Ухвала суду № 77023290, 05.10.2018, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/4169/18

Провадження № 1-кс/577/2113/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2018 р.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області в складі:

слідчого судді Галяна С.В.

при секретарі Кучер Л.П.

з участю прокурора Чухіля С.С.

підозрюваного ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в зані суду в м. Конотопі Сумської області клопотання слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018201170000154 від 11 липня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

02 жовтня 2018 року слідчий СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про накладення арешту на майно, належне ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_2 (що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності із ОСОБА_4, 10.02.1948 р.н.); автомобіль марки ВАЗ 21099, 1996 р.в., д.н. 28260СА, чорного кольору.

Своє клопотання обгрунтовує тим, що наказом головного лікаря КЗ «Конотопська міська лікарня» № 102 від 18.04.2018 року «Про створення комісії ЛКК» створено лікарсько-консультативну комісії відповідно до наказу МОЗ України №189 від 09.04.2008 «Про затвердження Положення про експертизу тимчасової непрацездатності». Керівництво та організацію роботи ЛКК даним наказом покладено на лікаря-статистика ІАВ ОСОБА_1

ОСОБА_1, будучи головою лікарської-консультаційної комісії КЗ «Конотопська міська лікарня», відповідно до ч. 3 ст.18, примітки 1 до ст. ст. 364, 368 КК України, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а отже, є службовою особою.

Під час досудового розслідування встановлено, що 11.07.2018 року до голови ЛКК КЗ «Конотопська міська лікарня» ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_5 з причин наявності у нього стійкої непрацездатності внаслідок хвороби з метою отримання групи інвалідності.

У цей час у ОСОБА_1, який усвідомлював, що він є службовою особою, і наділений організаційно-розпорядчими повноваженнями щодо визначення інвалідності у ОСОБА_5, розумів протиправність своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, виник злочинний корисливий умисел, направлений на вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе у вигляді грошових коштів від останнього за вчинення в інтересах ОСОБА_5 дій щодо отримання ним статусу інваліда.

Реалізуючи вказаний злочинний корисливий умисел, використовуючи надані йому організаційно-розпорядчі повноваження, ОСОБА_1, перебуваючи у службовому приміщенні КЗ «Конотопська міська лікарня» за адресою м. Конотоп, вул. Б. Олійника, 88 висловив ОСОБА_5 протизаконну вимогу щодо передачі ОСОБА_1 неправомірної вигоди у розмірі 5000 доларів США за проходження ОСОБА_5 ЛКК, отримання направлення на МСЕК, її проходження та отримання ним групи інвалідності. У іншому випадку, незважаючи на поганий стан здоров’я та стійку непрацездатність, ОСОБА_5 не зможе отримати необхідні документи для статусу інваліда.

У свою чергу, ОСОБА_5, усвідомлюючи, що іншим чином не зможе пройти ЛКК, отримати направлення на МСЕК та її пройти і отримати групу інвалідності, звернувся із заявою про вчинення злочину до правоохоронного органу.

31.08.2018 року, 11.09.2018 року, 21.09.2018 року та 24.09.2018 року, керуючись єдиним злочинним корисливим умислом, ОСОБА_1, знаходячись на своєму робочому місці у службовому кабінеті № 306 КЗ «Конотопська міська лікарня» за адресою: м. Конотоп, вул. Б.Олійника, 88 частинами по: 14000 грн, 14000 грн, 5000 грн. та 23000 грн. відповідно у загальній сумі 56000 грн., що еквівалентно 2000 доларів США, отримав від ОСОБА_5 частину раніше обумовленої ОСОБА_1 неправомірної вигоди. Після чого ОСОБА_1 склав та видав позитивний для ОСОБА_5 висновок ЛКК та направлення останньому на МСЕК.

24.09.2018 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України.

25.09.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що у власності ОСОБА_1 є наступне майно:

1. квартира за адресою АДРЕСА_2 на праві приватною спільної сумісної власності із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2;

2. автомобіль марки ВАЗ 21099, 1996 р.в., д.н. 28260СА, чорного кольору.

В судовому засіданні прокурор клопотання про арешт майна підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували в задоволенні клопотання про арешт майна.

Суд вислухавши доводи прокурора, перевіривши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та (або) користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

В судовому засіданні встановлено, що кримінальне провадження, внесене 11 липня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018201170000154 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України перебуває у провадженні слідчих СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.4).

Відповідно до положень ст. 172 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є підстави вважати, що вони відповідають критеріями зазначеними в ч. 2 ст. 167 КПК України.

Також, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя може накласти арешт на майно з метою забезпечення можливої конфіскації майна.

Згідно ст. 59 КК України «Конфіскація майна» покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Санкція ст.368 ч.3 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 повідомлений про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с.5-6).

Слідчий суддя вважає, що не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість в подальшому конфіскації майна як виду покарання, наслідків арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Також слідчий суддя враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

Оскільки вказані квартира та автомобіль підлягають конфіскації, то на них слід накласти арешт.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно задовольнити.

Накласти арешт на майно, належне ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканцю АДРЕСА_1, а саме: квартиру за адресою АДРЕСА_2 (що належить ОСОБА_1 на праві приватної спільної сумісної власності із ОСОБА_4, 10.02.1948 р.н.); автомобіль марки ВАЗ 21099, 1996 р.в., д.н. 28260СА, чорного кольору, заборонивши відчуження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області протягом п»яти днів з дня її проголошення.

Відповідно ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, його захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Повний текст ухвали оголошено 10 жовтня 2018 року.

СуддяОСОБА_9