Рішення № 77020269, 02.10.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 р. Справа № 1840/3200/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет" до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2018 року позивач, товариство з обмеженою відповдіальністю «Сервіс-Маркет», звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав у судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішенням Сумської міської ради від 03 травня 2018 року № 3412-МР затверджене Положення про консультативне опитування мешканців м.Суми ( далі –Положення).

Відповідно до ст.7 цього Положення на опитування може бути винесене будь-яке питання, що безпосередньо зачіпає інтереси громадян за місцем їх проживання або міста вцілому і стосується:

обговорення проектів рішень міської ради з питань місцевого життя;

екологічної безпеки жителів відповідної території;

побутового, торгівельного, медичного, загальноосвітнього, культурного та іншого обслуговування населення;

благоустрою, озеленення, облаштування територій;

використання дворових і внутрішньодворових територій;

здійснення інвестиційних проектів на відповідній території;

інші питання розвитку місцевої інфраструктури.

Перелік питань, віднесених до консультативного опитування і зазанчених у цій статті не є вичерпним.

Позивач зазначає, що рішення Сумської міської ради «Про затвердження Положення про консультативне опитування мешканців м.Суми», відповідно до критерії, визначених у ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» є регуляторним актом, оскільки спрямоване на регулювання господарських відносин у залученні інвестицій, спрямованих на забудову території м.Суми та інших питань розвитку місцевої інфраструктури.

Процедура прийняття регуляторних актів органами місцевого самоврядування встановлена статтями 9, 31, 32, 35 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відповідно до ст.36 цього Закону регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо відсутній аналіз регуляторного впливу та якщо проект регуляторного акта не був оприлюднений. Оскільки аналіз регуляторного впливу не проводився, а проект регуляторного акта не був оприлюднений, позивач просить визнати рішення протиправним та скасувати.

При цьому позивач обгрунтовує порушення оскаржуваним рішенням своїх прав тим, що планує забудову земельної ділянки в мікрорайні міста, обмеженому вулицями ОСОБА_3, Харківською та проспектом ОСОБА_4, на підставі Положення Сумською міською радою прийняте рішення від 20 червня 2018 року № 3593-МР «Про призначення консультативного опитування мешканців міста Суми в мікрорайні обмеженому вулицями ОСОБА_3, Харківською та проспектом Михайла Лушпи», яким створюються перешкоди у здійсненні господарської діяльності позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти її задоволення заперечив, представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що 26.10.2011 року Сумською міською радою прийнято рішення № 893-МР «Про нову редакцію Статуту територіальної громади міста Суми». Статтею 62 Статуту передбачено право сумчан безпосередньо брати участь у здійсненні міського самоврядування шляхом участі у консультативному опитуванні.

Відповідно до статті 65 Статуту з метою виявлення волі сумчан під час вирішення важливих питань міського життя можуть проводитися консультативні опитування мешканців міста.

Рішення про проведення консультативного опитування приймається міською радою. Одночасно приймається рішення про створення комісії з вивчення й узагальнення результатів опитування. Результати консультативного опитування оприлюднюються в міських засобах масової інформації, ураховуються органами міського самоврядування при прийнятті рішень, але не мають обов'язкового характеру.

З метою реалізації права мешканців міста Суми на безпосередню участь у здійсненні міського самоврядування та на виконання Статуту Сумською міською радою прийнято рішення 03.05.2018 року № 3412-МР «Про затвердження Положення про консультативне опитування мешканців м. Суми».

Положенням визначено коло осіб на яких розповсюджується його норми, а саме фізичні особи громадяни України, які є мешканцями міста Суми, на субєктів господарювання дія даного Положення не розповсюджується. Оскільки, позивач не є суб'єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваного рішення, відповідно і дане рішення не може порушувати його прав чи інтересів.

Також, відповідач не погоджується з доводами позивача в частині визначення даного Положення як регуляторного акту,зазначаючи, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Тобто, обов'язковою ознакою регуляторного акта є регулювання ним господарських відносин, а також регулювання адміністративних відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання.

За змістом ст. 3 Господарського кодексу України, сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Однак, наведені вище складові (елементи) сфери господарських відносин в рішенні Сумської міської ради від 03.05.2018 року №3412 —МР «Про затвердження Положення про консультативне опитування мешканців м. Суми» відсутні, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правового регулювання господарських відносин, а тому оскаржуване рішення Сумської міської ради не є регуляторним актом, відтак його прийняття не потребує дотримання процедури, встановленої в Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає за необхідне в задовленні позову відмовити, виходячи з наступного.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» ( далі – Закон №280/97-ВР).

Згідно статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1 ст.10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною1 ст.19 Закону передбачено, що з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста.

26.10.2011 року Сумською міською радою прийнято рішення № 893-МР «Про нову редакцію Статуту територіальної громади міста Суми» ( оприлюднене на офіційної сайті Сумської міської ради - https://smr.gov.ua.) Відповідно до ст.1 Статуту він є місцевим нормативно-правовим актом, який встановлює в межах Конституції і законів України права, свободи і обов’язки жителів міста Суми, повноваження територіальної громади міста, механізми здійснення місцевого самоврядування, регулює відносини між територіальною громадою міста та міською владою, визначає організаційні, матеріальні і фінансові основи місцевого самоврядування на території міста, а також регулює інші питання, віднесені чинним законодавством України до компетенції місцевого самоврядування.

Статтею 62 Статуту передбачено право сумчан безпосередньо брати участь у здійсненні міського самоврядування шляхом участі у консультативному опитуванні.

Відповідно до ст.65 Статуту з метою виявлення волі сумчан під час вирішення важливих питань міського життя можуть проводитися консультативні опитування мешканців міста (міський консультативний референдум). Рішення про проведення консультативного опитування приймається міською радою. Одночасно приймається рішення про створення комісії з вивчення й узагальнення результатів опитування. Результати консультативного опитування оприлюднюються в міських засобах масової інформації, ураховуються органами міського самоврядування при прийнятті рішень, але не мають обов`язкового характеру. Якщо проект рішення міської ради не відповідає результатам консультативного опитування, то таке рішення може бути прийняте не менш як двома третинами від загального складу депутатів міської ради. Порядок підготовки і проведення консультативного опитування сумчан визначається Положенням про консультативне опитування мешканців міста Суми, що його затверджує міська рада.

Судом встановлено, що що рішенням Сумської міської ради від 03 травня 2018 року № 3412-МР затверджене Положення про консультативне опитування мешканців м.Суми ( а.с. 7, 8-19).

Згідно статті 1 Положення, консультативне опитування громадян є формою безпосередньої участі мешканців міста у місцевому самоврядуванні.

Консультативне опитування проводиться з метою виявлення волі сумчан під час вирішення важливих питань міського життя.

Відповідно до ст.7 цього Положення на опитування може бути винесене будь-яке питання, що безпосередньо зачіпає інтереси громадян за місцем їх проживання або міста вцілому і стосується:

обговорення проектів рішень міської ради з питань місцевого життя;

екологічної безпеки жителів відповідної території;

побутового, торгівельного, медичного, загальноосвітнього, культурного та іншого обслуговування населення;

благоустрою, озеленення, облаштування територій;

використання дворових і внутрішньодворових територій;

здійснення інвестиційних проектів на відповідній території;

інші питання розвитку місцевої інфраструктури.

Перелік питань, віднесених до консультативного опитування і зазначених у цій статті не є вичерпним.

Тобто, зі змісту вказаного Положення вбачається, що консультативне опитування проводиться лише з метою виявлення волі сумчан під час вирішення важливих питань міського життя, його результати можуть бути враховані при прийнятті рішень органами місцевого самоврядування, проте не мають обов»язкового характеру та не впливають на господарську діяльність суб»єктів господарювання.

При цьому, суд погоджується з доводами відповідача що Положення не має ознак регуляторного акту в розумінні Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Так, відповідно до ст.1 цього Закону регуляторний акт - це:

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;

- прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Тобто, обов'язковою ознакою регуляторного акта є регулювання ним господарських відносин, а також регулювання адміністративних відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання. Як вже встановлено судом Положення жодним чином не регулює господарські відносини позивача з органами влади.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч.1 ст.4 Кодексу визначено, що публічно-правовий спір – спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Пункт 7 ч.1 ст.4 Кодексу суб»єктом владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особа, іншого суб'єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.19 Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб»єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Визначення термінів «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт» містять пункти 18,19 ч.1 ст.4 Кодексу. Так, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування. Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає, що для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав або інтересів позивача на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Зазначені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідача не змінює стану суб»єктивних прав позивача та не створює жодних додаткових обов»язків для нього, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 264, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-маркет" ( код ЄДРПОУ 31814196, вул.Петропавлівська, 86, м.Суим, 40000) до Сумської міської ради ( код ЄДРПОУ 23823253, майдан Незалежності, 2, м.Суми, 40000) про визнання протиправним та скасування рішення – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 10 жовтня 2108 року.

Суддя Л.М. Опімах