Рішення № 77027128, 13.08.2018, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3560/17

Провадження № 2/545/263/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі : головуючого – судді : Гальченко О.О.,

при секретарі : Лисенко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка 30.11.2017 року звернулася до суду із позовом до відповідача про стягнення страхового ввідшкодування, мотивуючи тим, що ст. 110 ЦПК Ураїни, яка визначає підсудність справ за вибором позивача, ч. 6 передбачено, що позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

22.09.2016 р. в 18.30 год. В с. Супруніка Полтавського району по вул. К.Шосе, 1 А ( на парковці біля магазину «METRO») сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, належним на праві власності їй, під керуванням гр. ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням гр. ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень, в результаті чого їйі було заподіяно матеріальну шкоду у сумі 14 458,55 грн., що підтверждується рахунком на оплату ТОВ “Компанія “ОСОБА_4” № НОМЕР_3.

Ст. 33.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих ( загиблих ) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про ДТП без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до вказаної статті на місці скоєння ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, згідно якого водій «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_3 визнав себе винним у скоєнні ДТП.

Цивільно — правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ТДВ СК «Альфа-Гарант».

ТДВ СК «Альфа-гарант» було повідомлено про вказане ДТП 22.09.2016 року, що підтверджується листом № 12/211 від 20.01.2017 р.

27.09.2016 року водієм «Mercedes-benz» д.н.з. НОМЕР_5 - ОСОБА_2 також було повідомлено відповідача про дане ДТП, що також підтверджується листом ТДВ СК «Альфа-гарант» № 12/211 від 20.01.2017 р.

Даним листом їй було відмовлено у виплаті страхового відшкодування в результаті ДТП, яке сталося 22.09.2016 р.

Після отримання відмови у виплаті страхового відшкодування з боку ТДВ СК «Альфа-гаран», вона звернулася із заявою до Моторно ( транспортного ) страхового бюро України та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в результаті чого було отримано відповідь із рекомендацією звернутися до суду.

Ст. 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний :

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2)протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові;

3)у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Ст. 999 ЦК України передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи ( обов'язкове страхування ). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Ст. 6 даного закону визначено, що страховим випадком є дорожньо- транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.

Ст. 22.1. вищевказаного закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.

Ст. 29 вищевказазначеного закону прередбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Ст. 36.1. даного закону визначено, що страховик ( у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування ( регламентної виплати ). Рішення про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування ( регламентної виплати ) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати ( регламентної виплати ) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За змістом Закону № 1961-ІУ ( ст. 9, 22-31, 35, 36 ) настання страхового випадку ( скоєння дорожньо-транспортної пригоди ) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд ( ч. 1 ст. 12 ЦК України ). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї ( ч. 2 ст. 14 ЦК України ).

Таким чином, потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав. ( Правова позиція викладена у постанові ВСУ № 6-2808цс15 від 20.01.2016 р. )

Згідно ч. 1 та 4 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права : а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав. ( Правова позиція викладена у постанові ВСУ № 6-954цс16 від 26.10.2016 р. )

Таким чином, правила регулювання деліктних зобов’язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов’язок.

Прорхала стягнути із ТОВ СК «Альфа-Гарант» ( код 2382598, 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, код картки платника податків НОМЕР_6, НОМЕР_7 виданий 12.08.2002 р. Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області ) 14 458,55 грн. страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 640 грн. судового збору.

В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_5 ( а. с. 16 т. 1 ) позов підтримав із викладених в ньому підстав, надавши існуючі докази на його доведення. Заперечив відзив на позов представника відповідача а. с. ( 89 – 94 т. 1 ), надавши суду відповідь на вівдзив ( а. с. 167 – 168 т. 1 ), посилаючись на бездіяльність страхової компанії при зверненні із заявами та скаргами внаслідок ДТП згідно вимог чинного законодавства. А щодо позиції представника відповідача висловленої ним по позову, то вважав, що це є зловживання правами.

Представник відповідача - ОСОБА_6 ( а. с. 178 т. 1 ) тривалий час в засідання не з»являвся, надаючи численні письмові клопотання про проведення судових засідань в режимі відеконференції, чим безпідставно затягував розгляд справи по суті, в засіданні позов не визнав, підтримавши свій відзив на позов ( а. с. 89 – 94 т. 1 ), де спочатку зазаначив про відсутність належних доказів у позивачки щодо вартості віновного ремонту автомобіля внаслідок ДТП, визначивши свій розмір заподіяної шкоди у сумі 8 83 грн., а потім взагалі поставив під сумнів сам факт ДТП та вважав за необхідне його доведення безпосередньо в судовому засіданні. На підтвердження своєї позиції надав суду докази до відзиву ( а. с. 96 – 153 т. 1 ).

Третя ососба, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 в судові засіддання не з»явився, хоча зазаделегіть повідомлявся належним чином про день та час розгляду справи за відомою суду адресою його проживання, але кореспонденція поверталася на адресу суду з відмітками : «не вірна адреса», про що маються відповідні докази ( 47, 63 – 64, 74 – 75, 193, 201, 223, 243 т. 1, 14, 34 т. 2 ). Тому, суд за згоди сторін, протокольно ухвалив про розгляд справи по суті у відсутності третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на підставі наданих доказів в матеріалах справи.

Судом встановленно всі обставини настання страхового випадку в даному ДТП відбувшогося між позивачкою та третьою особою згідно обставин описаних в позові, про що стороною надані можливі докази і вони доводяться матеріалаами справи на а. с. 7, 9 – 15, 26 – 45, 96 – 153 т. 1 ).

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши докази. Якими обргунтовується позов та відзив на позов з додатками, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із підстав вказаних та доведених позивачкою у позові на підставі наведених норм діючого законодавства. Але, суд вважає, що в даному випадку, наданий позивачкою рахунок на оплату такого відшкодування не є належно визначеним розміром страхового відшкодування внаслідок ДТП із підстав вказаних представником відповідача. Враховуючи, що відповідач надав висновок про вартість майна з визначенням розміру такої шкоди та він не оспорений стороною позивачки, то суд вважає, що у разі настання даного страхового випадку необхідно стягнути саме цей розмір страхового відшкодування та відпровідно до задоволеної витмоги і розмір судового збору. З огляду на норми діючого законодавства, то встановлення факту ДТП в даному випадку не передбачено чинним законодавством.

Керуючись ст. 12, 13, 43, 49, 81, 89, 141, 175 ч. 3, 258, 264 ЦПК України, ст. 11, 636, 998, 999, 1194 ЦК України, ст. 3, 6, 22.1., 29, 33.2., 36.1. Закону України «Про обов»язкове страхування відповідальності наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ТДВ Страхова Компанія «Альфа-Гарант» про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

Стягнути з ТДВ Страховіа Компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування внаслідок ДТП у сумі 8 839 гривень та понесені судові витрати у сумі 391,25 гривень.

В решті вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення надруковано суддею в нарадчій кімнаті та є оригіналом.

Суддя: ОСОБА_7