Ухвала суду № 77038155, 09.10.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 230/7716/13-ц

Провадження №2-в/219/46/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року. Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Радченко Л.А.,

при секретарі Лосинської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бахмута матеріали цивільної справи за ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/7716/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла ухвала Верховного Суду від 23 липня 2018 року, згідно якої, направлені до Артемівського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23277ск18 у справі № 230/7716/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромдля відновлення втраченого судового провадження, посилаючись на те, що у липні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із зазначеним вище позовом. Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 лютого 2014 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. У лютому 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на зазначені судові рішення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2014 року касаційне провадження в зазначеній справі відкрито, з Єнакіївського міського суду Донецької області витребувано цивільну справу № 230/7716/13-ц. Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листами Артемівського міськрайонного суду Донецької області, оскільки Єнакіївський міський суд Донецької області знаходиться на території проведення операції об'єднаних сил Збройних Сил України, тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.

Підпунктом 20 пункту 1 розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, якщо суд, до юрисдикції якого відповідно до вимог процесуального закону відноситься вирішення питання про відновлення втраченого провадження, знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченого провадження здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або Законом України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».

Відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 вересня 2014 року № 27/0/38-14 «Про визначення територіальної підсудності справ» територіальну підсудність справ Єнакіївського міського суду Донецької області змінено й визначено територіальну підсудність справ за Артемівським міським судом Донецької області.

Касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами передано до Верховного Суду, однак відсутність судової справи унеможливлює її розгляд. З огляду на викладені обставини є підстави вважати, що судове провадження в зазначеній справі втрачене.

Згідно зі статтями 489 і 490 ЦПК України втрачене судове провадження в цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Для вирішення цивільної справи та ефективного захисту порушених, оспорюваних прав та інтересів учасників справи є необхідність відновити втрачене судове провадження за ініціативою Верховного Суду. При цьому Верховний Суд є не стороною у справі, а є судовим органом, який здійснює правосуддя у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. У зв'язку з цим він не може брати участь у розгляді питання про відновлення втраченого судового провадження, а місцевий суд при виконанні цієї ухвали повинен керуватися вимогами статей 493-494 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача у відновлюваній справі - ПАТ КБ «ПриватБанк» не з"явився, про час розгляду справи був повідомлений відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, заява про відкладення розгляду справи не надійшла, тому, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутність.

Відповідач у відновлювальній справі ОСОБА_1 в судове засідання не з,явилась, була повідомлена про час розгляду справи через оголошення на WEB сайті Артемівського міськрайонного суду Донецької області, заява про відкладення розгляду справи не надійшла, тому, суд вважає можливим розглянути справу у її відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що зібраних матеріалів достатньо для відновлення втраченого провадження в частині рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20.11.2013року та ухвали Апеляційного суду Донецької області від 13.02.2014р.

Нормами ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено період проведення антитерористичної операції як час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; визначено територію проведення антитерористичної операції як територію України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р. (зі змінами) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в тому числі м.Єнакієве Донецької області.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» в районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок; на вимогу керівників учасників антитерористичної операції підприємства, установи та організації, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, частково або повністю припиняють свою роботу.

Цивільні справи, що перебували в архіві Єнакіївського міського суду Донецької області, у зв"язку із дією розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року щодо зміни територіальної підсудності справ, на зберігання до Артемівського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

Виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному законодавству, суд за таких обставин вважає встановленим, що цивільна справа № 230/7716/13-ц, провадження № 2/230/1990/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, була втрачена.

Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

Згідно зі ст.493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

У зв'язку з цим слід визнати, що відновлення втраченого провадження це є відтворення в документах судового провадження. Тобто, безпосереднім об'єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи.

Відповідно до ст. 494 ЦПК України передбачено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз’яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Після набрання законної сили ухвалою суду, визначеною частиною третьою цієї статті, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження за касаційною скаргою у справі, провадження у якій втрачено.

З метою розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження Верховним судом надана копія рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року, з відміткою суду про те, що рішення набуло законної сили 13.02.2014р.; копія ухвали Апеляційного суду Донецької області від 13.02.2014року ( а.с.8-10,11-13).

Крім того, судом за допомогою автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» з Єдиного державного реєстру судових рішень роздрукована електронна копія рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2014 року ( справа № 230/7716/13-ц, 2/230/1990/2013 ) (а.с.26-27), зміст якого повністю відповідає дослідженим у судовому засіданні доказом, а саме, рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 20.11.2014року, згідно з яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовлено.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що наявні в справі про відновлення втраченого провадження копії документів на думку суду є належними та достатніми для відновлення втраченого провадження в частині відновлення рішення суду, суд, перевіривши зібрані матеріали, вважає, що ухвала Верховного суду від 23 липня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/7716/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 260,488-495 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Ухвалу Верховного суду від 23 липня 2018 року про відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі № 230/7716/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Відновити втрачене судове провадження по цивільній справі № 230/7716/13-ц, провадження № 2/230/1990/2013 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині:

рішення Єнакіївського міського суду Донецької област суду від 20 листопада 2013 року такого змісту:

«

Справа № 230/7716/13-ц

№ провадження: 2/230/1990/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2013 року. Єнакіївський міський суд Донецької області у складі: судді Подколзіна В.М. при секретарі Маліхової Н.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Єнакієве справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк” до ОСОБА_1 „Про стягнення заборгованості по кредиту ”, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 42 412,79 грн. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що 16.05.2007 р. відповідач отримала кредит у сумі 2700 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість. Посилаючись на викладене, позивач просив про стягнення кредитної заборгованості, а саме 1 755,49 грн. заборгованість за кредитом, 15 103,07 – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 040,43 – заборгованість з комісії за користування кредитом, 22 017,95 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором, 500 грн. фіксованого штрафу та 1 995,85 грн. штрафу в процентному відношенні до заборгованості, а всього на суму 42 412,79 грн.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що дійсно отримувала зазначений кредит на строк до 16 травня 2009 року (тобто на два роки). Вважає, що позивач пропустив встановлений законодавством трирічний строк позовної давності, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 згідно із кредитним договором № GOXRRX07076855 від 16.05.2007 року отримала у позивача кредит у сумі 2700грн. на строк до 16.05.2009 р.

Суд вважає, що письмова форма кредитного договору № GOXRRX07076855 від 16.05.2007 року дотримана, сторонами договір підписаний і містить певні умови кредитування.

Разом з тим Умови надання кредиту відповідачці, підписані тільки головою правління ПАТ КБ «Приватбанк», не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису, а також не мається жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності Умов надання кредиту від договору GOXRRX07076855 від 16.05.2007 року.

У відповідності із ч.1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Так, як договору про збільшення строку позовної давності укладеного у письмовій формі між сторонами немає а Умови до Договору GOXRRX07076855 від 16.05.2007 на які посилається позивач не мають жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності від Договору GOXRRX07076855 від 16.05.2007р., суд не приймає до уваги ствердження позивача на те, що банком отримана згода відповідачки на збільшення строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст.261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст.266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Строк дії кредитного договору GOXRRX07076855 від 16.05.2007року закінчився 16.05.2009 р. , тобто кінцевий термін повернення кредиту встановлений 16.05.2009 року. З цієї дати повинен відраховуватись трирічний строк позовної давності, тобто позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав не пізніше 16.05.2012 року, але звернувся 3 липня 2013р. Про існування заборгованості Позивач знав, що підтверджується розрахунком заборгованості. Ніяких заяв про поновлення строку позовної давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску від ПАТ КБ «ПриватБанк» до суду не надходило. Згідно ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживача» кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. Зазначена норма матеріального права була чинною як на час подання відповідачем заяви про одержання кредиту, так є чинною і на момент розгляду справи судом. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від заяви сторони у спорі. З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що позов ПриватБанку не підлягає задоволенню за спливом строку позовної давності.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною у п. 31 постанови від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Відповідно до ст.88 ЦПК України, у зв'язку з прийняттям судом рішення про відмову у позові, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 257, 258, 261, 267 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у позовних вимогах до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту у сумі 42 412,79 грн. та у стягненні судових витрат в сумі 424,13 грн. відмовити.

Вступну та резолютивну частину рішення оголошено 20 листопада 2013 року, повний текст рішення складено 25 листопада 2013 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд Донецької області в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя Подколзін В.М.»;

Ухвали Апеляційного суду Донецької област суду від 13 лютого 2014 року такого змісту:

« Єдиний унікальний номер 230/7716/13-ц

Номер провадження 22-ц/775/752/2014

Головуючий в 1 інстанції Подколзін В.М.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов'євої А.Г., суддів Азевича В.Б., Ларіної Н.О.,

при секретарі Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року банк звернувся з позовом до відповідачки про стягнення кредитної заборгованості за договором від 16.05.2007 року на загальну суму 42 412,79 грн.

Відповідачка заперечувала проти позову та просила суд застосувати строк позовної давності.

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

На вказане рішення суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що суд першої інстанції помилково застосував встановлену законом позовну давність в три роки та на підставі ст. 257 ЦПК України відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначає, що суд не врахував тієї обставини, що сторони в письмовій формі домовились про збільшення строку позовної давності за кредитним договором.

Представник банку ОСОБА_2 підтримав доводи скарги.

Відповідачка просила її відхилити.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і здишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з одержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно із кредитним договором № GOXRRX07076855 від 16.05.2007 року отримала в Приватбанку кредит у сумі 2700 грн. на строк до 16.05.2009 року.

Умови надання кредиту відповідачу підписані тільки головою правління ПАТ КБ «ПриватБанк», не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підписання, а також не мається жодної ідентифікуючої ознаки на предмет невід'ємності Умов надання кредиту від договору № GOXRRX07076855 від 16.05.2007 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції виходив з того, що строк дії кредитного договору від 16.05.2007 року закінчився 16.05.2009 року - кінцевий строк повернення споживчого кредиту та в трьохрічний строк з цієї дати банк повинен був звернутися до суду за захистом свого права, тобто не пізніше 16.05.2012 року. Оскільки позивач звернувся з позовом 03 липня 2013 року та не ставив питання про поновлення строку давності з обґрунтуванням поважності причин його пропуску суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Даний висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ґрунтується на обставинах справи.

Статтями 256, 257 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 259 ЦК України передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за Домовленістю сторін.

Згідно абзацу першому частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено ст. 253 та ч.3 ст.254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У даному випадку дії строк виконання зобов'язань встановлений кредитним Договором, а саме кредит надавався на 24 місяці - з 16.05.2007 року по 16.05.2009 року, тобто перебіг строку позовної давності почався з 17 травня 2009 року.

Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Представником банку апеляційному суду надані Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт»), затверджені наказом Правління ПриватБанку від 21.03.2006 року №391, що діяли на момент укладання кредитного договору. Вказаними Умовами не передбачений збільшений строк позовної давності.

Наявні в матеріалах справи Умови, в яких пунктом 1.7.31 встановлено збільшений строк позовної давності - 50 років, були прийняті пізніше, (а. с. 8 - 17) Посилання в кредитному договору на відповідні пункти Умов не співпадають з положеннями цих Умов, а відсилають до Умов, що затверджені наказом від 21.03.2006 року №391. (а. с. 61 - 65).

В ході слухання справи відповідачка подавала заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 24).

З врахуванням того, що банк звернувся до суду 03 липня 2013 року, трирічний строк позовної давності сплив 17 травня 2012 року, а позивач не ставив питання про поновлення цього строку, тому суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі, умовах кредитного договору і обставинах справи, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303 ч. 1, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: ».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п,ятнадцяти днів з дня її проголошення до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п,ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, як така, що постановлена при розгляді справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Л.А. Радченко