належного ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс», водієм транспортного засобу ОСОБА_4 та директором ТОВ «Тайнекс» ОСОБА_5 підписано пакувальний лист № 2017-3 від 23.10.2017, акт зважування від 23.10.2017 та товарно-транспортну накладну № 171004 від 23.10.2017 без зауважень.

При цьому, як вбачається з відомостей акту зважування від 23.10.2017, в автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4, завантажено феротитан в кількості 20 біг-бегів загальною вагою брутто 20,033 т, загальною вагою нетто 20,00 т., всі біг-беги опломбовані.

Факт відправлення вказаного вантажу Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЙНЕКС» (вантажовідправник) підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 66054 від 24.10.2017.

Вантаж було отримано вантажоодержувачем - «C.Steinweg Handelsveem BV», Rotterdam, 07.11.2017 без будь-яких заяв, претензій чи зауважень, що підтверджується скріпленням печаткою вказаного підприємства у накладній в графі "вантаж одержано".

Проте, лише 04.12.2017, тобто майже через місяць після доставки товару, «ATG Production Gmbh» звернулось з листом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» про те, що при відкритті всіх двадцяти запломбованих мішків з товаром представником інспекції було виявлено наявність чужорідних домішок, які не відповідають феротитану.

Отже, відповідно до вимог ст. 30 Конвенції факт отримання одержувачем вантажу, яким у накладній визначено «C.Steinweg Handelsveem BV», є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній.

При цьому, у Акті № 415686 про взяття проб (зразків) товарів 25.10.2017 Відділом митного оформлення № 1 митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС з метою встановлення характеристик товару, визначальних для класифікації згідно УКТЗЕД взято проби (зразки) товару - феротитану марки ФТи70С05 згідно ДСТУ/ГОСТ 4761:2009 у кількості 2 пакетів.

Згідно з Висновком № 142008200-1125 від 27.10.2017, складеним Дніпропетровським відділом з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, надана на дослідження проба товару, заявлена як феротитан марки ФТи70С05 за означеним хімічним складом (з урахуванням метрологічних властивостей приладу) відповідає сплаву на основі титану та заліза.

Відповідно до п. 8.3.4 Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.10.2017, під час проведення часткового митного огляду встановлено, що у вантажному відсіку знаходиться 20 великих мішків білого кольору. На мішках відсутнє будь-яке маркування. У вскритих мішках знаходяться різні за розміром та формою куски сірого кольору з металевим блиском. На поверхні деяких кусків незначні забруднення.

Проте, Суд зазначає, що згідно з п.п. 8.3.1, 8.3.2, 8.3.3 у вказаному Акті не встановлено невідповідність характеристик товару даним, зазначеним у графах митної декларації 6, 31, 35, 38.

При цьому, Суд звертає увагу, що інспектором митного органу здійснювався огляд лише двох мішків з товаром.

Більше того, Висновком Дніпропетровського відділом з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 142008200-1125 від 27.10.2017 підтверджено, що надана на дослідження проба товару, заявлена як феротитан марки ФТи70С05 за означеним хімічним складом (з урахуванням метрологічних властивостей приладу) відповідає сплаву на основі титану та заліза. Визначений якісний хімічний склад наданих на дослідження проб не суперечить ознакам феросплавів (феротитану).

Відтак, оцінивши вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Вана-Транс Плюс» зобов'язань за Договором № 1008 на транспортно-експедиційне обслуговування при перевезенні вантажів в міжнародному автомобільному сполученні, яке стало безпосереднім наслідком завдання збитків позивачеві.

Окрім того, Суд не приймає його в якості належних доказів відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України подані позивачем документи, що складені іноземною мовою без супроводження їх перекладом на українську мову, оскільки це позбавляє Суд можливості встановити на підставі них обставини, які входять в предмет доказування.

Отже, на підставі викладеного Суд зазначає, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в неналежному виконанні договірних обов'язків, та завданими збитками, не обґрунтовано розмір цих збитків, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 1 258 346,48 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.10.2018

Суддя Т.Ю. Трофименко