Ухвала суду № 77022571, 10.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/17560/18

Провадження №2-з/522/480/18

УХВАЛА

ІМНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м.Одеси Шкамерда К.С. дослідивши матеріали клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.04.2018 року недійсним,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.04.2018 року недійсним.

Як вбачається із заявлених позовних вимог позивач просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 серії ННВ №776861 від 05.04.2018 року на користь ОСОБА_3, посвідчений ПНОМНО ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №536, номер у Спадковому реєстрі 62406623.

10.10.2018 року представник позивача - адвокат ОСОБА_2 звернулася до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом заборони Приморській державній нотаріальні конторі у місті Одеса (ідентифікаційний код юридичної особи - 42511993), яка знаходиться за адресою: 65039, Одеська область, місто Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадщини, що відкрилася після смерті померлого ОСОБА_5 (спадкова справа №62406623), та шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації (в тому числі Міністерству юстиції України та його структурним та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб’єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного об’єкту нерухомого майна: квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування клопотання представник позивача вказує, що до винесення остаточного рішення про визнання Заповіту ОСОБА_5 від 05.04.2018 року недійсним, ОСОБА_3, на яку складено заповіт ОСОБА_5, може вчинити будь-які дії з реєстрації даного спадкового майна на своє ім’я, що може створити сприятливі умови для ОСОБА_3 розпоряджатись даною квартирою та відчужувати її на користь третіх осіб, що свідчить про наявність причинного зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду, який є одним із критеріїв обґрунтованості заяви, а також вказує, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або навіть зробить неможливим рішення суду про скасування оспорюваного заповіту.

Крім того, на даний момент, відносно частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, яка могла належати ОСОБА_5 на день смерті і на яку він за законом мав би право, Другою Одеською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №62406623. В свою чергу, ОСОБА_1 – донька ОСОБА_5, також подала заяву про прийняття спадщини, яка була зареєстрована за №699. Вказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення відповідачем як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення прав та законних інтересів ОСОБА_1 на частку квартири, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів щодо витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_3, на користь якої складено заповіт, складання якого відбулось за день до смерті заповідача, що викликає сумніви у вільному волевиявленні заповідача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в межах заявленої заяви, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов’язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ст.153 ч.1 ЦПК України.

За змістом ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи . Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України Позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов’язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов’язанні з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Судом встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб –підприємців та громадських формувань 02.10.18 р. внесено запис про припинення юридичної особи, Другої Одеської державної нотаріальної контори та 02.10.18 р. здійснено державну реєстрацію Приморської державної нотаріальної контори у м.Одесі.

Проаналізувавши зміст позовних вимог ОСОБА_1, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із пов’язаності заходів забезпечення позову з його предметом, а саме те, що предметом позову є визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.04.2018 року недійсним, який був складений за день до смерті заповідачата співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку про те, що представником позивача були надані належні та переконливі докази існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в даній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення позову, а також зумовив терміновість вирішення клопотання без виклику осіб, які беруть участь у справі, а саме в частині заборони Приморській державній нотаріальні конторі у місті Одеса (ідентифікаційний код юридичної особи - 42511993), яка знаходиться за адресою: 65039, Одеська область, місто Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадщини, що відкрилася після смерті померлого ОСОБА_5 (спадкова справа №62406623). В іншій частині задоволення клопотання про забезпечення позову, суд вважає за необхідне відмовити, оскільки інші види забезпечення позову про застосування яких просить представник позивача не є співмірними з позовними вимогами.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 149, 151 153, 260 ЦПК України, та постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання заповіту ОСОБА_5 від 05.04.2018 року недійсним, - задовольнити частково.

Заборони Приморській державній нотаріальні конторі у місті Одеса (ідентифікаційний код юридичної особи - 42511993), яка знаходиться за адресою: 65039, Одеська область, місто Одеса, вул. Середньофонтанська, 19-Б, вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадщини, що відкрилася після смерті померлого ОСОБА_5 (спадкова справа №62406623).

В іншій частині задоволення клопотання відмовити.

Ухвала діє до вирішення справи по суті та набрання рішення по справі законної сили.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення.

Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Строк пред’явлення до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суддя К.С. Шкамерда