Ухвала суду № 77024696, 19.09.2018, Вишгородський районний суд Київської області

"19" вересня 2018 р. Справа № 363/1164/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого Рудюка О.Д.,

за участі секретаря Клименко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, -

ВСТАНОВИВ:

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням, в якому просить визначити частку майна боржника – ОСОБА_2, у майні яким він володіє спільно з іншими особами (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5В.), а саме: в квартирі №33 житлового будинку №6 по вулиці Михайла Грушевського у місті Вишгород Київської області, загальною площею 72,1 кв.м.(реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1621603). Обґрунтовуючи подання тим, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №51858176 по виконанню виконавчого листа Вишгородського районного суду Київської області від 05.04.2016 року №363/2503/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «САНАВА» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №10-29/2714 від 22.11.2006 року у розмірі 14 400 102,31 грн. У встановлений семиденний строк, для самостійного виконання рішення, боржник рішення не виконав, а тому головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 звернувся до суду.

Головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним, чином причини неявки суду невідомі.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним, чином причини неявки суду невідомі.

ОСОБА_2 та зацікавлені особи в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду невідомі.

Згідно до ч.2 ст.443 ЦПК України, неявка сторін і заінтересованих осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається, з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.08.2016 року ВП №51858176, винесеною заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №363/2503/15-ц виданого 05.04.2016 року Вишгородським районним судом Київської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «САВАНА» на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг №10-29/2714 від 22.11.2006 року у розмірі 14 400 102,31 грн.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 30.01.2018 року боржнику ОСОБА_2 на праві приватної спільної власності належить квартира №33 по вул. Михайла Грущшевського, в м. Вишгород, Вишгородського району, Київської області. Співвласниками вказаної квартири є також ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України, до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду. Зазначене конституційне положення відображено і у ст.18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положеннями ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконанню рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, порядок захисту прав стягувача, боржника та інших осіб у виконавчому провадженні унормовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.6 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно до ст.443 ЦПК України питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Відповідно до роз’яснень викладених у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», частка боржника у спільній власності з іншими особами визначається за поданням державного виконавця відповідно до положень законодавства, що регулює право власності. Такі подання мають розглядатися з додержанням вимог процесуального закону щодо допустимості засобів доказування.

Частиною 2 статті 370 ЦК України передбачено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

При вирішенні питання суд враховує, що виділ частки боржника із спільної сумісної власності у межах виконавчого провадження регулюється нормами цивільно-процесуального законодавства. При розгляді подання державного виконавця в порядку ст.443 ЦПК України вирішується питання не про виділ частки, що призводить до виділу її в натурі, припинення права спільної часткової власності на майно, а вирішується питання про визначення частки, що не є його поділом чи виділенням частки та не тягне за собою припинення права спільної часткової власності, а такий захід спрямований лише на забезпечення виконання рішення суду. Системне тлумачення положень вказаних норм дає підстави дійти висновку, що за результатами розгляду подання державного виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, суд постановляє ухвалу, в якій зазначається конкретне майно, що підлягає саме виділу. Власники, які вважають, що у зв'язку зі зверненням стягнення на майно боржника у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, порушені їх майнові права у виконавчому провадженні, у зв'язку з накладенням арешту на майно, мають право звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення його з-під арешту.

А тому, за таких умов суд приходить до переконання, що державним виконавцем надані належні і достатні докази, які свідчать про належність спірного майна на праві спільної сумісної власності боржнику, та як вбачається з матеріалів справи, у боржника відсутнє інше майно, на яке можна звернути стягнення, а тому подання підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.443 ЦПК України, статтями 1, 11, 32, 48, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-

УХВАЛИВ:

Подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - задовольнити.

Визначити частку майна боржника – ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), у майні яким він володіє спільно з іншими особами (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5), а саме: ? частину в квартирі №33 житлового будинку №6 по вулиці Михайла Грушевського у місті Вишгород Київської області, загальною площею 72,1 кв.м.(реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1621603).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя О.Д.Рудюк