Рішення № 77035794, 03.10.2018, Оболонський районний суд міста Києва

03.10.2018 Справа № 756/4741/17

Унікальний 756/4741/17

Провадження №2/756/920/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 жовтня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Луценко О.М.

за участі секретаря - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада, про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_2, третя особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада, про визнання права власності за набувальною давністю та просив судпросив визнати за ним право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами, зазначений на плані літерою «А», житловою площею 40,80кв.м., сараєм літ. В, сараєм літ. Г, сараєм літ. Д, сараєм літ. Ж, сараєм літ. З, погребом літ. Ж, гаражем літ. К, сараєм літ. Л., по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1691кв.м., та лишки 1303кв.м., а всього 2994 кв. м. у відповідності до технічного паспорта на житловий Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 22.08.2005року.

Свої вимоги мотивує наступним, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дідусь ОСОБА_5.

За життя померлий ОСОБА_5 перебував з 27.02.1970 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6. Після одруження дід та мачуха разом проживали за адресою АДРЕСА_1. Вказаний будинок належав ОСОБА_6 Оскільки дід та його дружина були люди похилого віку, батько позивача ОСОБА_7 з 1978 року проживав разом з ними та допомагав їм по господарству. За час життя ОСОБА_8 надала дозвіл побудувати гараж для автомобіля мого батька на своїй земельній ділянці.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6. після смерті якої залишився будинок, за адресою АДРЕСА_1.

Після смерті мачухи в даному будинку весь час проживав батько позивача ОСОБА_7, який фактично прийняв спадщину та продовжував користуватися будинком та збудованим гаражем. У травні 2011 року сталася пожежа і будинок був пошкоджений та підлягав ремонту.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивача ОСОБА_7.

Після смерті батька позивач фактично прийняв спадщину та продовжував користуватися будинком та збудованим гаражем та до теперішнього часу користується земельною ділянкою. Таким чином протягом останніх років він підтримує будинок у належному технічному стані, обробляє земельну ділянку, несе витрати на його утримання.

Вважає, що відповідно до положень ст. 344 ЦК України набув власності на вказаний спірний будинок, тому звернувся з даним позовом до суду.

Позивач та його представник у судовому засіданні, кожен окремо позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову заперечив посилаючись на його необґрунтованість.

Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з'явилася про дату, день та час повідомлена належним чином. До судового засідання надали письмові заперечення, які знаходяться в матеріалах справи.

Третя особа представник ОСОБА_4 в судовому засіданні проти наданого позову заперечив посилаючись на його необґрунтованість.

Третя особа Київська міська рада до судового засідання не з'явилася про дату, день та час повідомлена належним чином. До судового засідання надали письмові заперечення, які знаходяться в матеріалах справи.

Вислухавши позивача та його представника, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, визначені у главі 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК). (п. 9 Постанови)

Враховуючи положення статей 335, 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_1 (а.с. 16), який за життя перебував у зареєстрованому шлюбі з 31.03.2017 року з ОСОБА_6 (а.с. 13-15).

Померлий ОСОБА_5 разом з дружиною ОСОБА_6 проживали в житловому будину, який належав ОСОБА_6( а.с.18-21) за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мачуха батька позивача.

За життя ОСОБА_6 склала заповіт на все своє майно на ім'я ОСОБА_3.

20.04.1999року ОСОБА_3 у першій Київській державній нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

В подальшому 26.09.2003року ОСОБА_3, згідно договору купівлі- прожажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. зазначений будинок з господарськими та побутовими будівлями, гаражем продала відповідачу ОСОБА_2

ОСОБА_2 є власником житлового будинку з належними до нього спорудами, а також земельної ділянки, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 23.06.2004р.( а.с.101) та договору купівлі -продажу житлового будинку від 26.09.2003р.( а.с. 102-103).

Після придбання майна в 2003 році будинок та інші споруди були в непридатному стані для проживання, тому відповідач вирішив здійснити реконструкцію. Згідно розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації №444 від 04.05.2006р. реконструкція будинку була дозволена.

В 2007 р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації було затверджено Архітектурно- планувальне завдання № 07-0722.

06.12.2006р. ОСОБА_2 отримав будівельний паспорт на будівництво індивідуального) садибного) житлового будинку по АДРЕСА_1.

16.12.2006р. між ПАТ « Київенерго» та ОСОБА_2 було укладено договір № С2-769/16/69914 про приєднання до електричних мереж. В березні 2017року укладено договір про користування електричною енергією №05253012514 між ПАТ « Київенерго» та ОСОБА_2

Відповідно до квитанції №1382 від 26.02.2009р., ОСОБА_2 сплачував земельний податок за земельну ділянку.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 з моменту придбання з 2003р. володіє та користується житловим будинком з належними до нього спорудами, а також земельною ділянкою, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, а позивач та його батько з 2003року не мають жодного відношення до даного майна.

Окрім того 28.05.2011року за адресою АДРЕСА_1 відбулася пожежа, яка остаточно знищила будинок.

Як, вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.06.2001р.- Під час виїзду за даним повідомленням було виявлено осередок займання вогню на землі біля покинутого будинку за адресою Новікова- Прибоя,6. перевіркою встановлено, що будинок за вищевказаною адресою та прилегла територія до нього знаходяться в занедбаному стані, захаращені сміттям та бур'яном. Будинок для проживання непридатний так, як знаходиться в напівзруйнованому стані.»

Таким чином, ОСОБА_7 покійний батько позивача не приймав спадщину та не проживав у вказаному будинку після смерті своєї мачухи ОСОБА_6 та до 2010року не цікавився вказаним будинком і не приймав участі в його утриманні, окрім того з травня 2011р. будинок був зруйнований та не придатний для проживання, тому з того часу будинок не є об'єктом права власності, що не уможливлює застосування положень ст..344ЦК України.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності і взаємному зв*язку, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог належними і допустимими доказами та необхідність відмовити в позові.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, п. 9 ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, Київська міська рада, про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя О.М. Луценко