Постанова № 77024508, 08.10.2018, Апеляційний суд Сумської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року

м.Суми

Справа №583/1842/17

Номер провадження 22-ц/788/1588/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостика С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Охтирський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2018 року в складі судді Сидоренка Р.В., ухвалене у м. Охтирка,

В С Т А Н О В И В:

18 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому заявою від 09 січня 2018 року збільшивши позовні вимоги, заявою від 16 січня 2018 року зменшивши позовні вимоги, заявою від 01 лютого 2018 року збільшивши позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2011 року по справі № 2-487/11 стягнуто із ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття, починаючи стягування аліментів з 16 березня 2011 року та сплачувати аліменти матері дитини ОСОБА_4

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 лютого 2016 року по справі № 583/3479/15-ц над неповнолітнім ОСОБА_3 встановлено піклування та призначено ОСОБА_1 піклувальником.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 22 квітня 2016 року по справі № 2-487/11 замінено сторону виконавчого провадження № 25959509 зі стягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_1

01 серпня 2016 року до Охтирського ВДВС подана заява про проведення розрахунку та доведення розрахунку про аліментну заборгованість по утриманню неповнолітньої дитини до сторін виконавчого провадження.

10 квітня 2017 року проведений та виданий розрахунок заборгованості по виконавчому листу № 2-487 від 30 березня 2011 року. На даний час існує спір про аліментну заборгованість, визначення якої проводиться з 01 липня 2015 року по грудень 2017 року включно із урахуванням заяв та розписок стягувача ОСОБА_2 при її житті.

Під час виконання рішення сторони виконавчого провадження неодноразово зверталися до державного виконавця із заявами про надання розрахунку заборгованості, оскаржували дії державного виконавця по складанню розрахунку заборгованості, наслідком чого було скасування розрахунків.

Позивач просила визначити розмір заборгованості по несплаті аліментів на виконання рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 30 березня 2011 року по справі № 2-487 за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 30753,75 грн.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено розмір заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2-487/11 від 30 березня 2011 року, виданого Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) аліментів у розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття, починаючи стягування аліментів з 16 березня 2011 року та сплачувати аліменти матері дитини ОСОБА_4, заміненої на сторону виконавчого провадження в особі піклувальника ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5) за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 30 753 грн.75 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, грубе порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити за ним суму заборгованості по сплаті аліментів за період з липня 2015 року по червень 2017 року в розмірі 8861 грн. 40 коп. на утримання його сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментах на загальну суму 30753 грн. 75 коп. не відповідає дійсності, оскільки при визначенні вищезазначеної суми були проігноровані вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, з послідуючими змінами, «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та вказує про необхідність відрахування аліментів з суми доходів, з яких нараховуються аліменти, задекларовані у податковій декларації. Зазначає, що заборгованість по аліментам за період з липня 2015 року по червень 2017 року складає 8861 грн. 40 коп.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, спростовуючи доводи скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Охтирському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області перебуває виконавчий лист № 2-487/11 від 30 березня 2011 року, виданий Охтирським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3) аліментів у розмірі ? частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним повноліття, починаючи стягування аліментів з 16 березня 2011 року та сплачувати аліменти матері дитини ОСОБА_4, заміненої на сторону виконавчого провадження в особі піклувальника ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП: НОМЕР_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5).

На час прийняття судового рішення по справі дії державного виконавця по проведенню розрахунків по заборгованості по аліментах відповідача були визнані протиправними, що не заперечували сторони по справі в суді першої інстанції (т. 1 а.с. 60-61, 62-63, 148-149, 156-157).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог мотивоване тим, що наданий позивачем розрахунок по визначенню аліментної заборгованості проведений відповідно до закону та в зазназначеному розрахунку враховані проведені відповідачем часткові виплати за аліментним зобов’язанням, а тому місцевий суд визначив заборгованість по несплаті аліментів за період з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2017 року в сумі 30 753 грн.75 коп.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 74 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.

Згідно із частиною третьою статті 74 цього Закону розмір заборгованості зі сплати аліментів визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення в порядку, встановленому СК України. У разі визначення суми заборгованості у частці від заробітку (доходу) розмір аліментів не може бути менше встановленого СК України.

У частині дев'ятій цієї статті зазначено, що спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи в порядку, встановленому законом.

Спір між сторонами виник саме з приводу розміру заборгованості зі сплати відповідачем аліментів.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Як вбачається з наведеного у позові розрахунку, розмір заборгованості за 2015 рік становить 6606 грн., за 2016 рік – 12048,15 грн., за 2017 рік – 12099,60 грн., а загальна сума заборгованості становить 30753,75 грн. (т. 1 а.с. 115 – 118).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про доведення матеріалами справи розміру заборгованості в сумі 30753,75 грн., оскільки при проведенні розрахунку врахований час офіційного працевлаштування відповідача за період із січня по лютий 2016 року, а також у зазначеному розрахунку враховані проведені відповідачем часткові виплати за аліментним зобов’язанням.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди із визначеним судом першої інстанції розміром заборгованості, неприйнятними.

Згідно положення ст. 195 СК України, в редакції Закону № 2037-VIII від 17 травня 2017 року, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були витребувані податкові декларації відповідача про майновий стан та доходи за 2016 та 2017 роки у яких він задекларував річний дохід у графі «інші доходи» по 3600 грн. щороку. Також відповідачем надано квитанції про сплату податкових зобов’язань за результатами поданих декларацій (т. 1 а.с. 56-57, 107-108, 123-124, 210-213). Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції зазначав, що вищезазначений дохід задекларований відповідачем є його виключним річним доходом від присадибної ділянки та домашнього господарства і відповідно до п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 р. N 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» має братися за основу при проведенні розрахунку суми аліментів.

Вірним є висновок суду першої інстанції з яким і погоджується колегія суддів апеляційного суду про те, що у період, за який відповідачу проведено розрахунок аліментів, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, останній офіційно не працював. Сума задекларованого ним річного доходу в 2016 – 2017 р.р. не відповідає прожитковому мінімуму при її поділі на кожен місяць року, тобто є явно заниженою. Відповідачем не надано як до суду першої так і до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів своєї обмеженої працездатності у зазначений період. Навпаки, у матеріалах справи мається рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 07 жовтня 2015 року по справі № 583/3094/15-ц за яким між відповідачем та померлою ОСОБА_4 (колишня дружина та первинний стягувач за аліментними зобов’язаннями) було визначено рівні частки у спільній власності на будинок по вул. Горького, 126, у м. Охтирці, Сумської області (т. 1 а.с. 100-102). Зазначені обставини, а також подальша сплата відповідачем у 2016 р. аліментів в мінімальному розмірі по 100 грн. щомісяця підтверджують наявність конфлікту між сторонами та штучний характер декларування відповідачем свого доходу з метою ухилення від сплати аліментів у належному розмірі.

Посилання відповідача на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості по аліментам на загальну суму 30753 грн. 75 коп. не відповідає дійсності, оскільки при визначенні вищезазначеної суми були проігноровані вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, з послідуючими змінами, «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» та вказує про необхідність відрахування аліментів з суми доходів, з яких нараховуються аліменти, задекларовані у податковій декларації як фізичної особи та твердження про те, що заборгованість по аліментам за період з липня 2015 року по червень 2017 року складає 8861 грн. 40 коп., не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що наданий позивачем розрахунок по аліментам на суму 30753 грн. 75 коп. відповідає вимогам закону, при його проведенні врахований час офіційного працевлаштування відповідача за період із січня по лютий 2016 року, а також в даному розрахунку враховані проведені відповідачем часткові виплати за аліментним зобов’язанням.

Доводи апеляційної скарги про необхідність відрахування аліментів з суми доходів, з яких нараховуються аліменти, задекларовані у податковій декларації як фізичної особи, не заслуговують на увагу, так як Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», з відповідними змінами та доповненями, встановлений чіткий перелік певних видів доходу, з яких утримуються аліменти, дана постанова не містить заборони обраховувати аліменти з середнього заробітку працівників для певної місцевості за умови, що задекларований дохід з підсобного господарства особи, що офіційно не працює не забезпечує мінімальний розмір аліментів для дитини на місяць.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заборгованість по аліментам за період з липня 2015 року по червень 2017 року складає 8861 грн. 40 коп., є безпідставними, оскільки відповідачем не обґрунтований розрахунок у сумі 8861 грн. 40 коп. та не надано до суду власного розрахунку аліментної заборгованості за вищевказаний період.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції не допущено порушення вимог процесуального законодавства, що стало б підставою для скасування законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

ОСОБА_6