Ухвала суду № 77024694, 04.10.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2018 Справа №607/17077/18

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

прокурора Білецького Ю.Ю.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010001266 від 13 травня 2018 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010001266 від 13 травня 2018 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України.

У судовому засіданні прокурор Білецький Ю.Ю. заявив клопотання про продовження застосованого відносно обвинуваченої ОСОБА_2 строку тримання під вартою терміном на 60 діб, оскільки строк застосування вказаного запобіжного заходу закінчується, та на даний час кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 перебуває на стадії судового розгляду. Крім того зазначає, що підстави для зміни обвинуваченій ОСОБА_2 запобіжного заходу на інший, не пов’язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки ризики на підставі яких останній було обрано відповідний захід забезпечення кримінального провадження продовжують існувати, зокрема, з огляду на санкцію статті обвинувачення ОСОБА_2 зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а більш м’який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить її належної поведінки та виконання покладених на неї процесуальних обов’язків.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, натомість заявила клопотання про зміну запобіжного заходу її підзахисній на цілодобовий домашній арешт. Захисник обґрунтовує своє клопотання тим, що достатнім для запобігання ризикам на які вказував прокурор при його продовженні буде більш м’який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт. Також звертає увагу на те, що ОСОБА_2 скаржиться на погіршення стану здоров’я, оскільки хворіє «жовтухою» та «гепатитом С», а у місцях попереднього ув’язнення не можливо пройти належного лікування при наявності таких захворювань.

Обвинувачена ОСОБА_2 підтримала клопотання свого захисника, та доповнила, що у зв’язку із її тривалим перебуванням у місцях ув’язнення стан здоров’я значно погіршився, через наявні у неї захворювання, які необхідно періодично підліковувати. Окрім цього пообіцяла сприяти суду у встановленні істини по кримінальному провадженні та будь-якого наміру ухилитися від суду або ж перешкоджати об’єктивному розгляду справи у неї немає.

Прокурор заперечив щодо задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3, оскільки вважає таке клопотання передчасним.

Суд, заслухавши клопотання прокурора та захисника ОСОБА_3, думку обвинуваченої, приходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 слід відмовити за його недоведеністю наявності обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою, а клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт слід задовольнити з наступних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ст. 201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та покладених на нього судом, чи про зміну способу їх виконання.

Згідно ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків - ст. 177 КПК України.

Так, ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Судом з’ясовано, що ухвалою слідчого суді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки існував ряд ризиків визначених ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор у своєму клопотанні про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 вказує на наявність ризиків, які продовжують існувати, а саме: з огляду на санкцію статті обвинувачення ОСОБА_2 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченим главою 18 цього Кодексу. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених устатті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, визначені ст. 178 КПК України.

Згідно ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов’язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м’який.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Таран проти України від 17 жовтня 2013 року зазначено, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове увязнення (рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova).

Обґрунтовуючи у клопотанні наявність ризиків, що визначають доцільність продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 строк тримання під вартою, прокурор, обмежився лише переліком законодавчих підстав для його застосування, водночас не довів неможливість застосування інших, більш м’яких видів запобіжних заходів для їх запобігання. Окрім цього прокурором не доведено тих обставин, що запобігти таким ризикам, як: переховування від суду, незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, зможе лише найбільш суворий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання захисника про заміну запобіжного заходу судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які продовжують існувати на даний час, обставини, які виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченим під вартою, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного питання.

У відповідності до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу

Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних даних, які обґрунтовують підозру про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, суд вважає, що запобігти ризикам, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та на які у клопотанні посилається прокурор - зможе і більш м’який запобіжний захід не пов’язаний з триманням під вартою, адже за час досудового розслідування, будь-яких дій спрямованих на перешкоджання слідства ОСОБА_2 не вчиняла.

Обвинуваченій ОСОБА_2 інкримінується злочин пов'язаний із обігом наркотичних засобів – ч.2 ст.309 КК України, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, однак лише сама тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризиків, які продовжують існувати не може бути достатньою і самостійною підставою для законності тримання особи під вартою, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимог Конвенції, відповідно до яких заарештована особа має право на перегляд матеріально-правових і процесуальних умов затримання, а рішення суду про продовження строку тримання під вартою не може базуватись на первісних підставах, що слугували для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою.

Таким чином, вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 на домашній арешт, суд також враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, де викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Також варто зазначити, що під час тривалого перебування під вартою в умовах ув’язнення стан здоров’я ОСОБА_2 погіршився, про що свідчать її постійні скарги, що також унеможливлює її знаходження під вартою. Крім того у обвинуваченої наявні інфекційні захворювання, які потребують постійного контролю із сторони медичних працівників. Тому, необхідно забезпечити гарантоване ОСОБА_2 право на охорону здоров'я і медичну допомогу, створити умови для ефективного і доступного медичного обслуговування та реалізацію права на кваліфіковану медичну допомогу.

Відтак, зважаючи на тяжкість санкції статті кримінального закону відповідно до якого обвинувачується ОСОБА_2, суд безпосередньо керується нормою прямої дії – ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості обвинувачених, тому під час розгляду клопотання захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому, судом вивчається можливість застосування відносно обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризиків, які залишилися існувати, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Адже існування перерахованих ризиків не виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 та не можуть бути підставою для подальшого втручання у права особи на свободу, а тому суд зважаючи на наявність місця постійного проживання обвинуваченої – проспект Злуки, 3/15, м. Тернопіль; вважає за необхідне застосувати відносно ОСОБА_2 запобіжний захід, який є доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження і може забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов’язків. Таким запобіжним заходом на думку суду є цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинувачену ряду обов’язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники орган Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

На підставі наведеного, вирішуючи клопотання захисника, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати, а також тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 2 ст.309 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, суд дійшов до висновку за необхідне застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі обвинуваченої та тяжкості пред’явленого їй обвинувачення, а також перебуваючи на волі не в умовах УВП, обвинувачена матиме можливість отримати відповідну медичну допомогу; жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст.176 КПК України, на даний час не може запобігти ризикам, які на даний час мають місце.

Крім того суд вважає за необхідне встановити обвинуваченій ОСОБА_2 наступні обов’язки, зокрема: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із свідками, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 184, 194, 201, 202, 331 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 – відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт – задовольнити.

Змінити раніше обраний відносно обвинуваченої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ч.2 ст.309 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Заборонити ОСОБА_2 залишати житло за адресою: м. Тернопіль, проспект Злуки, 3/15, цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_2 такі обов’язки: прибувати за першою вимогою до суду; здати на зберігання в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон; утримуватись від спілкування із свідками, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні; носити засіб контролю.

Встановити строк дії ухвали в частині зміни запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 до 00 год. 00 хв. 03 грудня 2018 року.

Після оголошення ухвали негайно доставити обвинувачену ОСОБА_2 до місця її проживання та звільнити з-під варти.

Судове засідання у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018210010001266 від 13 травня 2018 року відносно ОСОБА_2, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, відкласти на 14.00 год. 19 жовтня 2018 року для повторного виклику учасників судового провадження.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_2 на цілодобовий домашній арешт передати на виконання та контролю за поведінкою обвинуваченої в Тернопільський ВП ГУНП в Тернопільській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченій ОСОБА_2, її захиснику та прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_8