Рішення № 77035448, 24.09.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/536/18

Справа №754/3576/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2018 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

представника позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Скайд", ОСОБА_6, про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв?язку з дорожньо-транспортною пригодою, мотивуючи свої вимоги тим, що 07.05.2016 року на пр. Ватутіна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Фольксваген д\н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, що належить позивачці ОСОБА_5, та автомобілем Фіат д\н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3 Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3 В результаті ДТП автомобіль Фольксваген отримав механічні пошкодження, а позивачу завдано матеріальні збитки у розмірі 34255, 86 грн. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фіат була застрахована в СК «Скайд» відповідно до поліса від 15.09.2015 року із строком дії до 15.09.2016 року. Після настання страхової події позивачка звернулася до Страхової компанії із заявою про вилату страхового відшкодування, однак до цього часу виплату грошових коштів не здійснено. Враховуючи те, що відповідачі добровільно не бажають відшкодувати завдану шкоду, позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачки суму матеріальних збитків у розмірі 34255, 86 грн., моральну шкоду у розмірі 5000, 00 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.09.2017 року позовні вимоги ОСОБА_5 до ПрАТ «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди залишено без розгляду.

21.11.2017 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_3, відповідно до яких він просить у задоволенні позову відмовити. Заперечення мотивовані тим, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фіат була застрахована у Страховій компанії, яка і повинна відшкодувати завдані збитки. Крім того, розмір шкоди, що був визначений, не відповідає дійсності, оскільки є завищеним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2017 року частково задоволено заяву представника позивача і накладено арешт на автомобіль Фольксваген, що належить ОСОБА_3

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 21.11.2017 року задоволено клопотання представника відповідача і призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2018 року провадження у справі відновлено.

19.03.2018 року до суду надійшли заперечення представника відповідача ОСОБА_3 на позов, що мотивовані тим, що розмір матеріальної шкоди не відповідає дійсності, оскільки є завищеним.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2018 року задоволено клопотання представника відповідача і призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.06.2018 року провадження у справі відновлено.

У судовому засіданні представники позивачки повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити з підстав, зазначених у запереченнях.

Представник третьої особи - Страхової компанії - у судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Третя особа - ОСОБА_6 - у судове засідання не з"явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки не повідомила. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності третьої особи, за наявних у справі матеріалів.

Вислухавши пояснення представників позивачки, відповідача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 07.05.2016 року на пр. Ватутіна у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода між автомобілем Фольксваген д\н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_6, що належить позивачці ОСОБА_5, та автомобілем Фіат д\н НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3

Дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_3, який допустив порушення Правил дорожнього руху, що підтверджується зібраними та дослідженими доказами, зокрема, постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 21.06.2016 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є бзпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.

Таким чином, суд вважає, що обов'язок щодо відшкодування завданої позивачці шкоди, покладається на винну особу, а саме відповідача ОСОБА_3

Що стосується заперечень відповідача про безпідставність заявлених до нього вимог та необхідність звернення до Страхової компанії, то слід зазначити наступне.

З письмових матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Фіат була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Скайд», згідно полісу від 15.09.2015 року із строком дії до 15.09.2016 року.

Позивачка в установленому законом порядку звернулася до Страхової компанії «Скайд» із заявою про виплату страхового відшкодування, але до цього часу грошові кошти їй не виплачені.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України № 6-725цс16 від 14.09.2016 року, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані із відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно із ст. 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов Договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана із смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховик заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник тастраховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (в договірному зобов'яза'ні ним є страховик).

Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зхобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснння страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим ждя неї (ч. 2 ст. 14 ЦК).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ч. 1 та 4 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахнок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору наоежить право вимоги в обох видаї зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоду, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

З наведеного можна зробити переконливий висновок про те, що саме позивач обирає, до якого звертатися із вимогою про відшкодування шкоди - до особи, яка завдала шкоду, або до страхової компанії, де вказана особа застрахувала свою цивільну відповідальність.

Таким чином, заперечення відповідача щодо того, що позивач обрав невірний спосіб захисту свого порушеного права, є безпідставними та необгрунтованими.

Що стосується розміру шкоди, що підлягає стягненню, то судом встановлено наступне.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2166/15 від 18.07.2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля Фолькс ваген становить 34255, 86 грн.

Враховуючи те, що відповідач заперечував проти розміру шкоди, що був визначений у Звіті, судом було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Відповідно до Висновку експертів за резульататми проведення комісійної судової автотоварознавчої експертизи від 20.06.2018 року № 7901/18-54 вартість відновлювального ремонту автомобіля Фольксваген, що належить позивачці, становить 32264, 53 грн., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Фольксваген, становить 15044,52 грн.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

Як встановлено при розгляді справи, на даний час автомобіль Фольксваген не відновлений, перебуває у такому ж стані, як і на момент ДТП, вимога про відшкодування шкоди заявлена до особи, яказавдала шкоду, а тому суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки підлягає стягненню вартість відновлювального ремонту у розмірі 32264, 53 грн., відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачці діями відповідача ОСОБА_3 було завдано моральну шкоду, що виразилася в тому, що вона перенесла великий стрес, втратила душевний спокій, тривалий час не мала можливості використовувати автомобіль, витрачала багато часу на оформлення відповідних документів по ДТП, але при цьому суд вважає визначений позивачкою розмір моральної шкоди завищеним і становить 1000, 00 грн., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позивачкою наведено достатньо доказів на підтвердження підстав для стягнення завданої їй шкоди з відповідача ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 979, 990, 1166, 1167, 1187 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Скайд", ОСОБА_6, про відшкодування шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту у розмірі 32264, 53 грн., моральну шкоду у розмірі 1000, 00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивачка - ОСОБА_5, ІПН НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_2.

Третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Скайд», адреса: м. Київ, вул. Костянтинівська, 22/17.

Третя особа - ОСОБА_6, адреса: АДРЕСА_1.

Повний текст рішення виготовлений 09 жовтня 2018 року.

Головуючий: