Вирок № 77021775, 10.10.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/587/18

Номер провадження 1-кп/289/110/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючий суддя Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

прокурора Морого Я.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження № 12018060280000123 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні нікого не маючого, раніше судимого:

-02.06.2006 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296, ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі; звільнений 12.02.2011 умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 11 місяців 28 днів;

-19.07.2013 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з дворічним іспитовим строком;

-12.12.2013 Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 09.12.2016 ухвалою Березанського районного суду Київської області від 01.12.2016 умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 27 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, –

ВСТАНОВИВ:

11.03.2018 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_1, перебуваючи з дозволу ОСОБА_2 в її будинку № 34 по вул. Центральна в с. Кримок Радомишльського району Житомирської області, під час суперечки з останньою, відкрито викрав у ОСОБА_2 гроші в сумі 73,00 грн., срібну обручку 925 проби вагою 3 грами вартістю 60,00 грн. за 1 грам на суму 180 грн. та срібну обручку 925 проби вагою 2,5 грами вартістю 60,00 грн. за один грам на суму 150,00 грн., якими розпорядився в подальшому на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 403,00 грн..

Обвинувачений у вчиненні інкримінованого йому злочину винним себе визнав повністю та підтвердив зазначені вище обставини скоєння ним кримінального правопорушення. Пояснив, що деякий час проживав з ОСОБА_2 разом, однак, 11.03.2018 вони посварилися, він взяв свої речі і забрав із шафи дві срібні обручки, а із карману брюк потерпілої забрав 73,00 грн. та поїхав в м. Київ, де в нього викрали ці речі. Зазначив, що щиро кається у вчиненому та просить суд його суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_2 про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином, однак, в судове засідання не з’явилася, в матеріалах справи наявна її заява про розгляд справи без її участі, до обвинуваченого претензій не має, при призначенні покарання покладається на розсуд суду (а.с.16).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України зі згоди учасників судового провадження, які на думку суду правильно розуміють зміст обставин по справі і не оспорюють їх, та немає сумнівів у добровільності їх позиції, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і визначив обсяг доказів, що підлягає дослідженню в судовому засіданні, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1, показання якого відповідають фактичним обставинам справи та дослідженням документів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом було роз'яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Згідно до ст. 337 КПК України, суд діє лише в межах висунутого обвинувачення.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому встановлено, що він: раніше неодноразово судимий; офіційно не працює; за місцем реєстрації на диспансерних обліках у нарколога і психіатра не перебуває; за місцем проживання характеризується негативно; на утриманні нікого не має.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", рішення суду має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

В суді ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав, при цьому зазначив, що жалкує про вчинене, враховуючи викладене, суд вбачає щире каяття пом’якшуючою покарання обставиною.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України є рецидив злочинів (які не охоплені ознакою повторності, враховуючи не погашену судимість за ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України згідно вироку Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 02.06.2006).

При призначенні покарання суд враховує, що вчинене діяння є тяжким злочином, враховує наявність як пом’якшуючої, так і обтяжуючої покарання обставин, те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується не вперше, матеріальна шкода не відшкодована, проте, потерпіла не наполягає на суворій мірі покарання, матеріальних претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на позицію державного обвинувача, характеризуючі особу обвинуваченого дані, суд вважає доцільним застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 покарання в межах приближених до мінімального розміру санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Цивільний позов у справі заявлено не було. Процесуальні витрати відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишається незмінним. В той же час, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини щодо неможливості утримання особи під вартою без визначення кінцевого строку такого утримання, що призводить до правової невизначеності прав такої особи (рішення від 09.01.2015 у справі «Чанев проти України»), суд вважає за доцільне визначити кінцевий можливий строк утримання обвинуваченого під вартою, який не перевищує 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-378 КПК України, ч. 2 ст. 186 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_1 обчислювати з моменту затримання – з 10.10.2018.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу залишити незмінним, але не пізніше ніж по 09.12.2018 включно.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя /підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)