Ухвала суду № 77033412, 09.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/8689/18

н/п 1-кс/640/11037/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Колесник С.А.,

при секретарі - Ашрафовій І.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

09.10.2018 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1, погоджене з прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_2, у якому слідчий просить накласти арешт на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка в теперішній час належить на праві приватної власності ОСОБА_3. З метою забезпечення арешту майна, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, в зв’язку із тим, що власник помер, слідчий просить розглянути дане клопотання без повідомлення власника майна.

На обгрунтування клопотання слідчий вказує, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018220000000452, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05.05.2018 за фактами десяти епізодів шахрайських заволодінь квартирами в м. Харкові та замахів на такі заволодіння за ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Так, досудовим розслідуванням встановлено, що 19.04.2017 невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою № 154 по вулиці Богомольця Академіка, 29 в м. Харкові шляхом підроблення правовстановлюючих документів, яка належала померлій 15.09.2016 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованій та проживаючій при житті за вищезазначеною адресою.

Слідчий вказує, що договір купівлі-продажу був посвідчений від імені померлого на той час власника квартири, вказане свідчить про відсутність волевиявлення власника квартири на її продаж та вказує на те, що невстановлені особи шахрайським шляхом заволоділи квартирою померлого.

Слідчий зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 в теперішній час належить ОСОБА_3.

З метою виключення можливості протиправно розпорядитись квартирою № 154 по вулиці Богомольця Академіка, 29 в м. Харкові, оскільки її подальше відчуження унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, до моменту закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню, для виконання можливих рішень суду в частині забезпечення цивільного позову, повернення права власності на нерухомість законним володільцям, а також враховуючи те, що зазначена квартира є предметом злочину, який вчиняється, з метою збереження речового доказу, необхідно накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Орган досудового розслідування вказує, що в матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що у разі неприйняття рішення про заборону розпоряджатися квартирою може призвести до втрати відповідного майна (зміни власника нерухомого майна), що в подальшому унеможливить відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В судове засідання слідчий не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання. 09.10.2018 старший слідчий слідчого СУ ГУ НП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вказав, що клопотання підтримує, просить його задовольнити.

Оскільки сторона кримінального провадження, яка звернулась з клопотанням, довела наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке не було тимчасово вилучене, власником може бути відчужене, з метою забезпечення арешту майна, відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, дане клопотання розглядається слідчим суддею без повідомлення власника майна.

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що СУ ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018220000000452 від 05.05.2018 за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Слідчим доведено, що вищевказана квартира, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

За вказаних слідчим у клопотанні обставин, які внесені до ЄРДР та на теперішній час здійснюється досудове розслідування, вказана квартира може бути об’єктом кримінально протиправних дій, або набута кримінально протиправним шляхом.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 139267929 квартира за адресою: АДРЕСА_2 належить ОСОБА_3.

Тому, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий довів слідчому судді необхідність арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя при задоволенні клопотання про арешт майна, зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.

Враховуючи вказану вимогу КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне заборонити власнику квартири 154, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Богомольця, буд. 29, - ОСОБА_3, відчуження вказаної квартири, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст. 107 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 107, 132, 167, 170-173, 309, 372, КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 про арешт майна по кримінальному провадженню за № 12018220000000452 від 05.05.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України, – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно (квартиру) № 154 по вул. Академіка Богомольця, буд. 29 в м. Харкові, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3, шляхом заборони її відчуження, – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя Колесник С.А.