Рішення № 77026889, 08.10.2018, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/617/18

Номер провадження 2/540/265/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2018 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого – судді Косик С.М.

за участю секретаря Ткач Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в :

у липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Машівського районного суду Полтавської області зі вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що з березня 2007 року вона постійно проживає та користується житловим будинком по вул. Лесі Українки, 10, в с. Калинівка Машівського району Полтавської області, який раніше належав ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які померли і їхніми спадкоємцями є син – ОСОБА_2, який спадщину після смерті батьків не прийняв. Позивач стверджує, що саме з його відому та дозволу вона стала проживати у вказаному вище будинку, у якому проживає і дотепер. Ніяких документів на цей будинок попередні власники їй не передавали і їх немає, лише довідка сільської ради. Вважає, що вона більше 10 років добросовісно, відкрито і безперервно володіє цим будинком, що можуть підтвердити і сусіди. Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок з господарськими будівлями, що в с. Калинівка, вул. Лесі Українки,10, Машівського району Полтавської області.

У судове засідання учасники справи не з’явилися. Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат ОСОБА_5, подали заяви про розгляд справи без їх участі, підтримали пояснення, надані ними у судовому засіданні 31 серпня 2018 року, у якому позовні вимоги підтримували та просили їх задовольнити (а.с. 78-79). Представник відповідача - Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, направив заяву про розгляд справи без участі їх представника, проти позитивного вирішення заяви не заперечують (а.с. 57, 80). Третя особа - ОСОБА_2, направив заяву, у якій позов ОСОБА_1 визнає та просить його задовольнити, зазначив, що при житті його батьки – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, проживали в с. Калинівка Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, по вул. Лесу Українки, 10. У 2004 році батько помер, а матір він забрав до себе у Львівську область, де постійно проживає з сім’єю. В будинку з 2007 року стала проживати ОСОБА_1, з його сторони заперечень не було і немає зараз (а.с.70).

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 – позивач по справі, постійно проживає з 21.03.2007 р. без реєстрації в житловому будинку по вул. Лесі Українки, 10, Машівського Полтавської області, що стверджується довідкою виконавчого комітету Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області № 02-38/340 від 25.06.2018 р. (а.с. 19).

Як вбачається з акту обстеження житлово-побутових умов від 28.06.2018 р., депутатом ОСОБА_6, за участю - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, проведено обстеження житлово-побутових в житловому будинку № 10 по вул. Лесі Українки в с. Калинівка Машівського району Полтавської області. В акті зазначено, що за відомостями сільської ради у даному житловому будинку проживали ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4. 11.02.2004 р. помер ОСОБА_3, після чого його дружина ОСОБА_4 переїхала на проживання до свого сина - ОСОБА_2 у Львівську області і більше не поверталася в с. Калинівку Машівського району Полтавської області. Зі слів сусідів, в с. Калинівка Машівського району Полтавської області з 2007 року у вказаному будинку постійно проживали ОСОБА_1 – позивач по справі, зі своєю донькою ОСОБА_9М, користувалась житлом та земельною ділянкою, все підтримує в належному стані, систематично робить ремонт, садить огород, сплачує комунальні послуги (а.с. 6).

У листі (а.с 21) ОСОБА_2 зазначає, що він є сином померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, він є одним сином, а тому все майно належить йому, а тому він просить адвоката позитивно вирішити питання щодо будинку, де проживає ОСОБА_1 та надати їй право власності на жилий будинок з адресою с. Калинівка Машівського району Полтавської області.

Згідно довідки про смерть від 18.11.2009 р. № 1789 та копії свідоцтва про смерть - ОСОБА_4 померла 18.11.2008 р. (а.с. 22,25), відповідно до копії свідоцтва про смерть від 13.02.2004 р., ОСОБА_3 помер 11.02.2004 р. (а.с. 26).

За заповітом спадкодавця ОСОБА_3, він заповів все своє майно сину ОСОБА_2 (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, під час проживання у вищевказаному будинку, позивач сплачувала земельний податок за користування земельною ділянкою (а.с. 7,8,15,20).

Технічний паспорт на житловий будинок, що за адресою: с. Калинівка, вул. Лесі Українки, 10, Машівського району Полтавської області, виготовлений 04.07.2018 р. на замовлення ОСОБА_1 - позивача по справі, власником у ньому вказаний голова колгоспного двору ОСОБА_3 (а.с. 31-35).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

У частині першій статті 344 ЦК України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

При цьому необхідно виходити з того, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на вказані вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи, зокрема наявності фактичного, відкритого та безперервного володіння позивачем та членами її сім'ї нерухомим майном, з огляду на визнання відповідачем позову, яке є безумовним та не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а також враховуючи пояснення третьої особи ОСОБА_2, суд приймає визнання відповідачем позову та вбачає підстави для задоволення позовних вимог та визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на вказаний житловий будинок.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 355 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовну заяву ОСОБА_1 до Дмитрівської сільської ради Машівського району Полтавської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в с. Калинівка, по вул. Лесі Українки, 10, Машівського району Полтавської області, за набувальною давністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Бродниця Зарічненського району Рівненської області, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серія СР № 765871, виданий Дубровицьким РВ УМВС України в Рівненській області 06.11.2000 р., інші відомості відсутні.

Відповідач – Дмитрівська сільська рада Машівського району Полтавської області, місце знаходження: с. Дмитрівка, вул. Лесі Українки, 34, Машівського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21047388.

Третя особа – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за даними позовної заяви житель: с. Горбків, вул. В.Стуса, 48, Сокальського району Львівської області.

Суддя С. М. Косик